Щьоголєв Ігор Олегович
| Щьоголєв Ігор Олегович | |
|---|---|
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
10 листопада 1965 (58 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | політик, журналіст |
| Країна | Росія і СРСР |
| Alma mater | Московський державний лінгвістичний університет і Лейпцизький університет |
| Нагороди |
  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ігор Олегович Щьоголєв (народ. 10 листопада 1965, Вінниця, УРСР, СРСР) — російський державний діяч. Повноважний представник президента Російської Федерації в Центральному федеральному окрузі з 26 червня 2018 року, член Ради Безпеки Російської Федерації з 3 липня 2018 року. Дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Закінчив факультет германістики (в той час: секція германістики) Лейпцизького університету (НДР) і перекладацький факультет Московського державного інституту іноземних мов ім. Моріса Тореза. Спеціаліст із країн Європи, володіє французькою, німецькою та англійською мовами.
- 1988 — 1998 роки — працював в ІТАР-ТАРС, був власним кореспондентом агентства в Парижі.
- З 1997 року — заступник керівника служби новин ІТАР-ТАРС, був у складі групи журналістів так званого «Кремлівського пулу»[1] і висвітлював діяльність президента Бориса Єльцина.
- У 1998 році перейшов на роботу до Управління урядової інформації на посаду заступника керівника управління.
- 18 вересня 1998 року призначений прес-секретарем прем'єр-міністра РФ Євгена Примакова. У жовтні 1998 року розпорядженням голови уряду Євгена Примакова призначений на посаду керівника Управління урядової інформації апарату уряду РФ. Змінив на цій посаді Андрія Короткова, який посів посаду заступника начальника управління. Звільнений з посади у червні 1999 року і призначений радником Голови Уряду РФ Сергія Степашина.
- Січень 2000 — грудень 2001 року — начальник Управління прес-служби Адміністрації президента РФ.
- У грудні 2001 року призначений керівником протоколу президента Російської Федерації. В ході реорганізації Адміністрації президента РФ у березні 2004 року зберіг за собою посаду керівника Протоколу Президента РФ.
- З 12 травня 2008 року — голова Міністерства зв'язку і масових комунікацій, змінив на цій посаді Леоніда Реймана, який очолював міністерство з 1999 по 2008 рік.
- У серпні 2010 року обраний головою ради директорів телекомунікаційної компанії «Связьинвест»[2].
- 22 травня 2012 року призначений помічником Президента РФ[3]. У липні 2014 року його було включено до списку санкцій США[4].
- 26 червня 2018 року призначений повноважним представником Президента Російської Федерації в Центральному федеральному окрузі[5]. 3 липня 2018 року включений до складу Ради Безпеки Російської Федерації.
Санкції[ред. | ред. код]
Через підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн.[6]
З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями всіх країн Європейського союзу.[7]
З 9 травня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.
З 6 квітня 2022 року перебуває під санкціями Сполучених Штатів Америки.[8]
З 6 серпня 2014 року перебуває під санкціями Канади.[9]
З 4 березня 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[10]
З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями Австралії.[11]
З 3 березня 2022 року перебуває під санкціями Японії.[12]
Указом президента України Володимира Зеленського від 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.[13]
З 3 травня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.[14]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2012 рік)[15]
- 12 квітня 2012 нагороджений орденом РПЦ Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня[16].
Родина[ред. | ред. код]
Дружина, Римма Щоголева — доцент кафедри німецької мови в Академії зовнішньої торгівлі. Син, Святослав Щоголев, працював консультантом Вищого арбітражного суду, нині — кореспондент пропагандистського телеканалу Russia Today[17].
Доходи та майно[ред. | ред. код]
Згідно з даними, розміщеними в декларації, яка містить відомості про доходи, витрати, про майно і зобов'язання майнового характеру осіб, що заміщають державні посади Російської Федерації, за 2018 рік Ігор Щоголев заробив 7 345 194 рубля. Дохід його дружини за той же період склав 188 868 рублів. У власності Ігоря Щоголева знаходиться квартира площею 73,4 м². Його дружина володіє земельною ділянкою площею 1350 м², дачею площею 185 м², двома квартирами площею 139 і 66 м² і гаражем площею 17 м². У власності Ігоря Щоголева також знаходиться автомобіль Audi Q7[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Отставки и назначения [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.]» // Ведомости, 13.05.2008, № 85 (2107)
- ↑ «Биография на сайте Лента.ru [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.]»
- ↑ Игорь Щеголев стал помощником президента России (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 24 травня 2012.
- ↑ Ukraine-related Sanctions; Publication of Executive Order 13662 Sectoral Sanctions Identifications List [Архівовано 22 серпня 2020 у Wayback Machine.], U.S. Department of the Treasury (16 июля 2014)
- ↑ Игорь Щёголев назначен полпредом Президента в Центральном федеральном округе. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ ЩЬОГОЛЄВ Ігор Олегович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses | Office of Foreign Assets Control. ofac.treasury.gov (англ.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (27 серпня 2014). Canada Gazette – Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Australia and sanctions. Архів оригіналу за 17 грудня 2022. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Sanction police (PDF).
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Пресс-служба Амана Тулеева сообщила, что Владимир Путин наградил Алексея Кудрина орденом Дружбы (фото)[недоступне посилання]
- ↑ Святейший Патриарх Кирилл совершил утреню Великого четверга в московском Заиконоспасском монастыре. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ Как устроились дети чиновников. И что в этом неправильного. Meduza. 30.5.2017. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
- ↑ Сведения о доходах основных должностных лиц Администрации Президента (рос.). Президент России. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 13 квітня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті АіФ [Архівовано 4 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Щоголєв Ігор — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
- Лекція І. О. Щоголєва на факультеті журналістики МДУ 1 вересня 2008 р [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.] (аудіо)
- Біографія Ігоря Щоголева на сайті президента Росії [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія Ігоря Щоголева на сайті ІТАР-ТАСС [Архівовано 3 листопада 2012 у Wayback Machine.]
|
- Народились 10 листопада
- Народились 1965
- Уродженці Вінниці
- Випускники Московського лінгвістичного університету
- Випускники Лейпцизького університету
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
- Чорний список ЄС
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну