3-тя окрема бригада спеціального призначення (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
3-тя окрема гвардійська бригада спеціального призначення
3-я отдельная гвардейская бригада специального назначения
3 OBrSpN VSRF.png
Нарукавний шеврон бригади
На службі 1966 — т.ч.
Країна Росія Росія
Належність Emblem of the GRU.svg ГРУ РФ
Вид Emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип спеціальні сили
Роль спеціальна розвідка
спеціальні операції
прямі бойові дії
Чисельність бригада, ~ 1,600 бійців[1]
Дислокація Тольятті
Річниці 26 березня
Війни

Друга світова війна
Громадянська війна в Таджикистані
Перша чеченська війна
Війна в Косово
Друга чеченська війна
Збройна агресія проти України

Нагороди Російська гвардія
Звання Варшавсько-Берлінська
Командування
Поточний
командувач
гвардії полковник
Сергій Щепін[2][3]

Commons-logo.svg 3-тя окрема бригада спеціального призначення (РФ) у Вікісховищі

3-тя окрема гвардійська Варшавсько-Берлінська Червонопрапорна ордена Суворова III ступеня бригада спеціального призначення (рос. 3 ОБрСпН) — військове формування СРСР та Російської Федерації, підпорядковане Головному розвідувальному управлінню Генерального Штабу Російської Федерації. Дислокується в Тольятті.

Військовослужбовці 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення брали участь в захопленні та окупації Криму, після чого брали участь у боях на Донбасі.[3]

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Незважаючи на те, що безпосередньо бригада з'явилася в 1966 році, окремі частини, з яких вона формувалася, мають більш тривалу історію.

Традиційно відлік хронології в бригаді ведеться з 5-го окремого мотоциклетного полку. Полк був створений директивою Генерального штабу СРСР 26 березня 1944 року в Україні на території Харківського військового округу в місті Павлограді на базі 238-ї танкової бригади. З 14 липня 1944 року полк брав участь у бойових діях, воюючи у складі 2-ї танкової армії 1-го Білоруського фронту.

9 серпня 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання завдань командування та за оволодіння містами Люблін, Гарволін, Желухів полк був нагороджений орденом Червоного Прапора. 1 грудня того ж року полку було присвоєно почесне найменування «Гвардійський».

10 лютого 1945 року наказом Головнокомандувача за успішне виконання завдань командування по звільненню Варшави полку було присвоєно найменування «Варшавський».

26 квітня 1945 року указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойових завдань командування та за оволодіння містами Вольденберг і Цеден полк був нагороджений орденом Суворова 3-го ступеня.

11 травня 1945 року наказом ВГК за участь у штурмі і взятті Берліна полку було присвоєно найменування «Берлінський».

З жовтня 1945 року 5-й окремий гвардійський Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня Варшавсько-Берлінський мотоциклетний полк 2-ї танкової армії знаходився у військовому містечку Тіфенбрунн.

1 квітня 1947 року 5-й окремий гвардійський мотоциклетний полк був розформований, а на його базі було створено 48-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон. А відповідно до директиви Генерального штабу № Орг 267486 від 20 вересня 1954 року в цілях поліпшення організації розвідувальних частин 28 листопада 1954 48-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон був переформований у 48-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон.

9 липня 1966 року директивою Генерального Штабу № Орг / 6/111560 48-й окремий гвардійський розвідувальний Варшавсько-Берлінський Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня батальйон був розформований.

СРСР[ред.ред. код]

Ворота казарм частини в Нойтімені, Східна Німеччина.

Бригада була створена в 1966 році директивою головнокомандувача групою радянських військ у Німеччині (ГРВН) П. К. Кошового. Вона формувалася в гарнізоні Вердер (Гафель) на базі 26-го окремого батальйону спеціального призначення, а також 27-го окремого батальйону спецпризначення та 48-го окремого розвідувального батальйону і 166-го окремого розвідувального батальйону.

