Муженко Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Миколайович Муженко
Muzhenko.jpg
Народження 10 жовтня 1961(1961-10-10) (61 рік)
Виступовичі, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Освіта Ленінградське вище загальновійськове командне училище[ru] (1983)
Національна академія оборони України (2005)
Партія Партія регіонів (2010—2014)
Звання UA-OF10-ARMY-GEN-GSB-H(2015).png Генерал армії України
Командування Начальник Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувач Збройних сил України (2014—2019)
Війни / битви Українська миротворча місія в Іраку
Війна на сході України
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За відзнаку у військовій службі»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
CMNS: Муженко Віктор Миколайович у Вікісховищі

Віктор Миколайович Муженко (нар. 10 жовтня 1961(19611010), село Виступовичі, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР) — український військовик, генерал армії України. Кандидат військових наук. Начальник Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувач Збройних сил України (3 липня 2014 — 21 травня 2019)[1]. Член РНБО (2014—2019)[2][3].

Перший заступник керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (з 20 травня 2014)[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

У 1983 році закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище[ru].

Кар'єра (1983―2014)[ред. | ред. код]

У 1983–1992 проходив військову службу у Закавказькому військовому окрузі та групі радянських військ у Німеччині на посадах командира мотострілецького взводу (1983), роти (1984), батальйону (1986).

З 1992 року був офіцером, старшим офіцером (1993) відділу бойової підготовки танкової армії Прикарпатського військового округу.

У 1996 році, після закінчення військової академії Збройних сил України, був направлений на посаду начальника штабу — заступника командира полку танкової армії Прикарпатського військового округу.

З 1997 року проходив службу на посадах командира танкового полку, командира механізованого полку, начальника штабу — першого заступника командира танкової дивізії Північного оперативного командування в Збройних силах України.

З жовтня 2003 по квітень 2004 року виконував миротворчу місію в Республіці Ірак на посаді начальника штабу — першого заступника командира 5-ї окремої механізованої бригади.

У 2005 році закінчив оперативно-стратегічний факультет Національної академії оборони України.

Після закінчення Академії у листопаді 2005 році призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира 8 армійського корпусу.

21 серпня 2007 року присвоєно військове звання генерал-майора.

Наказом Міністра оборони України № 332 від 23 квітня 2010 року генерал-майор Муженко Віктор Миколайович призначений на посаду командира 8-го ордена армійського корпусу.

24 серпня 2012 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[5].

Депутат Житомирської обласної ради від Партії регіонів[6] (вийшов з неї у лютому 2014)[7].

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 травня 2012 року № 358 призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Віктор Муженко на військових навчаннях під Херсоном, жовтень 2016

У травні 2014 року указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова призначений першим заступником керівника Антитерористичного центру при СБУ.

13 червня Юрій Луценко повідомив, що у бою 12 червня під Сніжним Віктор Муженко геройськи проявив себе, особисто очоливши атаку. За його словами, це додало впевненості військам, а супротивник зазнав втрат.[8]

3 липня 2014 року призначений Начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем Збройних Сил України, змінивши на посаді Михайла Куцина[9][10]. На думку Юрія Бутусова, з 20 травня 2014, коли Муженко був призначений заступником керівника Антитерористичного центру при СБУ і до призначення Начальником Генштабу, Муженко був фактичним керівником АТО[11].

29 липня Юрій Бутусов написав, що Муженко особисто повів на прорив ударне угруповання військ у Секторі Д.[12]

23 серпня 2014 року присвоєно військове звання генерал-полковника[13][14].

12 вересня 2014 року був позбавлений статусу командувача Антитерористичною операцією у зв'язку з подіями навколо Іловайська. Обов'язки командувача військами АТО були передані першому заступнику начальника Генштабу Геннадію Воробйову[15].

14 жовтня 2015 року присвоєно військове звання генерала армії України[16][17].

Звільнення з Генштабу[ред. | ред. код]

21 травня 2019 року був звільнений з посади Начальника Генерального штабу ЗСУ указом Володимира Зеленського[18]. Його наступником став генерал-лейтенант Руслан Хомчак[19].

2 вересня 2019 року Президент України Володимир Зеленський указом №645/2019 звільнив Віктора Муженка з військової служби у зв'язку з проведенням організаційних заходів з правом носіння військової форми одягу.[20][21]

Цитати[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день ми маємо тільки факти участі окремих військовослужбовців Збройних сил РФ, громадян РФ в складі незаконних збройних формувань у бойових діях. Бойових дій з підрозділами регулярної російської армії на сьогоднішній день ми теж не ведемо. У нас достатньо сил та засобів для того, щоб нанести остаточне навіть ураження незаконним збройним формуванням.
— Віктор Муженко, 29 січня 2015.
  • 17 квітня 2015 року Віктор Муженко зробив заяву, що станом на січень ще не було задокументованих доказів прямих зіткнень з військовими частинами Росії, проте у лютому регулярні підрозділи Збройних сил РФ брали безпосередню участь у боях під Дебальцевим, Чорнухиним та Логвиновим:[24][25][26][27]
Зараз я вже можу говорити про те, що в цих боях українська армія завдала важких втрат саме російській армії, і зірвала її агресивні плани подальшого наступу.
— Віктор Муженко, 17 квітня 2015.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має сина та доньку.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Оцінки та критика[ред. | ред. код]

Окремі журналісти та політики звинувачували Муженка у невдачах українського війська на початковому етапі російсько-української війни.[32][33].

