Борова (Борівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Борова
Центральна площа
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Борівський район
Рада Борівська селищна рада
Код КОАТУУ: 6321055100
Основні дані
Засноване 1670 - Перші історичні відомості
Статус з 1968 року
Площа 12,02 км²
Населення 5619 (01.01.2017)[1]
Густота 566,220 осіб/км²
Поштовий індекс 63807
Телефонний код +380 5759
Географічні координати 49°22′54″ пн. ш. 37°38′27″ сх. д. / 49.38167° пн. ш. 37.64083° сх. д. / 49.38167; 37.64083Координати: 49°22′54″ пн. ш. 37°38′27″ сх. д. / 49.38167° пн. ш. 37.64083° сх. д. / 49.38167; 37.64083
Висота над рівнем моря 92 м
Водойма Річки Борова, Оскіл, Червонооскільське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція: Переддонбасівська
До обл. центру:
 - залізницею: 193 км
 - автошляхами: 165 км
Селищна влада
Адреса 63801, Харківська обл., Борівський р-н, смт Борова, вул. Миру, 1, тел. 6-13-92
Голова селищної ради Тертишний Олександр Володимирович
Карта
Борова. Карта розташування: Україна
Борова
Борова
Борова. Карта розташування: Харківська область
Борова
Борова
Борова. Карта розташування: Борівський район
Борова
Борова

Борова — селище міського типу, центр Борівського району Харківської області України, поблизу річки Оскіл. Населення — 5619 осіб на 1 січня 2016 року.

У селищі розташовані маслозавод, промислова артіль, філіал Піско-Радківської РТС, середня і початкова школи, будинок культури та 2 бібліотеки.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Борова знаходиться на лівому березі Червонооскільського водосховища у місці впадання в нього невеликої річки Борова. Селище витягнуто вздовж річки на ~ 8 км.

Від водосховища селище відділяє невеликий сосновий масив. До селища примикає село Бойні. Нижче за течією за 2 км село Підлиман.

Відстань до міста Харків залізницею 193 км, по шосе 165 км. Через селище проходять автомобільні дороги Т 2109, Т 2105 і залізниця, найближча станція Переддонбасівська за 1,5 км.

Назва[ред.ред. код]

Очевидно, що назва селища Борова походить від найменування лівої притоки Оскола — річки Борової, а річку найменовано в зв'язку з прадавнім сосновим бором, що простягнувся тут на 20 км.

Історія[ред.ред. код]

Перші літописні згадки про Борівську землю датуються 1698 роком у розповіді про Гороховатську чоловічу пустинь — невеликий монастир, розташований на правому березі Оскола, біля гороховатських скель, який згодом, у 1760 p., розташовувався на лівому березі Оскола, при впадінні річки Борової. Хоча перші поселення на її території, як вважають історики, з'явились ще раніше. Тому своє літочислення Борівщина веде з 1664 року. Борова виникла на місці хутора Борового, котрий уперше згадується 1773 року, і слободи Борової. 1780—1784 років обидва населених пункти згадуються під назвою хутір Боровий. Можливо, що водночас з монастирем був заснований і хутір Боровий.

Приблизно в 1780—1784 рр в Куп'янському повіті Харківського намісництва проведений перепис всіх земельних угідь. У цих документах згадується про два хутора з однаковою назвою — «Боровий».

Один з цих хуторів для тих часів був великим населеним пунктом, він мав 35 дворів з населенням 247 чоловік. Розташований хутір по обидві сторони річки Борової. Поблизу Піщаного озера і двох безіменних озер, обнесений огорожею з двома вежами, церквою і дерев'яними келіями, стояв монастир. Саме цьому монастирю і належав хутір, населення якого обробляли монастирські землі.

На лівому березі річки Борової був другий хутір Боровий, а землі його — по обидві сторони річки. Цей хутір мав тільки 3 двори, в яких жило 20 чоловік. Всі вони були кріпаками поміщиці.

Обидва хутори були заселені вихідцями з Правобережної України, так зватними черкасами.

В листопаді 1788 р. монастир було зліквідовано, його землі та майно перейшли власність держави, селян перевели у розряд економічних, а згодом — державних.

В 1794 році з території ліквідованого шість років тому монастиря в хутір Боровий на лівий берег річки була перенесена церква, навколо якої розрослася слобода Борова. Її населення поповнювалося також за рахунок колишніх військових, які після 25 років служби селилися тут і наділялися невеликими ділянками землі.

Населення хуторів, а потім і слободи Борової в основному займалося землеробством і тваринництвом. Вирощували жито, пшеницю, просо, овес, розводили велику рогату худобу, овець, іноді розвивалося садівництво. Крім того, жінки пряли льон, коноплю, шерсть, ткали полотно і сукно. Вироби йшли для власного користування, а іноді — на продаж.

Довгий час Борова була невеликою слободою Гороховатської волості. На початку XX століття слобода розрослася, особливо в напрямку хутора Борового.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Боровій та Шийківці — 693 людини[2].

В 1968 році відбулася зміна статусу на селище міського типу.

Постаті[ред.ред. код]

Уродженцями Борової є

Економіка[ред.ред. код]

  • В селищі є молочно-товарна ферма.
  • КП «Борівська районна друкарня»
  • Борівська харчосмакова фабрика. (не працює)
  • ТОВ «Борівський завод продтоварів».(не працює)
  • ТОВ «Борівський міжгосподарський комбікормовий завод».
  • ЗАТ «Борівський молокозавод».(не працює)
  • Борівський елеватор.
  • Навколо селища декілька оздоровчих таборів.
  • Турбази відпочинку.
  • Развинуті фермерські господарства, бджолярств.
  • Компресорна станція газогону «Союз». Вважається престижною працею у районі. Багато мешканців займаються ловлей раків та рибальством.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Борівська гімназія.
  • Школа.
  • Музична школа
  • Будинок піонерів
  • Районний будинок культури
  • Районна бібліотека
  • Дитяча бібліотека
  • Районний спорткомплекс

Пам'ятки[ред.ред. код]

Дивитись ще[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Мартиролог. Харківська область, ст. 432—448

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]