Бригада дислокувалася в місті Фюрстенберг[de]. Частина підрозділів бригади до 1975 року дислокувалося у Нойштреліці[de], потім в місті Нойтімен[de].

Одним з основних завдань бригади в 1960-1980-х роках було виявлення і знищення мобільних ракетних комплексів потенційного супротивника — країн-членів НАТО.

З 1981 по 1985 рік бригада, як найкраща частина, нагороджувалася перехідним Червоним прапором Військової Ради ГРВН.

У 1990 році бригада зайняла перше місце на щорічному огляді спортивно-масової роботи в Сухопутних військах.

З січня 1991 року по червень 1992 року 330-й ооСпН дислокувався в Ризі (Латвія).

У квітні 1991 року на підставі директиви Міністерства оборони СРСР № 314/1/01500 від 7 листопада 1990 року бригада була передислокована в селище Рощинське[ru] Самарської області і підпорядкована командувачу Приволзько-Уральського військового округу (ПУРВО).

Росія[ред.ред. код]

У 2001 році на базі бригади проводилися змагання з тактико-спеціальної підготовки на першість Збройних Сил Російської Федерації за участю представників збройних сил Білорусі.

У 2007 році 512-й окремий загін спеціального призначення брав участь у навчаннях «Мирна місія».

У 2010 році бригада передислокована з Рощинського в Тольятті (Центральний військовий округ), де розмістилася у військовому містечку розформованого Тольяттинского військово-технічного інституту.

Склад бригади[ред.ред. код]

  • управління бригади (в/ч 21208 (раніше, в СРСР, в/ч 83149);
  • 330-й окремий загін спеціального призначення (рос. отдельный отряд специального назначения, ооСпН) (2-й батальйон, в/ч 33473);
  • 501-й окремий загін спеціального призначення;
  • 503-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 21209);
  • 509-й окремий загін спеціального призначення (1-й батальйон, в/ч 21353);
  • 510-й окремий загін спеціального призначення;
  • 512-й окремий загін спеціального призначення;
  • школа молодших спеціалістів (шмс);
  • рота матеріального забезпечення (рос. рота материального обеспечения, рмо);
  • рота спеціального озброєння (рос. рота специального вооружения, рсв), (в 2000-му році відтворена);
  • авторота;

День частини — 26 березня.

Командири[ред.ред. код]

  • Гвардії полковник Гришаков Олексій Миколайович (жовтень 1966 — вересень 1971);
  • гвардії полковник Ятченко Микола Михайлович (вересень 1971 — листопад 1975);
  • гвардії полковник Жаров Олег Михайлович (листопад 1975 — вересень 1978);
  • гвардії полковник Большаков В'ячеслав Іванович (вересень 1978 — листопад 1983);
  • гвардії полковник Старов Юрій Тимофійович (листопад 1983 — січень 1986);
  • гвардії полковник Манченко Володимир Андрійович (січень 1986 — листопад 1988);
  • гвардії полковник Ільїн Олександр Сергійович (листопад 1988 — січень 1992);
  • гвардії підполковник Чернецький Олександр Артемович (січень 1992 — вересень 1995);
  • гвардії полковник Козлов Володимир Андрійович (вересень 1995 — серпень 2003);
  • гвардії полковник (з 2005 — генерал-майор) Керса Олексій Миколайович (серпень 2003 — липень 2010);
  • гвардії полковник Щепін Сергій Анатолійович (липень 2010 — теперішній час).

Бойові операції[ред.ред. код]

Громадянська війна в Таджикистані[ред.ред. код]

З 28 вересня 1992 по 24 листопада 1992 оперативна група зі складу бригади брала участь у бойових діях в Таджикистані. Солдати бригади забезпечували розгортання 201-ї мотострілецької дивізії, охороняли військові та державні об'єкти, прикривали евакуацію американського посольства, супроводжували колони з гуманітарними вантажами.