Кримінальне переслідування в Росії[ред. | ред. код]

10 вересня 2015 року Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу стосовно начальника Генерального штабу Збройних сил України Віктора Муженка за підозрою в застосуванні заборонених засобів і методів ведення війни і геноциді (ч.1 ст.356, ст.357 Кримінального кодексу РФ). Згідно з повідомленням прес-служби комітету, в період з 31 травня по 1 вересня 2014 невстановлені особи з числа військовослужбовців Збройних сил України та Національної гвардії України, виконуючи накази Муженка, здійснили прицільні артилерійські обстріли з важких видів озброєння (калібру не менше 122 мм) об'єктів цивільної інфраструктури, які не є військовими цілями в населених пунктах самопроголошеної «Донецької народної республіки». Слідчий комітет Росії стверджує, що в результаті артилерійських обстрілів загинуло 45 осіб, отримали поранення більше 160 осіб, зруйновано або частково знищено не менше 163 об'єктів, у тому числі житлові будинки, будівля суду і підстанція шахти[34].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. генерал-лейтенант Муженко Віктор Миколайович Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 15 червня 2014. 
  2. Указ Президента України № 571/2014 від 5 липня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 16 листопада 2016. 
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №340/2019 Про склад Ради національної безпеки і оборони України. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019. 
  4. Турчинов призначив Муженка першим заступником начальника АТЦ. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 червня 2014. 
  5. Указ Президента України № 506/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 2 липня 2014. 
  6. Муженко Віктор Миколайович. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021. 
  7. З фракції Партії регіонів у Житомирській облраді вийшов 21 депутат. Список. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 17 червня 2014. 
  8. В атаку під Сніжним українських бійців повів генерал Муженко. Укрінформ. 13.06.2014. Архів оригіналу за 16.06.2014. Процитовано 13.06.2014. 
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 566/2014 Про призначення В. Муженка начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем Збройних Сил України. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 16 листопада 2016. 
  10. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 948/2014-рп Про зміну у складі Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 3 липня 2014. 
  11. Що має знати верховний головнокомандувач? [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] Проблема військового командування Антитерористичною операцією // Юрій Бутусов, «Дзеркало Тижня. Україна», 13 червня, 20:55
  12. Начальник Генштаба лично повел на прорыв ударную группировку наших войск на одном из самых опасных направлений. uainfo.org. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 5 березня 2021. 
  13. Указ Президента України № 679/2014 від 23 серпня 2014 року «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. 
  14. Глава держави присвоїв чергові звання Віктору Муженку та Степану Полтораку // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24.08.2014. Архів оригіналу за 28.11.2014. Процитовано 24.08.2014. 
  15. Муженка відсторонили від командування АТО — ЗМІ[недоступне посилання з квітня 2019]
  16. Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
  17. Порошенко присвоїв звання генерала армії Полтораку. ukranews.com. Українські новини. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. 
  18. Указ Президента України від 21 травня 2019 року № 301/2019 «Про звільнення В.Муженка з посади начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України»
  19. Указ Президента України від 21 травня 2019 року № 302/2019 «Про призначення Р.Хомчака начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України»
  20. Муженка звільнили з військової служби. https://prm.ua/. Прямий. 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019. 
  21. Муженка звільнено з військової служби у запас. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019. 
  22. YouTube: Муженко: Російських військ немає [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.]
  23. Дзеркало тижня: Муженко: Є російські військові в Донбасі, але з регулярними підрозділами РФ ми не воюємо [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.]
  24. Генштаб назвав частини російської армії, які перебувають на сході України | UACRISIS.ORG. Український кризовий медіа-центр (uk-UA). 17 квітня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. 
  25. Forbes.ua. Генштаб назвав частини армії РФ, які перебувають на Донбасі. Forbes.ua (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. 
  26. 24tv.ua. Генштаб має перелік усіх військових частин РФ, які перебувають на Донбасі - Телеканал новин 24. Телеканал новин 24. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. 
  27. Муженко назвав частини армії Росії, які воюють в Україні (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. 
  28. Указ Президента України від 4 липня 2016 року № 293/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  29. Президент у Слов'янську вручив нагороди українським військовослужбовцям [Архівовано 8 липня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 липня 2016 р.
  30. Указ Президента України № 583/2004 від 27 травня 2004 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня миротворців Організації Об'єднаних Націй». Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 2 липня 2014. 
  31. Указ Президента України № 840/2001 від 14 вересня 2001 року «Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 липня 2014. 
  32. Бутусов: "Приказ не открывать огонь артиллерии и авиации по уже уходящим колоннам Гиркина - это преступление" [Архівовано 7 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  33. Турчинов слідом за “Народним фронтом” вимагає відповідальності Муженка за Калинівку. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021. 
  34. У Росії завели справу на військове керівництво України. ukranews.com. Українські новини. 10 вересня 2015. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Відео:

Військові посади
Попередник:
Михайло Куцин
Начальник Генерального штабу
3 липня 2014 — 21 травня 2019
Наступник:
Руслан Хомчак
Попередник:
Сергій Островський
Командувач
8-го армійського корпусу

2010 — 2012
Наступник:
Петро Литвин