Январьов Еміль Ізраїльович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Ізраїльович Январьов
Yanvarev.jpg
Народився 30 січня 1931(1931-01-30)
Українська РСР Миколаїв
Помер 5 жовтня 2005(2005-10-05) (74 роки)
Україна Миколаїв
Поховання
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність єврей
Діяльність поет
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Нагороди
Почесний громадянин міста Миколаєва
Премії Премія імені Миколи Ушакова

Емі́ль Ізра́їльович Январьо́в (нар. 30 січня 1931, Миколаїв, УРСР — пом. 5 жовтня 2005, Миколаїв, Україна) — український російськомовний поет, журналіст, громадський діяч. Почесний громадянин Миколаєва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пам'ятник Емілю Январьову на Миколаївському міському цвинтарі

Народився в родині палітурника.

В роки німецько-радянської війни разом з родиною евакуювався до Середньої Азії в Узбекистан. Після звільнення Миколаєва у 1944 році, повернувся до рідного міста.

У 1952 році заочно закінчив Миколаївський педагогічний інститут, а у 1953 році — Літературний інститут імені Горького теж заочно.

Тривалий час працював вчителем російської мови і літератури в середній школі робітничої молоді.

Похований в Миколаєві.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші вірші були надруковані в миколаївських газетах «Південна правда» та «Бугская заря» у 1948 році. З 1955 року почав постійно друкуватися в збірниках «День поэзии», альманахах, журналах «Юность», «Радуга».

У 1967 році у видавництві «Советский писатель» вийшла друком перша збірка віршів «Переправа». Потім одна за одною виходять збірки поезій «Настоящее время» (1971), «Действующие лица» (1972), «Открытый урок» (1975), «Корабельные баллады» (1977), «Школа взрослых» (1979), «Почерк» (1981), «Мера сил» (1984), «Эхо на площади» (1987), «Новый адрес» (1989), «Ольвийский причал» (1991), «Стихи мои младше меня» (2000), «Стечение обстоятельств» (2001).

У співдружності з поетом М. Владимовим написав драму «Це було в Миколаєві».

У 1997 році в миколаївському видавництві «Возможности Киммерии» вийшла поетична збірка «Документ», за яку Е. Январьову була присуджена Всеукраїнська літературна премія ім. М.Ушакова (1999).

Був одним із авторів Миколаївського літературно-художнього альманаху «Письмена». Також був ведучим рубрики «Журнальний столик» у міській газеті «Вечірній Миколаїв».

Після смерті Е. Январьова у видавництві ЧП «Гудим» вийшла книга «Подлинник», до якої увійшли вірші, написані в останні роки життя.

Робота на телебаченні[ред. | ред. код]

З 1994 року Е. Январьов був ведучим популярної телевізійної передачі «Поле зору», що пропагувала культурні цінності рідного краю, досягнення українського і світового мистецтва.

У співпраці з Б. Аровим створив сценарії документальних фільмів «До свиданья, корабли» та «Незримый пассажир» (про письменника і педагога А. М. Топорова).

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

По вулиці Шевченка, де з 1944 по 1966 роки разом зі своїми батьками жив майбутній поет, була відкрита меморіальна дошка на його честь.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Ночные трамваи» (1961)
  • «Эхо на площади» (1987)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Владимов М., Январьов Е. Це було в Миколаєві: Героїчна драма.-К.:Держлітвидав,1960.-89 с.
  • (рос.)Январев Э. Переправа: Стихи.-М.: Сов. писатель, 1967.-87 с.
  • (рос.)Январев Э. Настоящее время.- Одеса: Маяк, 1971—112 с.
  • (рос.)Январев Э. Действующие лица: Стихи.- Одеса: Маяк, 1972.-62 с.
  • (рос.)Январев Э. Открытый урок: Стихи.- Одеса: Маяк, 1975.-104 с.
  • (рос.)Январев Э. Корабельная сторона: Стихи.- Одеса: Маяк, 1977.-55 с.
  • (рос.)Январев Э. Школа для взрослых: Стихи.- Одеса: Маяк, 1979.- 55с.
  • (рос.)Январев Э. Почерк: Стихи.- Одеса: Маяк, 1981.-87 с.
  • (рос.)Январев Э. Мера сил: Стихи.- Одеса: Маяк, 1984.-80 с.
  • (рос.)Январев Э. Новый адрес: Стихи.- К.: Рад. письменник, 1989.-95 с.
  • (рос.)Январев Э. Ольвийский причал: Стихи.- К.: Дніпро, 1991.-247 с.
  • (рос.)Январев Э. Документ: Книга стихотворений.- Миколаїв: МП «Возможности Киммерии», 1997.-240 с.
  • (рос.)Январев Э. Другая жизнь: Стихи // В волнах века: Альманах.- Миколаїв, 1997.-С.84-86.
  • (рос.)Январев Э. Служенье муз // На изломе времени: Николаевская область. 1989—1999. — Миколаїв, 1999.- С.124-144
  • (рос.)Январев Э. Стихи мои младше меня.- Миколаїв: МП «Возможности Киммерии», 2000.-103 с.
  • (рос.)Январев Э. Стечение обстоятельств: Новая книга.-Миколаїв: МП «Возможности Киммерии», 2001.-114 с.
  • (рос.)Январев Э. Из цикла «Война и дети» // Миколаїв.-2000.-№ 3,4.
  • (рос.)Яеварев Э. Поэзия // Радуга.-2001.-№ 7-8.-С.30-36.
  • (рос.)Январев Э. Два николаевских этюда // Новый век.-2002.-№ 3-4.-69-70.

Публікації про Январьова[ред. | ред. код]

  • (рос.)Высокая премия — Эмилю Январеву // Вечерний Николаев.-1999.-26 червня -С.1.
  • (рос.)Ежелов Г. Молодые стихи старого друга // Вечерний Николаев.-2000.-1 лютого -С.3
  • (рос.)Ежелов Г. Слова надежды, веры и любви // Вечерний Николаев.-2001.-13 березня -С.3.
  • Єжелов Г. Всього 45 років… // Літературна Україна.-1999.-9 верес.
  • (рос.)Коллар В. «Документ» Эмиля Январева // Время вперед.-1998.-9 липня -С.2
  • (рос.)Коллар В. «Я еще стихи слагаю» // Южная правда.-2001.-20 січня -С.3.
  • Кремінь Д. Молодість патріарха // Радянське Прибужжя.-1997.-14 серпня
  • Кремінь Д. Поле бою — не для мародерів // Радянське Прибужжя.-1999.-4 грудня -С.4.
  • (рос.)Креминь Д. Последний рапсод империи // Николаевские новости.-1996.- 25 січня.

Посилання[ред. | ред. код]