Макаров Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Іванович Макаров
Пам'ятник Юрію Івановичу Макарову.jpg
Пам'ятник Юрію Макарову на Намиві в Миколаєві
Народився 7 вересня 1934(1934-09-07)
місто Кременчук,
Полтавська область
Помер 2 червня 2002(2002-06-02) (67 років)
у Миколаївській області
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність інженер-механік
У шлюбі з Людмила
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Майстер спорту СРСР
Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Почесний громадянин міста Миколаєва

Юрій Іванович Макаров (7 вересня 1934, Кременчук, Полтавська область — 2 червня 2002, Миколаївська область) — один із організаторів суднобудівної галузі СРСР, директор Чорноморского суднобудівного заводу.

Ю.І.Макарову були надані 5 авторських свідоцтв Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1958 році закінчив Національний університет кораблебудування, після чого працював на Чорноморський суднобудівний завод

У 1963 році став майстром спорту СРСР з вітрильного спорту.

У 1979 році обраний на посаду генерального директора ЧСЗ за рекомендацією попереднього директора — Анатолія Борисовича Ганькевича, який вже йшов на пенсію.

Під керівництвом Ю. І. Макарова побудовано понад 500 пасажирських, рибопромислових, науково-дослідних суден, військових кораблів. Серед яких — авіаносець «Мінськ» (1978), «Новоросійськ» (1982), «Баку» (1987), «Адмірал Кузнецов» (1990), риболовецькі траулери типу «Маяковський» та «Пулковський Меридіан».

Серед унікальних суднобудівних шедеврів часів Юрія Макарова – науково-дослідне судно "Академік Сергій Корольов" , який встановив найбільшу кількість рекордів, у тому числі за рівнем забезпечення оперативного управління космічними апаратами, за межами зони радіовидимості наземного автоматизованого комплексу управління, якістю проведення дослідження верхніх шарів атмосфери і космосу. Завдяки цьому судну вдалося всебічно вивчити інфраструктуру сумнозвісного лайнера «Титанік».

Також на рахунку Юрія Івановича перший військовий корабель незалежної України — «Славутич».

3 грудня 1992 року обраний академіком Академії інженерних наук України.

Юрій Макаров неодноразово обирався депутатом Миколаївська обласна рада, був членом облвиконкому (1979–1994), а також постійної депутатської комісії з питань промисловості, транспорту і зв’язку. З його ініціативи у квітні 1990 року в облраді утворили постійну комісію з економічної реформи, куди увійшли відомі у країні керівники підприємств: Віктор Романов, Володимир Бухнач, Володимир Ратуш, Олександр Єшкелєв.

Серед заслуг Юрія Макарова - будівництво мікрорайону Намив (Миколаїв) і розбудову Лісків, поява Інгульський міст і дитяче містечко "Казка" , реставрація Миколаївський музей суднобудування і флоту, пологового будинку № 3, житло для ліквідаторів наслідків на ЧАЕС і бази відпочинку, ФОКи і будинки культури, яхт-клуб у Щербанях і Палац культури у Парутиному.

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

  • 22 лютого 2002 — Рішенням сесії міськради сквер на Намиві названий на честь Ю. І. Макарова, як засновника цього мікрорайону.[1]
  • Рішенням управління з фізичної культури, спорту і туризму облдержадміністрації засновано перехідний кубок з вітрильного спорту пам'яті Ю. І. Макарова.
  • Балкер «Юрій Макаров», побудований на заводі «Дамен Шіпярдс Океан».

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Книга «Авіаносець» (1997)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Лоції зоряного корабела (до 80-ліття Юрія Макарова). Рідне Прибужжя (ru-RU). 2014-09-04. Процитовано 2020-06-02.