Олександр Ян Яблоновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Ян Яблоновський
Aleksander Jan Jabłonowski.JPG
Псевдо Александер Ян Яблоновський
Народився бл.1670
Помер 28 липня 1723(1723-07-28)
Буськ
Громадянство Річ Посполита
Діяльність військовослужбовець
Титул шляхтич
Посада Q370477?
Конфесія католицтво[d]
Рід Яблоновські
Батько князь Станіслав-Ян Яблоновський
Мати Маріанна (Марія Анна) Казановська
Родичі Домінік Олександр Казановський (дід), Микола-Єронім Сенявський (тесть)
Брати, сестри  • Anna Leszczyńska[d], Яблоновський Ян Станіслав і Stanisław Karol Jabłonowski[d]
У шлюбі з Теофіля Сенявська
Діти Маріанна, Кароліна Тереза, Ядвіга, Юзеф Олександр
Герб

Олександр (Александер) Ян Яблоновський гербу Прус III (пол. Aleksander Jan Jabłonowski; близько 1670 — 28 липня 1723) — представник знатного польського магнатського роду Яблоновських. Молодший брат Яна-Станіслава Яблоновського.

Біографія[ред. | ред. код]

Другий син Станіслава Яна Яблоновського та його дружини Марії Анни з Казановських, доньки брацлавського воєводи Домініка Казановського.

Освіту здобув у єзуїтських навчальних закладах Львова та Праги разом з братом Яном Станіславом. Здійснив подорож до країн Західної Європи. Тривалий час жив у Франції, де зацікавився астрономією, що передав сину Юзефу Александру. Разом з братом у Парижі виголосив «Theses mathematicae ex variis tractatibus propugnabuntur».[1]

Після повернення до Польщі вступив на військову службу, брав участь в політичному житті; секундував спочатку батьку, потім брату. 1687 р. став корсунським і буським старостою (отримав від батька, як і державу Загосцську). У 1693 після брата став хорунжим великим коронним. Мав посаду старости звенигородського[джерело?] з 1697 р. (проти цього ще 1710 р. протестувала сандомирська шляхта).[1]

Учасник воєнних дій проти турків і татар, зокрема, боїв під Львовом у 1695 (ледь не потрапив до неволі) і 1697 р. У 1702 р. на чолі збройного загону воював проти українських козаків під керівництвом Семена Палія.

Журнал «Краєзнавство», 2011. – Ч. 4.pdf

Був маршалом Галицького сеймику 1692 р., воєводського сейму, обирався послом від Галицької землі на сейм до Варшави (1720 і 1722 р.). 1706 р. після перемоги військ Августа II під Калішем перейшов на його сторону, виправдовуючи свої попередні вчинки примусом з боку Карла XII. Потім знову перейшов на сторону Станіслава Лещинського, якого покинув перед Полтавською битвою. Як депутат від стану лицарів на раді сенату 1711 р. був в опозиції, не підписав рішення про початок війни з турками. Не відомо, чи брав участь у сприсяженні брата. Після арешту брата і гетьмана Адама-Миколая Сенявського восени 1713 р. жадав евакуації військ Сасів з Речі Посполитої. Приєднався до Тарногродської конфедерації, від неї був суддею фіскальним у Руському воєводстві 1716 р. В ті роки мав процеси з сусідами та кредиторами, зокрема, 1714 р. з Чацькими, 1718 р. з Виговськими.

Помер 28 липня 1723 р. у Буську (тепер Львівської області).

Маєтності[ред. | ред. код]

1700 р. отримав Копайгород та Курилів. 1702 р. одідичив по батьку 6 міст і містечок, 58 сіл. Мав борг 1665400 злотих польських від батька (через видатки на потреби Речі Посполитої), про його повернення згадував до смерті.[1]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Теофіля Сенявська (1677—1754, шлюб 1698 р.). Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Gierowski J. Jabłonowski Aleksander Jan h. Prus III (ok. 1670—1723)… — S. 213.
  2. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Я1 не вказаний текст

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gierowski J. Jabłonowski Aleksander Jan h. Prus III (ok. 1670—1723) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 213. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]