106-та повітрянодесантна дивізія (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
106-та повітрянодесантна дивізія
рос. 106-я гвардейская воздушно-десантная Тульская Краснознамённая ордена Кутузова дивизия
Емблема
На службі 1992 — по т.ч.
Країна Росія Росія
Вид  Десантні війська
Чисельність дивізія
У складі Західний військовий округ
Дислокація Тула, Рязань, Наро-Фомінськ
Гасло «Задач немає нездійсненних!»
(рос. «Нет задач невыполнимых!»)
Конфлікти Придністровський конфлікт
Перша чеченська війна
Друга чеченська війна
Війна на сході України
Нагороди Російська гвардія Орден Червоного Прапора Орден Кутузова
Звання «Тульська»
Медіафайли на Вікісховищі

106-та гвардійська повітряно-десантна Тульська Червоного прапора ордена Кутузова дивізія (106 ПДД, в/ч 55599) — військове з'єднання Повітрянодесантних військ Росії.

Брала участь в бойових діях у Першій та Другій чеченських кампаніях. У 2014 році підрозділи дивізії брали участь у військових операціях в ході збройної агресії РФ проти України.

Історія[ред. | ред. код]

У 1992 році, після розпаду СРСР, 106-та гвардійська повітрянодесантна дивізія Радянської армії увійшла до складу Збройних сил РФ.

Югославський конфлікт[ред. | ред. код]

  • 1992 рік березень — введення службовців дивізії в хорватській Сх. Славонії в рамках миротворчого контингенту (554-й окремий піхотний батальйон під командуванням полк. В. Логінова чисельністю 900 ос. за участі 76 ПДД, 36-ї та 37-ї бригад, база — аеродром Кліса) за рішенням РБ ООН для врегулювання сербо-хорватського конфлікту.
  • лютий 1994 р. частина сил 554-го батальйону переводиться зі Сх. Славонії в Сараєво і після підсилення перетворюється у 629-й окремий піхотний батальйон ООН підпорядкований сектору «Сараєво» (в січні 1996 р. виведений в РФ)[1].
  • 26 жовтня — 1 листопада 1997 р. — виведення 554-го окремого батальйону з Хорватії[1].

Придністровський конфлікт[ред. | ред. код]

7 травня 1992 року — введення 137-го парашутно-десантного полку дивізії під командуванням полковника А. Кобелєва в м. Бендери (Молдова).

Афганістан[ред. | ред. код]

Серпень 1992 р. — 51 парашутно-десантний полк дивізії евакуює з Кабулу персонал посольства РФ в Афганістані та дипломатів інших держав[1].

Північна Осетія[ред. | ред. код]

31 жовтня — 28 листопада 1992 року на базі дивізії був сформований і відправлений в Північну Осетію зведений полк під командуванням гв. полковника Савілова Є. Ю. задля розведення учасників осетино-інгушського конфлікту по адміністративному кордону Інгушетії та Чечні і по лінії станиця Орджонікідзевська-Сєрноводск[2].

Перша чеченська війна[ред. | ред. код]

  • 27 листопада 1994 р. — квітень 1995 р. участь у І-й Чеченській війні. П'ятеро службовців дивізії за неї удостоєні звання Героя Росії.
  • серпень-вересень 1999 р. підрозділи дивізії направлені в Дагестан і Чечню.

Друга чеченська війна[ред. | ред. код]

23 квітня 2000 р. колона 51-го гвардійського парашутно-десантного полку потрапила в засідку біля села Сержень-Юрт[ru], влаштовану угрупуваннями Абу-Джафара і Абу аль Валіда.

283 військовослужбовців в ході конфлікту отримали державні нагороди, а 10 — звання Героя Росії[2].

Реформи Сердюкова[ред. | ред. код]

В жовтні 2008 року дивізію планувалось розформувати, її частини — перепідпорядкувати іншим дивізіям. Згідно з директивою від січня 2009 р. її формальне розформування мало відбутись до 1 червня 2009 р. а фактичне — до 1 грудня 2009 р. Через це з дивізії пішло багато офіцерів, новобранці до її лав не вступали, а частину її тилів було передано іншим з'єднанням. Однак, це рішення не було втілене через позицію командування ПДВ, яке очолив генерал Володимир Шаманов. Як наслідок, в дивізію з 2009 р. прийшли випускники військових училищ[3].

