Борова (Борівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Борова
Центральна площа
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Борівський район
Рада Борівська селищна рада
Код КОАТУУ: 6321055100
Основні дані
Засноване 1670 - Перші історичні відомості
Статус з 1968 року
Площа 12,02 км²
Населення 6806
Густота 566,220 осіб/км²
Поштовий індекс 63807
Телефонний код +380 5759
Географічні координати 49°22′54″ пн. ш. 37°38′27″ сх. д. / 49.38167° пн. ш. 37.64083° сх. д. / 49.38167; 37.64083Координати: 49°22′54″ пн. ш. 37°38′27″ сх. д. / 49.38167° пн. ш. 37.64083° сх. д. / 49.38167; 37.64083
Висота над рівнем моря 92 м
Водойма Річки Борова, Оскіл, Червонооскільське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція: Переддонбасівська
До обл. центру:
 - залізницею: 193 км
 - автошляхами: 165 км
Селищна влада
Адреса 63801, Харківська обл., Борівський р-н, смт Борова, вул. Миру, 1, тел. 6-13-92
Голова селищної ради Тертишний Олександр Володимирович
Карта
Борова is located in Україна
Борова
Борова
Борова is located in Харківська область
Борова
Борова
Борова is located in Борівський район
Борова
Борова

Борова — селище міського типу, центр Борівського району Харківської області України, поблизу річки Оскіл. 6806 тис. ж. (2001), 4,4 тис. ж. (1959). Є найбільшим населеним пунктом району (тут зараз проживає 1/3 всього населення Борівщини).

Маслозавод, млин, промислова артіль, філіал Піско-Радківської РТС. Середня і початкова школи, Будинок культури, 2 бібліотеки.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Борова знаходиться на лівому березі Червонооскільського водосховища (річка Оскіл) в місці впадання в нього невеликої річки Борова. Селище сильно витягнуто вздовж річки на ~ 8 км.

Від водосховища селище відділяє невеликий лісовий масив (сосна). До селища примикає село Бойні. Нижче за течією за 2 км село Підлиман.

Відстань до міста Харків залізницею 193 км, по шосе 165 км. Через селище проходять автомобільні дороги Т 2109, Т 2105 і залізниця, найближча станція Переддонбасівська за 1,5 км.

Назва[ред.ред. код]

Очевидно, що назва селища Борова походить від найменування лівої притоки Оскола — річки Борової, а річку найменовано в зв'язку з прадавнім сосновим бором, що простягнувся тут на 20 км.

Історія[ред.ред. код]

Перші літописні згадки про Борівську землю датуються 1698 роком у розповіді про Гороховатську чоловічу пустинь — невеликий монастир, розташований на правому березі Оскола, біля гороховатських скель, який згодом, у 1760 p., розташовувався на лівому березі Оскола, при впадінні річки Борової. Хоча перші поселення на її території, як вважають історики, з'явились ще раніше. Тому своє літочислення Борівщина веде з 1664 року. Борова виникла на місці хутора Борового, котрий уперше згадується 1773 року, і слободи Борової. 1780—1784 років обидва населених пункти згадуються під назвою хутір Боровий. Можливо, що водночас з монастирем був заснований і хутір Боровий.

Приблизно в 1780—1784 рр в Куп'янському повіті Харківського намісництва проведений перепис всіх земельних угідь. У цих документах згадується про два хутора з однаковою назвою — «Боровий».

Один з цих хуторів для тих часів був великим населеним пунктом, він мав 35 дворів з населенням 247 чоловік. Розташований хутір по обидві сторони річки Борової. Поблизу Піщаного озера і двох безіменних озер, обнесений огорожею з двома вежами, церквою і дерев'яними келіями, стояв монастир. Саме цьому монастирю і належав хутір, населення якого обробляли монастирські землі.

На лівому березі річки Борової був другий хутір Боровий, а землі його — по обидві сторони річки. Цей хутір мав тільки 3 двори, в яких жило 20 чоловік. Всі вони були кріпаками поміщиці.

Обидва хутори були заселені вихідцями з Правобережної України, так зватними черкасами.

В листопаді 1788 р. монастир було зліквідовано, його землі та майно перейшли власність держави, селян перевели у розряд економічних, а згодом — державних.

В 1794 році з території ліквідованого шість років тому монастиря в хутір Боровий на лівий берег річки була перенесена церква, навколо якої розрослася слобода Борова. Її населення поповнювалося також за рахунок колишніх військових, які після 25 років служби селилися тут і наділялися невеликими ділянками землі.

Населення хуторів, а потім і слободи Борової в основному займалося землеробством і тваринництвом. Вирощували жито, пшеницю, просо, овес, розводили велику рогату худобу, овець, іноді розвивалося садівництво. Крім того, жінки пряли льон, коноплю, шерсть, ткали полотно і сукно. Вироби йшли для власного користування, а іноді — на продаж.

Довгий час Борова була невеликою слободою Гороховатської волості. На початку XX століття слобода розрослася, особливо в напрямку хутора Борового.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Боровій та Шийківці — 693 людини[1].

В 1968 році відбулася зміна статусу на селище міського типу.

Постаті[ред.ред. код]

Уродженцями Борової є

Економіка[ред.ред. код]

  • В селищі є молочно-товарна ферма.
  • КП «Борівська районна друкарня»
  • Борівська харчосмакова фабрика. (не працює)
  • ТОВ «Борівський завод продтоварів».(не працює)
  • ТОВ «Борівський міжгосподарський комбікормовий завод».
  • ЗАТ «Борівський молокозавод».(не працює)
  • Борівський елеватор.
  • Навколо селища декілька оздоровчих таборів.
  • Турбази відпочинку.
  • Развинуті фермерські господарства, бджолярств.
  • Компресорна станція газогону «Союз». Вважається престижною працею у районі. Багато мешканців займаються ловлей раків та рибальством.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Борівська гімназія.
  • Школа.
  • Музична школа
  • Будинок піонерів
  • Районний будинок культури
  • Районна бібліотека
  • Дитяча бібліотека
  • Районний спорткомплекс

Пам'ятки[ред.ред. код]

Дивитись ще[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]