Городецький Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Городецький Василь Васильович
Народження 23 грудня 1934(1934-12-23) (89 років)
Царичанський район Дніпропетровської області, Україна
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Авіація
Освіта Військово-морське мінно-торпедне авіаційне училище імені С. О. Леваневського
Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Звання генерал-майор
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Заслужений військовий льотчик СРСР
Почесний громадянин міста Миколаєва
Почесний громадянин міста Миколаєва

Городецький Василь Васильович (нар. 23 грудня 1934, с. Залелія, Царичанський район Дніпропетровської області, Україна) — генерал-майор авіації Збройних сил СРСР, військовий льотчик-снайпер, заслужений військовий льотчик СРСР, депутат Миколаївської міської ради чотирьох скликань, почесний громадянин міста Миколаєва і селища Полігон.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 грудня 1934 року у селі Залелія Царичанського района Дніпропетровської області.

Після закінчення школи у 1951 році за комсомольською путівкою вирушив до Миколаєва для вступу до Військово-морського мінно-торпедного авіаційного училища імені С. О. Леваневського, яке закінчив у 1955 році. В училищі освоїв літаки Як-18, Іл-4 та Іл-28.

Після закінчення училища опановував аеродроми Криму — Саки, Гвардійське, Веселе, повітряні простори Таврії та Чорного моря. Там же пройшов шлях від льотчика літака Іл-28 до командира загону літака Ту-16, освоїв усі види бойового застосування за мінімуму погоди вдень і вночі.

Учасник міжфлотського маневру з Криму на Далекий Схід із двома дозаправками в повітрі.

Навчався у Військово-морській академії імені М. Г. Кузнєцова, а після її закінчення служив у частинах ВПС Тихоокеанського флоту на аеродромах Кневичі, Єлізово та Пристань на посадах від заступника командира авіаескадрильї до командира 50-го окремого гвардійського далеко-розвідувача.

Після розформування 50-ї ОГДРАП був призначений до 33 центру бойової підготовки та переучування льотного складу морської авіації імені Преображенського командиром 540 морського ракетоносного (інструкторсько-дослідницького) авіаполку. Інструкторським складом підготовлено понад 600 льотчиків та штурманів на літаку Ту-16 та перевчено п'ять авіаполків до рівня бойових на літаках Ту-22М2, виконуючи по п'ять-сім льотних змін на тиждень.

За освоєння нової авіаційної техніки у 1976 році Городецькому було присвоєно почесне звання «Заслужений військовий льотчик СРСР», а за бездоганну службу у збройних силах нагороджено двома орденами та 16 медалями.

Після 540 МРАП, у 1983 році, був призначений заступником начальника 33 центра бойової підготовки в Миколаєві, де до кінця 1980-х років було чотири авіаційні полки, дві окремі авіаескадрильї, центр корабельної авіації та наземний тренажер «Нитка».

Брав участь у формуванні 100-го винищувального корабельного полку, який став базуватися на авіаносному кораблі «Адмірал флоту Кузнєцов».

За період служби освоїв сім типів літаків: Як-18, Іл-4, Іл-28, Ту-4, Ту-104, Ту-16, Ту-22М і налітав більше 3500 годин.

Вже демобілізованому з лав збройних сил йому було присвоєно військове звання генерал-майора авіації Збройних сил СРСР постановою постійного президії з'їзду народних депутатів СРСР № 1301 від 18 листопада 1989 року. Учасник п'яти повітряних парадів у Москві, Ленінграді, Севастополі, а також в Індонезії (Джакарта та Мадіун), де надавав допомогу у звільненні Західного Ірану (Пануа Нова Гвінея).

Обирався депутатом Миколаївської міської ради IV скликання, де представляв інтереси військовослужбовців і ветеранів морської авіації. Є головою Ради ветеранів ветеранської організації «Леваневці» та депутатом Миколаївської міської ради чотирьох скликань.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Якубенко В. Г. Леваневцы (рос.). — Николаев, 1999.
  • Якубенко В. Г. Кузница крылатых богатырей (рос.). — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009.
  • Соловьёв, В. В. Колыбель авиации ВМФ (рос.). — Николаев: «Илион», 2016.