В квітні 2011 р. особовий склад дивізії перебрався в пусті корпуси колишнього Тульського артилерійського інженерного інституту.[4]

Російська збройна агресія проти України[ред. | ред. код]

Згідно із звітом британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень, 14 липня 2014 року на територію України увійшов підрозділ дивізії — 173-тя окрема гвардійська розвідувальна рота, а з 11 серпня участь в боях брали тактичні групи дивізії зі складу 247-го гвардійського десантно-штурмового полку (7 ДШД) і 137-го гвардійського парашутно-десантного полку[5].

За інформацією автора сайту Інформнапалм Іраклія Комахідзе (26.01.2015), БТГ 106-ї дивізії на початку наприкінці листопада — на початку грудня 2014 р. була розташована в польовому таборі на території Некліновського району Ростовської області, підсилена танками і артилерією і в січні 2015 р. перебувала на території Донбасу і зазнала певних втрат. 1-ша рота БТГ сформована з контрактників розвідувальних підрозділів дивізії, 2-га — з 137-го полку, а 3-тя — 51-го полку[6].

За інформацією сайту Інформнапалм, на 22.11.14 р. 106-та дивізія втратила загиблими 4 військовослужбовця: 2 з 137 ПДП, 1 з 51 ПДП, 1 з 173-ї окремої розвідроти[7].

18 травня 2015 року командувач ГШ ЗСУ Віктор Муженко заявив, що підрозділи 106-ї бригади взяли участь у параді до 9 травня у Донецьку.[8][9]

8 липня 2022 ЗСУ нанесли артилерійський удар по командному пункту 106 ПДД у Шахтарську.[10] [11]Внаслідок удару загинуло 3 старших офіцерів дивізії:

  • полковник Васильєв Андрій В'ячеславович, заступник командира[12]
  • полковник Кудрін Максим Петрович, заступник командира з озброєння[13]
  • полковник Кузьмінов Сергій Ігоревич, заступник командира з тилу[14]

Склад[ред. | ред. код]

  • 51-й гвардійський парашутно-десантний Червонопрапорний ордена Суворова полк імені Дмитрія Донського (в/ч 33842, м. Тула-42);
  • 137-й гвардійський парашутно-десантний Кубанський козачий ордена Червоної Зірки полк (м. Рязань — 7. Октябрьске містечко. в/ч 41450 індекс 390007)
  • 1182-й гвардійський артилерійський Новгородський Червонопрапорний орденів Суворова 3-й ступеня, Кутузова 3-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня і Александра Невського полк (в/ч 93723, м. Наро-Фоминск Московської обл.);
  • 173-тя гвардійська окрема розвідувальна рота (в/ч 86800, м. Тула, вул. Фрунзе, 44)[15];
  • 388-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон
  • 731-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (в/ч 93687, м. Тула, вул. Радянська, 11)][16];
  • 970-я окрема рота десантного забезпечення (в/ч 64024, м. Тула-2, Клінський проїзд, аеродром Мяснове);
  • 43-й гвардійський окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (в/ч 28393, м. Тула, вул. Комінтерна, 75);
  • 1060-й окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 14403, м. Тула-42, п. Слобідка, вул. Фрунзе, 44);
  • 39-й окремий медичний загін (аеромобільный)
  • 1883-тя станція фельдєгерсько-поштового зв'язку (в/ч 54235);
  • 1-й зенітно-ракетний полк (в/ч 71298, м. Наро-Фомінськ Московської обл.)[17]
  • полігон (п. Дубровічі Рязанськой обл.)
  • 107 гвардійський зенітний ракетно-артилерійський дивізіон.

Озброєння[ред. | ред. код]

1990 рік[ред. | ред. код]

В кожному полку (51, 137, 331):

  • 101 БМД (в 331 ПДП додатково 30 БМД-2),
  • 23 БТР-Д;
  • 18-2С9 «Нона» (в 51 ПДП 20 од.), 6БТР-РД, 13 БТР-ЗД, 8 БМД-1КШ, 10-1В119 — 1182-й гв арт. п. (Єфремов):
  • 18-2С9 «Нона», 8 Д-30;
  • 18 БТР-РД, 3 БТР-ЗД, ЗБМД-1КШ, 10-1В119, 6 БТР-Д.