Перша чеченська війна[ред.ред. код]

17 січня 1995 року 1-й батальйон (509-й озСпП) 3-й бригади за допомогою літаків Іл-76 був перекинутий в Моздок, після чого на БМП-1 висунувся колоною на Ханкалу[ru].

Батальйон займався розвідкою околиць міста Аргун, в тому числі виявив брід, по якому надалі переправлялася техніка для оточення міста. У районі села Комсомольське батальйон штурмом брав висоту, контрольовану противником.

У ніч з 20 на 21 березня 1995 року батальйон спільно з розвідротою 165-го полку морської піхоти захопили висоту 236,7 (гора Гойти-Корт), так почалася операція з роззброєння формувань в районі населених пунктів Аргун і Мескер-Юрт[ru].

Надалі загін воював під Гудермесом і Шалі. З 31 травня 1995 року загін був виведений до місця постійної дислокації.

Війна в Косово[ред.ред. код]

Докладніше: Косовська війна

Зведений загін бригади брав участь у миротворчій місії в Косові з липня 1999 року по жовтень 2001 року.

Друга чеченська війна[ред.ред. код]

Підрозділи бригади брали участь у бойових діях з квітня 2002 року по січень 2007 року.

Афганістан[ред.ред. код]

З 21 липня 2001 року на базі 1-го батальйону бригади був сформований зведений загін, який до листопада 2004 року забезпечував охорону російських представництв в столиці Афганістану Кабулі.

Збройна агресія Росії проти України[ред.ред. код]

Інтервенція до Криму[ред.ред. код]

Військовослужбовці 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення перебували на території України починаючи з березня 2014 року. Саме 3-тя бригада була задіяна для штурму авіабази Бельбек 22 березня 2014 року.[4][5] Потім підрозділи бригади деякий час дислокувались в окупованому Російською Федерацією Криму.[3]

Після анексії Росією Криму спецназівців 3-ї бригади перекинули на Донбас і розмістили в Луганську.[6]

Бої за Луганський аеропорт[ред.ред. код]

У боях за Луганський аеропорт брали участь бійці 3-ї бригади спецпризначення. Встановлено особи двох військовослужбовців, що брали участь у штурмі аеропорту 31 серпня 2014 року — Патока Олександр і військовослужбовець на прізвище Кривко.[7][8]

Бої за Дебальцеве[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Дебальцеве

Бійці бригади також брали участь у боях за Дебальцеве. Спецпризначенець Кривко був поранений під Санжарівкою.[8]

Бойове зіткнення 16.05.2015[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Допит полоненого диверсанта - сержанта Александрова Олександра Анатолієвича розвідниками 92-ї бригади[9]
Nuvola apps kaboodle.svg Пояснення громадянина РФ сержанта ГРУ Олександра Александрова (eng), Служба безпеки України[10]
Nuvola apps kaboodle.svg Затриманий в Луганській області сержант Александров. Інтерв'ю кореспонденту російської «Нової газети»[11][12]

16 травня 2015 року приблизно о 14:30 в зоні проведення АТО у районі Луганської ТЕС (м. Щастя Луганської області) сталося бойове зіткнення між підрозділом 92-ї окремої механізованої бригади (виконує завдання по охороні станції) з диверсійно-розвідувальною групою (чисельністю до 30 осіб) сил спеціального призначення ЗС РФ. У ході бою загинув боєць 92-ї бригади Вадим Пугачов[13] та було поранено і взято в полон двох членів ДРГ, російських військовослужбовців, капітана ЗС Росії Єрофєєва Євгена Володимировича і сержанта Александрова Олександра Анатолієвича. У затриманих вилучено автомат АК (російського виробництва) та спеціальна 9-мм снайперська гвинтівка «Винторез».[14] Затриманих доставлено до міської лікарні м. Краматорська Донецької області. У результаті допиту співробітниками ДКР зазначених осіб встановлена їхня приналежність до кадрового складу 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС РФ. Додатково встановлені факти, що підтверджують російське громадянство затриманих, зокрема, їхні адреси проживання, навчання та роботи (в минулому), а також дані про близьких родичів, які проживають в РФ. За свідченнями капітана Єрофєєва Є. В. та сержанта Александрова О. А., вони прибули на підконтрольну бойовикам територію в березні 2015 р. у складі підрозділу своєї бригади і виконували бойові розвідувально-диверсійні завдання проти сил АТО. Бойовий наказ ДРГ під командуванням капітана Єрофєєва передбачав:

