Ян Стівенсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Стівенсон
Народився 31 жовтня 1918(1918-10-31)
Монреаль, Канада
Помер 8 лютого 2007(2007-02-08) (88 років)
Шарлотсвіл, США
·пневмонія
Громадянство Flag of the United States.svg США
Канада Канада
Діяльність психіатр, parapsychologist, викладач університету
Alma mater Університет Макгілла, Сент-Ендрюський університет
Галузь біохімія, психіатрія, парапсихологія
Заклад Медична школа Вірджинського університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: дослідження реінкарнацій, дослідження смерті, анамнезу

Я́н Пре́тімен Стівенсон (англ. Ian Pretyman Stevenson, нар.31 жовтня 1918 р. — пом.8 лютого 2007 р.) — канадсько-американський біохімік і психіатр. Об'єктом його досліджень була наявність у дітей інформації про життя людей, які жили до них (що, на думку Стівенсона, доводило реінкарнацію, перевтілення).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ян Стівенсон народився в Монреалі, виріс в Оттаві, один з трьох дітей в родині[1]. Його батько, Джон Стівенсон, був шотландський адвокат, який працював в Оттаві як канадський кореспондент лондонської газети «The Times», «The New York Times»[1][2]. Його мати на ім'я Рут цікавилася теософією і мала велику бібліотеку, виховала в ньому любов до книг[3].

Студіював медицину у Сент-Ендрюському університеті (1937—1939), але повинен був закінчити своє навчання в Канаді через початок Другої світової війни[4].

Здобув бакалавра в Університеті Макгілла (1942).

Здобув ступінь доктора медицини[en] в Університеті Макгілла, медичний факультет (1943).

У 1947 р. одружився на Октавії Рейнольдс (†1983). У 1985 р. одружився на Маргарет Перцоф (*1926-†2009)

В Університеті Вірджинії (школа медицини) працював протягом п'ятдесяти років. Голова кафедри психіатрії з 1957 р. до 1967 р., професор психіатрії з 1967 р. до 2001 р., науково-дослідний професор психіатрії з 2002 р. до 2007 р.[5].

До 2002 р. очолював Відділ перцептивних досліджень в Медичній школі[en] Віргінського університету. Цей відділ досліджує паранормальні явища[6].

Стівенсон вважав, що концепція реінкарнації (перевтілення) могла б допомогти сучасній медицині зрозуміти різні аспекти розвитку людини та її поведінки, доповнюючи дані про спадковість в умовах зовнішнього середовища[7]. Він подорожував протягом 40 років і досліджував 3000 випадків наявності у дітей інформації про життя людей, які жили раніше; це переконало його в тому, що минулі життя реальні[8]. З точки зору Стівенсона, перевтілення є виживання особистості після смерті біологічного тіла; проте Стівенсон ніколи не припускав, що таке виживання пов'язано з будь-яким фізичним процесом[9].

Дослідження реінкарнацій[ред. | ред. код]

У своїй роботі дотримувався наступних принципів:

  • дослідження проводилися в основному з дітьми від двох до чотирьох років;
  • ніколи не виплачувалося грошову винагороду сім'ям, в яких була дитина, яка володіла інформацією про життя вже померлих людей;
  • доведеним випадком вважався тільки той, для якого можна було отримати документальні докази подій, що відбулися в минулому житті.

У науковому товаристві реакція на роботу Стівенсона була неоднозначною. Критики поставили під сумнів його методи досліджень і висновки, які він робив, а деякі автори розцінили його підхід як «псевдонауковий»[10][11]. У той же час інші науковці вважали, що його робота проводилася з належною науковою строгістю[9][11][12][13][14].

Праці[ред. | ред. код]

Був автором близько трьохсот статей і чотирнадцять книг про реінкарнацію.