107-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (Донський):

  • 4 БТР-ЗД, 1 БМД-1КШ

110-та окрема військово-транспортна авіаційна ескадрилья (Тула):

  • 1 Мі-8 — 39-й окремий інженерно-саперний батальйон (Тула)
  • 11 БТР-Д, 1 БМД-1КШ — 731-й окремий батальйон зв'язку (Тула)
  • 3 БТР-Д; 10 БМД-1КШ, 4 Р-440одб — 43-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (Тула)
  • 1 БТР-Д

Всього на 1990 106 гв ПДД мала:

  • 342 БМД (30 БМД-2, 312 БМД-1);
  • 102 БТР-Д;
  • 74 САУ 2С9 «Нона»;
  • 36 БТР-РД (носії ПТКР);
  • 47 БТР-ЗД (носії ПЗРК);
  • 8 гармат Д-30.

2006[ред. | ред. код]

На базі дивізії проводилось випробування нової бойової десантної машини — БМД-4.[18] 24 червня 2006 р. в Рязані вони передані екіпажам 137-го полку, було укомплектовано одну роту.[1]

Діяльність[ред. | ред. код]

В квітні 2011 р. особовий склад дивізії перебрався в пусті корпуси колишнього Тульського артилерійського інженерного інституту (ТАІІ) в центрі міста, що дозволило зосередити на одній території підрозділи, які раніше розміщувались в 4-х військових містечках Тули та області (райцентр Плавськ) — комендантська рота, роти радіаційно-хімічного захисту, десантного забезпечення і батальйон зв'язку. Це покращило соціально-побутові умови проживання і служби військових, їх підготовки, підвищила рівень боєготовності дивізії загалом[4].

Навчання[ред. | ред. код]

  • березень 1997 р. (Тульська обл.) навчання 51 гв. пдп дивізії[1].
  • 20 лютого 2000 р. службовці 119 пдп дивізії завершили лижний перехід довжиною 2715 км[1].
  • березень 2005 р. участь у спільних навчаннях ПДВ (спільно з 98 ПДД) і ВПС ЗС РФ. Висадка під Рязанню десанту у складі 137 ПДП, розвідки, зв'язку і штабу дивізії[1].

Традиції[ред. | ред. код]

26 січня 1993 року 106-й повітряно-десантній дивізії затверджено[19] нарукавний знак: «Нарукавний знак у формі щита із зображенням кентавра з шоломом, щитом і мечем. Під щитом зображені перехрещені мечі. Над щитом розташована стрічка, що розвивається з написом „106 гв. ВДД“.»[20]

23 листопада 2006 року 106-й повітряно-десантній дивізії затверджено[21] новий нарукавний знак: собор (історичний пам'ятник архітектури, характерний для російських міст), парашут (засіб доставки десантників на поле бою) з крилатою гренадою, що полум"яніє (символ найбільш підготованих військових підрозділів Російської Армії), блакитний колір (символ чистоти і вірності) геральдичного щита, нарукавного знаку і зелений колір (символ розвитку і зростання) канту — кольору прапора Повітряно-десантних військ Росії. Гвардійська стрічка (почесне найменування дивізії) — заслуги 106 гв. дивізії у справі зміцнення обороноздатності держави."[20]

З 13 серпня 2015 року дивізія отримує почесне звання «Тульська».[22]

Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]

  • Дивізії — Вимпел Міністра оборони РФ від 23 вересня 1999 р. за мужність, військову доблесть, високі показники в бойовій підготовці.
  • Вимпел Міністра оборони РФ «За мужність і військову доблесть» мають всі парашутно-десантні полки дивізії.
  • Артилерійський полк дивізії має п'ять бойових орденів за мужність, відвагу і стійкість під час Другої світової війни.
  • Дивізію відвідали воєнні делегації і спеціалісти, атташе США, Франції, ФРН, Канади, Фінляндії, КНР, Кореї[2].
  • лютий 2006 р. указом В. Путіна за ходатайством штабу ПДВ і музею «Куликове поле» 51-му гв пдп дивізії присвоєне почесне найменування «ім. Дмитрія Донського»[1]