  • проведення засідок та нападів на сили АТО;
  • виявлення та знищення живої сили і техніки Збройних сил України;
  • мінування території та встановлення фугасів поблизу населених пунктів і на шляхах руху сил АТО;
  • кінцева мета — підготовка до збройного захоплення міста Щастя[3].

16 травня ДРГ, зокрема, було поставлено завдання провести розвідку території Луганської ТЕС, з'ясувати стан її охорони для подальшого захоплення підрозділами бойовиків «ЛНР».[15][16][17][18][19]

Після захоплення в полон російських спецназівців терористи «ЛНР» розпочали мінометний обстріл, намагаючись таким чином знищити і бійців АТО, й полонених росіян.[20][14]

Реакція на події та розслідування[ред.ред. код]

Оприлюднено фото документів, виданих «ЛНР» для прикриття участі військових РФ в конфлікті.[21]

Російський інтернет-ресурс «Газета.ru.» відмовився від них, назвавши «бійцями народної міліції».[22][23][24]

За даними Генштабу ЗСУ, після взяття у полон двох бійців 3-ї бригади спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ інші військовослужбовці цієї частини 17.05.2015 були терміново виведені з зайнятих терористами міст Брянка і Луганська та перекинуті назад в Росію.[25][26][3]

17 травня 2015 року підрозділи 3-ї окремої бригади спеціального призначення терміново виведені з території України, тимчасово захопленої бойовиками «ЛНР», до Росії.[3][27]

Після проведеної оперативної роботи вдалося задокументувати деталі організації підрозділів вторгнення.

Організація підрозділів вторгнення[ред.ред. код]

Встановлені СБУ військовослужбовці 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення ГРУ ГШ РФ, що брали участь у військових діях на території України[3][27]:

  • підполковник рос. Парфенчик В.
  • майор рос. Антонов А. Ю.
  • майор рос. Анцыгин К. Ю.
  • майор рос. Бугаев В. А.
  • майор рос. Ларин А. В.
  • майор рос. Тангаев И.
  • капітан рос. Андреев И. С.
  • капітан рос. Григорьев А. А.
  • капітан рос. Жалнин А. В.
  • капітан рос. Леонов А. О.
  • капітан рос. Лукьянов Е. А.
  • капітан рос. Медведев В. М.
  • капітан рос. Одинцов В. В.
  • капітан рос. Попов В.
  • капітан рос. Попов В. П.
  • капітан рос. Родионов С. А.
  • капітан рос. Чувилин С. А.
  • ст. лейтенант рос. Абрамов А. И.
  • ст. лейтенант рос. Алинов А. Х.
  • ст. лейтенант рос. Горелов Д. В.
  • ст. лейтенант рос. Капустин Р. С.
  • ст. лейтенант рос. Кобец И. С.
  • ст. лейтенант рос. Комиссаров В. А.
  • ст. лейтенант рос. Котышев И. М.
  • ст. лейтенант рос. Луконин Е. П.
  • ст. лейтенант рос. Холодов Е. А.
  • ст. лейтенант рос. Юкаев С. В.
  • лейтенант рос. Семенов М. А.
  • ст. прапорщик рос. Беляев Е. В.
  • ст. прапорщик рос. Зотов С. В.
  • ст. прапорщик рос. Киргизов А. Ю.
  • ст. прапорщик рос. Малышева Т. В.
  • ст. прапорщик рос. Поженин С. Ю.
  • ст. прапорщик рос. Телков А. А.
  • прапорщик рос. Бугаева Т.
  • прапорщик рос. Гаврилов А. А.
  • прапорщик рос. Зорин Д. Е.
  • прапорщик рос. Клочков В. Н.
  • прапорщик рос. Румянцев Н. Ю.
  • прапорщик рос. Сергеева Е. А.
  • прапорщик рос. Симакин В. А.
  • прапорщик рос. Суханов Д. В.
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg "Не вбивайте мене я росіянин". Як Бійці 92-й ОМБр взяли в полон двох російських спецназівців ГРУ.

