Вінник Іван Йосипович
| Іван Йосипович Вінник | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Іван Йосипович Вінник (праворуч) з письменником-мариністом Валерієм Васильовичем Бабичем | |||||||||
| Народився |
22 червня 1929 Міські Млини Полтавська область | ||||||||
| Помер |
6 грудня 2017 (88 років) Миколаїв, Україна | ||||||||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Діяльність | директор, суднобудівник | ||||||||
| Посада | член парламенту[d] | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Іва́н Йо́сипович Ві́нник (22 червня 1929 — 6 грудня 2017) — організатор і керівник вітчизняного суднобудування, Герой Соціалістичної Праці (1977).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 червня 1929 року в селі Міські Млини Опішнянського (тепер Зіньківського) району Полтавської області в селянській родині.
Після закінчення семирічної школи, вступив до Харківського машинобудівного технікуму, який закінчив на відмінно у 1951 році. Через матеріальну скруту відмовився від вступу до інституту й пішов працювати на Чорноморський суднобудівний завод в Миколаєві помічником майстра монтажного цеху. Почергово займав посади майстра, старшого майстра, заступника начальника монтажного цеху. Брав участь в будівництві китобійної бази «Радянська Росія», траулера «Лермонтов», інших суден.
У 1964 році переведений на посаду начальника цеху.
З 1968 року — головний будівельник кораблів на ЧСЗ. Під його керівництвом було створено унікальне науково-дослідне судно «Академік Сергій Корольов».
У 1977 році за будівництво і здачу авіанесучого крейсера «Київ» був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці[1].
З 1978 року — виконувач обов'язків заступника директора з машинобудування.
З 1982 року — заступник директора по верфі.
З 1989 року — заступник директора з виробництва.
Вів значну суспільну роботу, чотири рази обирався депутатом Миколаївської міської ради.
Після виходу на пенсію мешкав у Миколаєві, де й помер.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (1977);
- Два ордени Леніна (1966, 1977);
- Орден Трудового Червоного Прапора (1970);
- Орден «Знак Пошани» (1963);
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970);
- Почесна грамота Президії ВР УРСР (1989);
- Почесний громадянин міста Миколаєва (1989)[2].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
15 жовтня 2020 року в Миколаєві на будинку за адресою Бузький бульвар, 1-А, де 26 років жив Іван Винник, встановили меморіальну дошку[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Главный строитель авианесущих кораблей Иван Иосифович Винник (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 26 жовтня 2012.
- ↑ Николаев. Почётные граждане (рос.). Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 26 жовтня 2012.
- ↑ Ольга Ворошилов (15 жовтня 2020). У Миколаєві встановили меморіальну дошку суднобудівнику. Суспільне мовлення України. Архів оригіналу за 14 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання.» — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005.
Посилання[ред. | ред. код]
- Помер Іван Йосипович Вінник – головний будівельник миколаївських авіаносців. http://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 7 грудня 2017. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
|
| |||||||
- Народились 22 червня
- Народились 1929
- Померли 6 грудня
- Померли 2017
- Померли в Миколаєві
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені грамотою Президії ВР УРСР
- Почесні громадяни Миколаєва
- Уродженці Міських Млинів
- Українські промисловці
- Кораблебудівники СРСР
- Працівники Чорноморського суднобудівного заводу