Вінник Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Йосипович Вінник
Babich & Winnik.jpg

Іван Йосипович Вінник (праворуч) з письменником-мариністом Валерієм Васильовичем Бабичем
Народився 22 червня 1929(1929-06-22)
Міські Млини Полтавська область
Помер 6 грудня 2017(2017-12-06) (88 років)
Миколаїв, Микола́ївська о́бласть, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність директор, суднобудівник[d] і член парламенту
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
Почесний громадянин міста Миколаєва

Іва́н Йо́сипович Ві́нник (22 червня 1929 — 6 грудня 2017) — організатор і керівник вітчизняного суднобудування, Герой Соціалістичної Праці (1977).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 22 червня 1929 року в селі Міські Млини Опішнянського (тепер Зіньківського) району Полтавської області в селянській родині.

Після закінчення семирічної школи, вступив до Харківського машинобудівного технікуму, який закінчив на відмінно у 1951 році. Через матеріальну скруту відмовився від вступу до інституту й пішов працювати на Чорноморський суднобудівний завод в Миколаєві помічником майстра монтажного цеху. Почергово займав посади майстра, старшого майстра, заступника начальника монтажного цеху. Брав участь в будівництві китобійної бази «Радянська Росія», траулера «Лермонтов», інших суден.

У 1964 році переведений на посаду начальника цеху.

З 1968 року — головний будівельник кораблів на ЧСЗ. Під його керівництвом було створено унікальне науково-дослідне судно «Академік Сергій Корольов».

У 1977 році за будівництво і здачу авіанесучого крейсера «Київ» був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці[1].

З 1978 року — виконуючий обов'язки заступника директора з машинобудування.

З 1982 року — заступник директора по верфі.

З 1989 року — заступник директора з виробництва.

Вів значну суспільну роботу, чотири рази обирався депутатом Миколаївської міської ради.

Після виходу на пенсію мешкав у Миколаєві, де й помер.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання.» — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005.

Посилання[ред.ред. код]