Яр Ревучий
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Яр Ревучий | |
|---|---|
| Витік | на північно-східній стороні від села Лозова |
| • координати | 49°30′45″ пн. ш. 37°49′16″ сх. д. / 49.51250° пн. ш. 37.82111° сх. д. |
| Гирло | Оскол |
| • координати | 49°31′25″ пн. ш. 37°42′01″ сх. д. / 49.52361° пн. ш. 37.70028° сх. д. |
| Басейн | Дону |
| Країни: |
 Україна |
| Довжина | ~9,46 км |
Яр Ревучий — балка (річка) в Україні у Куп'янському районі Харківської області. Ліва притока річки Осколу (басейн Дону)[1][2][3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 9,46 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,83 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,07[3]. Формується декількома струмками та загатами[1][2][3]. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-східній стороні від села Лозова. Тече переважно на північний захід через село Кругляківку і впадає у річку Оскол, ліву притоку річки Сіверського Дінця.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Біля гирла балку перетинає автошлях Р79[3] (регіональний автомобільний шлях в Україні, E105 М18 — Сахновщина — Ізюм — Борова — Куп'янськ — Дворічна — Піски. Проходить територією Красноградського, Кегичівського, Сахновщинського, Лозівського, Барвінківського, Ізюмського, Борівського, Куп'янського, Дворічанського районів Харківської області.).
- У XX столітті на балці існували молочно,- птахо-тваринні ферми (МТФ, ПТФ), спільні могили, водокачки, газова свердловина[2], а у XIX столітті — декілька вітряних млинів[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 16. Показаны территории: Харьковской губернии (рос.)
- ↑ а б в Топографічна карта Главного штабу М-37-088. Куп'янськ-Вузловий. Масштаб 1:100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ а б в г д Балка Яр Ревучий на Google.Maps
Посилання[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 459 (Ревучий № 2)
