Янчук Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола Андрійович Янчук
Mikołaj Janczuk.jpg
Народився 17 (29) листопада 1859(1859-11-29)
Flag of Russia.svg Російська імперія:
с. Корниця, Підляшшя
Помер 6 грудня 1921(1921-12-06) (62 роки)
Москва, Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність літературознавець, етнолог, фольклорист, історик, археолог, антрополог, поет, етнограф
Alma mater Московський університет
Галузь антропологія, етнографія, музикологія
Заклад Білоруський державний університет і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Звання професор
Батько Андрій Янчук
У шлюбі з Марія Васильовна Янчук
Нагороди RUS Order św. Stanisława (baretka).svg III ступеня, Order of Saint Anne Ribbon.png III ступеня, Order of Saint Anne Ribbon.png II ступеня, RUS Order św. Włodzimierza (baretka).svg IV ступеня

CMNS: Янчук Микола Андрійович у Вікісховищі

Мико́ла Андрі́йович Янчу́к криптонім — Н. Я., рос. Янчук Николай Андреевич (17 (29) листопада 1859(18591129), с. Корниця Люблінська губернія, — 6 грудня 1921, Москва) — славіст, мовознавець, фольклорист, етнограф, педагог, письменник і драматург. Народився в с. Корниця Більського повіту (тепер Польща).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Корниця Люблінської губернії (нині с. Стара Корниця Мазовецького воєводства, Польща). Вчився в Більській гімназії. Працював хатнім вчителем родини Гарднера, разом із якою в 1879 році переїхав до Москви. Закінчив історико філологічний факультет Московського університету (1885) зі ступенем кандидат. Вчився в університеті М.Тіхонравова.

З 1889 — кандидат помічника бібліотекаря Румянцевського музею, с 1892 — помічник бібліотекаря. З 1 травня 1892 — засновник і хранитель Дашківського етнографічного музею і Відделення іншоземної етнографії. В 1890-х роках жив в Москві за адресою Богословський перевулок, № 19. Працював в Румянцевському музеї до 1921.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Член Етнографічного товариства (1887), Московського археологічного товариства (1888), Товариства історії і давностей російських при Московському університеті (1888), Товариства любителів російської словесності (1896). З 1889 року секретар етнографічного відділення Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії. При тому ж Товаристві в 1901 році організував і очолив музично-етнографічну комісію, керував нею до 1920 року.

Редактор часопису «Этнографическое обозрение» (1889 — 1916). Професор української і білоруської літератур у Московському (1919—1921) університеті. Професор кафедри білоруської літератури і етнографії Білоруського державного університету (1921). В 1918 році був одним з організаторів Білоруського науково-культурного товариства і Білоруського народного університету в Москві.

Янчук — дослідник української, білоруської, польської і російської народної музики. В Російському етнографічному музеї зберігається 18 придбаних ним прикладів естонської і латиської традиційної культури.

Під керівництвом Янчука укладено «Програму для збирання етнографічних відомостей» (1889), за якою зібрано цінний україномовний матеріал. Записав і видав зразки української живої народної мови Підляшшя (весільні обряди, народні пісні, вертеп).

Праці (рос.мова):

  • «Малоруське весілля в Корницькій парафії Константинівського повіту Сідлецької губернії»,
  • «До історії й характеристики жіночих типів у героїчному епосі» та ін.

Літературна і музична діяльність[ред. | ред. код]

Член товариства драматичних письменників і композиторів (1887). В 1906 році був одним з засновників Народної консерваторії (Москва). Автор п'єс «Пилип Музика» (1887), «Не поможуть чари…» (1891), «Вихованець» (1899), «Чи заробиш, чи проробиш», «Відьма», «На чужині», «Святий вечір». Написав збірку поезій «Кримські вірші».

Нагороди[ред. | ред. код]

Святого Станислава III ступеня, Святої Анни III і II ступенів, Святого Володимира IV ступеня, пам'ятні медалі.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]