За період від березня 2014 року по травень 2015 року було принаймні 4 ротації особового складу бійців 3-ї окремої гвардійської бригади, що перебували на території України, під час кожної з котрих на Україну було введено приблизно по 200 військовослужбовців[6].

Задокументовано такі факти перебування підрозділів 3-ї окремої гвардійської бригади на території України:

  • з 15 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року — Луганська область;
  • з 19 грудня 2014 року по 19 січня 2015 року — Луганська область;
  • 18 лютого 2015 року — місто Молодогвардійськ Луганської області[3].

Остання ротація підрозділів 3-ї окремої гвардійської бригади в Україні виглядала так:

  • 19 березня 2015 року батальйонна група 2-го батальйону 3-ї окремої бригади спеціального призначення в кількості близько 220 бійців прибула на аеродром міста Міллерово Ростовської області РФ;
  • 20 березня 2015 року з польового табору, розміщеного у населеному пункті Долотинка[ru], розпочато перекидання особового складу групи на територію України. Термін «відрядження» — до червня 2015 року;[3][27]
  • 26 березня 2015 року капітан Єрофєєв та сержант Александров в складі батальйонної групи перейшли російсько-український кордон[29];
  • 16 травня 2015 року капітан Єрофєєв та сержант Александров потрапили в український полон;
  • 17 травня 2015 року підрозділи 2-го батальйону, розташовані у містах Луганськ та Брянка, піднято по тривозі та терміново виведені на територію Росії;[30][3][27]
  • 18 травня 2015 року військово-транспортний літак Іл-76 з аеродрому «Міллерово» в екстреному порядку евакуював бійців 3-ї бригади до Самари.[3][27]
Структура 2-го батальйону на час перебування в Україні[ред.ред. код]
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Пояснення громадянина РФ капітана ГРУ Євгена Єрофєєва (eng), Служба безпеки України.[10]
Nuvola apps kaboodle.svg Затриманий в Луганській області диверсант капітан Єрофєєв. Інтерв'ю кореспонденту «Нової газети»[11][12]
Nuvola apps kaboodle.svg О чем врут пленные спецназовцы из Тольятти ГРУ ГШ РФ в Украине /Ерофеев,Александров

2-й батальйон 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення під час перебування в Україні в період з 19.03.2015 по 17.05.2015 мав таку структуру[3][27][31]:

  • командир (тимчасово виконуючий обов'язки[32]) 2-го батальйону — майор Напольських Костянтин Миколайович, випускник КВВКУ[ru][32], позивний «Фагот», у його підпорядкуванні близько 220 бійців, а саме:

