Грицай Юрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Олександрович Грицай
рос. Юрий Александрович Грицай
Народився 3 серпня 1925(1925-08-03)
Сальськ, Сальський округ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер 23 листопада 2017(2017-11-23) (92 роки)
Миколаїв, Миколаївська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність освіта
Відомий завдяки педагог
Alma mater Одеський державний університет
Військове звання CCCP army Rank lejtnant infobox.svg Лейтенант
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден «Знак Пошани»
Медаль «За відвагу»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний громадянин міста Миколаєва

Ю́рій Олекса́ндрович Грица́й (19252017) — український педагог, професор, кандидат педагогічних наук (1974), почесний громадянин міста Миколаїв.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Сальськ, нині Ростовської області Росії.

До лав РСЧА призваний Майкопським РВК Ростовської області в лютому 1943 року. Учасник німецько-радянської війни: бойовий шлях розпочав снайпером 2-го стрілецького батальйону 404-го стрілецького полку 176-ї стрілецької дивізії, брав участь у боях на «Малій землі», під Новоросійськом був поранений. Закінчив Червонопрапорне військово-політичне училище імені Ф. Енгельса. З березня 1945 року — знову на фронті: комсорг 417-го винищувально-протитанкового артилерійського полку 12-ї окремої винищувально-протитанкової артилерійської бригади РГК. Воював на Північно-Кавказькому, 1-му та 3-му Українських фронтах. Вийшов у запас у званні лейтенанта.

Закінчив історичний факультет Одеського державного університету. Перейшов на педагогічну роботу: очолював низку шкіл у Миколаєві (СШ № 26, СШ № 38, школа-інтернат № 1, НСШ № 10), завідував міським управлінням освіти.

Після захисту у 1974 році кандидатської дисертації перейшов на викладацьку роботу до Миколаївського державного педагогічного інституту, де почергово обіймав посади старшого викладача, завідувача кафедрою, декана факультету фізичного виховання, проректора з наукової роботи.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), двічі Червоної Зірки (14.11.1943, 20.05.1945), «Знак Пошани» і медалями, у тому числі й «За відвагу» (27.08.1943).

Відмінник народної освіти Української РСР. Почесний громадянин міста Миколаєва (21.08.2012).

Посилання[ред. | ред. код]