  • (англ.)Medical History-Taking. Paul B. Hoeber, 1960;
  • (англ.)Twenty Cases Suggestive of Reincarnation. University of Virginia Press, 1966;
  • (англ.)The Psychiatric Examination. Little, Brown, 1969;
  • (англ.)Telepathic Impressions: A Review and Report of 35 New Cases. University Press of Virginia, 1970;
  • (англ.)The Diagnostic Interview (2nd revised edition of Medical History-Taking). Harper & Row, 1971;
  • (англ.)Xenoglossy: A Review and Report of A Case. University of Virginia Press, 1974;
  • «Двадцять випадків передбачуваних реінкарнацій[en]», 1974[15];
  • (англ.)Cases of the Reincarnation Type, Vol. I: Ten Cases in India. University of Virginia Press, 1975;
  • (англ.)Cases of the Reincarnation Type, Vol. II: Ten Cases in Sri Lanka. University of Virginia Press, 1978;
  • (англ.)«Діти, які пам'ятають попередні життя: пошук реінкарнацій» («Children Who Remember Previous Lives: A Quest of Reincarnation»), 1987;
  • (англ.)«Реінкарнація і біологія». Reincarnation and Biology: A Contribution to the Etiology of Birthmarks and Birth Defects. Volume 1: Birthmarks. Volume 2: Birth Defects and Other Anomalies. Praeger Publishers, 1997;
  • (англ.)(2000). «The Belief in Reincarnation Among the Igbo of Nigeria». Journal of Asian and African Studies 20 (1-2): 13–30. 1985. doi:10.1177/002190968502000102.
  • (англ.)«Європейські випадки реінкарнації» («European Cases of the Reincarnation Type»), 2003.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Margalit Fox, Ian Stevenson Dies at 88; Studied Claims of Past Lives // The New York Times, February 18, 2007.(англ.)
  2. For the New York Times, see Ian Pretyman Stevenson. Pandarakalam (British Medical Journal), April 2, 2007. BMJ Publishing Group Ltd.(англ.)
  3. Stevenson 2006 at the Wayback Machine (archived May 14, 2008), pp. 13–14.(англ.)
  4. Professor Ian Stevenson, an emperor in parapsychology. Pandarakalam (British Medical Journal), April 2, 2007. BMJ Publishing Group Ltd.(англ.)
  5. Kelly 2007. «Ian Stevenson, MD» at the Wayback Machine (archived May 14, 2008), University of Virginia School of Medicine.(англ.)
  6. Fox, Margalit. Ian Stevenson Dies at 88; Studied Claims of Past Lives, The New York Times, February 18, 2007. (англ.)
  7. Ian Stevenson. «The Explanatory Value of the Idea of Reincarnation», Journal of Nervous and Mental Disease[en], 164:305-326, 1977.(англ.)
  8. Professor Ian Stevenson, The Daily Telegraph, February 12, 2007.(англ.)
  9. а б Shroder, Tom. Ian Stevenson; Sought To Document Memories Of Past Lives in Children, The Washington Post, February 11, 2007.(англ.)
  10. Kurtz P. (2006). Two Sources of Unreason in Democratic Society: The paranormal and religion. Annals of the New York Academy of Sciences 775: 493–504. doi:10.1111/j.1749-6632.1996.tb23166.x. 
  11. а б The Skeptic Encyclopedia of Pseudoscience by Michael Shermer & Pat Linse, 2002, ISBN 1-57607-653-9
  12. Brody, Eugene B. Research in Reincarnation and Editorial Responsibility: An Editorial, The Journal of Nervous and Mental Disease[en]. September, 1977.
  13. Janice Hopkins Tanne. Obituaries: Ian Pretyman Stevenson, British Medical Journal. April 2, 2007.
  14. Lief, Harold. Commentary on Ian Stevenson's «The Evidence of Man's Survival After Death», The Journal of Nervous and Mental Disease[en].
  15. Stevenson, Ian (1974). Twenty cases suggestive of reincarnation, second (revised and enlarged) edition, University of Virginia Press. — ISBN 978-0-8139-0872-4

Посилання[ред. | ред. код]