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. https://www.strategypage.com/htmw/htsf/20120606.aspx
  2. Затриманий у Щасті ГРУшник: Я військовий РФ, на Донбасі з 6 березня, Українська правда, 17 травня 2015
  3. а б в г д е ж и к л м н СБУ оприлюднила фотографії та імена спецназівців Росії, які воюють на Донбасі проти України, Радіо Свобода, 22 травня 2015
  4. Російські окупанти в Бельбеку пішли на штурм. Українська правда. Процитовано 2017-05-13. 
  5. "Вежливость" и эпоха ССО России. Военполит (ru). Процитовано 2017-05-13. 
  6. а б Россия вывела из Украины бригаду ГРУ, чтобы скрыть ее присутствие от наблюдателей — СБУ, «Зеркало недели», 21.05.2015
  7. Експорт державного тероризму РФ: кадрові найманці від Донбасу до Сирії - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2016-10-19. Процитовано 2016-10-21. 
  8. а б Флеш-рояль. Солдат із 3-ї бригади спецпризначення ГРУ РФ розкрив усі карти - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2015-05-28. Процитовано 2016-10-21. 
  9. "Я военнослужащий Российской Федерации": Допрос пленного сержанта 3-й бригады спецназа РФ Александрова. ВИДЕО, сайт «Цензор.НЕТ», 17.05.2015
  10. а б СБУ опубликовала видео со свидетельствами захваченных под Счастьем российских спецназовцев, «Зеркало недели», 19.05.2015
  11. а б «Приказа применять оружие не было», Спецкор «Новой газеты» Павел Каныгин, 22.05.2015
  12. а б Пленные россияне дают все новые доказательства для Нюрнберга-2 над Путиным. ВИДЕО, UAinfo, 22.05.2015
  13. В бою з російськими спецназівцями загинув військовий 92-ї бригади Вадим Пугачов, gazeta.ua,17 травня 2015
  14. а б Аби приховати свою участь в окупації України російські артилеристи відкрили вогонь по російській розвідгрупі, яка потрапила у засідку, офіційний сайт МО України, 18.05.2015
  15. Полонені російські спецпризначенці всіх здали (фото, відео). 17.05.2015, 19:43
  16. Затриманий у Щасті ГРУшник: Я військовий РФ, на Донбасі з 6 березня. 17.05.2015, 20:20
  17. Офицеры российского спецназа Е. Ерофеев и А. Александров взяты в плен в бою под Счастьем. ФОТО, сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  18. Пленные российские военные, капитан 3-й бригады спецназа Ерофеев и сержант Александров, дали показания, как их бригада воюет против Украины. ФОТО, сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  19. «Я военнослужащий Российской Федерации»: Допрос пленного сержанта 3-й бригады спецназа РФ Александрова. ВИДЕО, сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  20. Пленные спецназовцы из РФ должны понести уголовную ответственность за свои поступки, — Селезнев, сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  21. Документы прикрытия пленных российских спецназовцев Ерофеева и Александрова. ФОТО, сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  22. Россия отказалась от своих пленных спецназовцев: "Это «ополченцы», сайт Цензор. НЕТ, 17.05.2015
  23. Ополченцы заявили, что задержанные на Украине «россияне» являются военнослужащими ЛНР, сайт «Газета.ru.», 17.05.2015
  24. Киевские силовики захватили в плен на территории ЛНР двух бойцов Народной милиции, сайт бойовиків «Луганський інформаційний центр», 17.05.2015
  25. Российские спецназовцы срочно покидают Брянку, — Генштаб, сайт Цензор. НЕТ, 18.05.2015
  26. Генштаб ЗСУ: російські спецпризначенці терміново залишають місто Брянка, що на Луганщині, офіційний сайт МО України, 18.05.2015
  27. а б в г д е СБУ представила новые доказательства участия военных ГРУ РФ в агрессии против Украины, «Зеркало недели», 21.05.2015
  28. Очередной прокол 3-й бригады спецназа ГРУ РФ, сайт «InformNapalm.org», 2.07.2015
  29. От «бойцов ГРУ» открестились документально, Газета.Ru, 21.07.2015
  30. Спешный отвод части российского спецназа из Луганска связан с угрозой бунта – спецназовец 3-й ОБр СпН ГРУ РФ, сайт «InformNapalm.org», 22.05.2015
  31. «Третья бригада спецназа из Тольятти базируется в Луганске. Состав — три роты по четыре группы», — СБУ опубликовала видео допроса российских ГРУшников, попавших в плен. ВИДЕО, сайт «Цензор. НЕТ», 19.05.2015
  32. а б OSINT: найдена информация о командире отряда захваченных спецназовцев ГРУ, 20.05.2015

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]