Командування[ред. | ред. код]

Відзначені[ред. | ред. код]

Звання Герой Російської Федерації:

  • Бойков Олександр Васильович, розвідрота.[23] Його ім'я було також зазначене у списках поранених станом на вересень 2014 року, які у 2018 році оприлюднив Інформаційний спротив.[23][24][25]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Емблема зразка 1993р.[19]
    Емблема зразка 1993р.[19]
  • Емблема з 2006р.
    Емблема з 2006р.
  • Навчання
    Навчання
  • Навчання
    Навчання

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Хронология ВДВ // armyrus.ru. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  2. ↑ а б в 106-я гвардейская воздушно-десантная краснознаменная ордена Кутузова II степени дивизия // bratishka.ru. Архів оригіналу за 31 серпня 2007. Процитовано 19 березня 2013.
  3. ↑ Армейская реформа не коснулась дивизий ВДВ // Lenta.ru. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  4. ↑ а б 106 гвардейская воздушно-десантная дивизия // info.senatorvtule.ru. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  5. ↑ Британські дослідники детально розповіли, як російська армія воює в Україні // pravda.com.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  6. ↑ «Саня Веселый совсем не веселый» // informnapalm.org. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 28 липня 2016.
  7. ↑ гРУз200 // informnapalm.org. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 28 липня 2016.
  8. ↑ Російські військові брали участь у параді 9 травня в Донецьку - Генштаб. DT.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
  9. ↑ Подразделения ВС России участвовали в "параде" 9 мая в Донецке - Муженко. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 21 жовтня 2017.
  10. ↑ Украинские военные уничтожили пункт управления российской дивизии ВДВ – журналист. ТСН.ua (рос.). 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022.
  11. ↑ В результате удара HIMARS по Шахтерску погибли почти все замы командира 106 дивизии ВДВ РФ. ФОКУС (рос.). 12 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022.
  12. ↑ Уроженец города Себеж Псковской обл., выпускник РВВДКУ, заместитель командира #106вдд полковник Андрей Вячеславович Васильев 1973 г.р. тоже всё, как это ни смешно. Twitter (укр.). Процитовано 14 липня 2022.
  13. ↑ Полковник Кудрин Максим Петрович из Омска (предположительно, заместитель командира #106вдд по вооружению) тоже где-то демилитаризовался. Twitter (укр.). Процитовано 14 липня 2022.
  14. ↑ Зампотыл #106вдд полковник Кузьминов Сергей Игоревич 09/07/22 образцово выполнил свои обязанности и ударно демилитаризовался. Twitter (укр.). Процитовано 14 липня 2022.
  15. ↑ 173-тя окрема розвідувальна рота // wikimapia.org. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 28 липня 2016.
  16. ↑ в/ч 93687 // wikimapia.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  17. ↑ 1-й зенітно-ракетный полк. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 28 липня 2016.
  18. ↑ ГТРК "Тула" / Тульские десантники преумножают славные традиции. web.archive.org. 18 серпня 2016. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 15 вересня 2019.
  19. ↑ а б Приказ Министра обороны РФ П.Грачева № 35 от 26 января 1993 года «О нарукавных знаках военнослужащих воздушно-десантных войск Вооруженных Сил Российской Федерации»
  20. ↑ а б ведомственные эмблемы Российской Федерации. www.heraldicum.ru. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  21. ↑ Приказ командующего ВДВ от 23 ноября 2006 года № 311
  22. ↑ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 27 липня 2016.
  23. ↑ а б Askai (2019T10:08). Ещё один из засекреченных Героев РФ, воевавших на Донбассе, - десантник Бойков Александр из разведроты 106-й ВДД: https://youtu.be/b3ZyKgt3crE pic.twitter.com/n7wyhqPK3C. @askai707 (рос.). Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  24. ↑ Цензор.НЕТ. Группа "ИС" начинает публикацию данных военнослужащих ВС РФ, уничтоженных на Донбассе, - Тымчук. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  25. ↑ В Украине опубликовали данные о потерях российской армии на Донбассе за 2014 год: фото списков. Апостроф (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 11 вересня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=106-та_повітрянодесантна_дивізія_(РФ)&oldid=41950052