2-й армійський корпус (США)
| II корпус армії США II Corps (United States) | |
|---|---|
 Емблема 2-го армійського корпусу | |
| На службі |
24 лютого 1918 — 1 лютого 1919 29 липня 1921 — 15 серпня 1927 1 серпня 1940 — 10 жовтня 1945 березень 1958 — 5 червня 1970 |
| Країна |
 США |
| Належність | Регулярна армія США |
| Вид |
 Армія США |
| Тип | армійський корпус |
| Роль | сухопутні війська |
| Чисельність | корпус |
| Гарнізон/Штаб |
Кемп-Кілмер, Нью-Джерсі |
| Війни/битви |
Перша світова війна Друга світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Марк Вейн Кларк Ллойд Фредендалль Джордж Сміт Паттон Омар Бредлі |
2-й армійський корпус (США) (англ. II Corps (United States) — військове об'єднання, армійський корпус у складі армії США. Брав активну участь у боях Першої та Другої світових війн. У ході Першої світової війни корпус бився на Західному фронті, бої за Альбер, у другій битві на Соммі. За часів Другої світової — у Північній Африці та в Італії.
Історія[ред. | ред. код]
Перша світова війна[ред. | ред. код]
2-й армійський корпус був активований 24 лютого 1918 року на території Франції у складі Американських експедиційних сил, що прибули на Західний фронт.
У серпні 1918 року формування корпусу вперше взяли участь в бойових діях під час так званого Стоденного наступу союзних військ, що призвели до краху Західного фронту та надалі до капітуляції Німецької імперії. Американські війська билися в підпорядкуванні 3-ї британської армії генерала сера Д. Бінга.
З 21 до 23 серпня вони змагалися разом з Австралійським корпусом у боях за Альберт, у ході другої битви на Соммі. Під ударами союзних військ 2-га німецька армія генерала кавалерії Г. фон дер Марвица відступила на 80 км від лінії фронту. Британські та американські війська увійшли до Аррасу.
29 серпня під тиском новозеландської дивізії[en] та інших формувань IV британського корпусу німці відступили з Бапома, що дозволило австралійським корпусам 1-й корпус АНЗАК[en] та 2-й корпус АНЗАК)) подолати Сомму та прорвати оборону кайзерівської армії. 31 серпня американські підрозділи вступили в битву за гору Мон Сен-Квентін.
Наприкінці вересня 1918 року 2-й корпус мав у своєму складі дві дивізії армійської Національної гвардії (27-му та 30-ту піхотні дивізії), підрозділи артилерії та був приданий Австралійським корпусам, що організаційно входив до 4-ї британської армії генерала Г. Роулінсона. У боях за канал Сен-Квентін, дивізії корпусу зазнали важких втрат. Після завершення війни формування армійського корпусу повернулись до Америки, де 1 лютого 1919 року об'єднання було розформовано.
Інтербелум[ред. | ред. код]
29 липня 1921 року 2-й корпус був реактивований на підставі Акту про національну оборону 1921 року і включений до складу сил Національної гвардії країни. 15 серпня 1927 року його повернули до Регулярної армії Сполучених Штатів, а 1 серпня 1940 року в контексті підготовки до війни, корпус знову відновили у Форт Джей, штат Нью-Йорк.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
У червні 1942 року, через шість місяців після нападу Японії на Перл-Гарбор та вступ США до війни, 2-й армійський корпус під командуванням генерал-майора М.Кларка передислокували до Англії. У листопаді 1942 року, об'єднання, яким вже керував генерал-майор Л. Фредендалль, взяло участь у висадці морського десанту в Орані за планом операції «Смолоскип». Американські війська успішно розпочали кампанію у Французькій Північній Африці, й здобули декілька перемог над німецькими та італійськими військами в Туніській кампанії. Однак, у лютому 1943 року в битвах за Сіді-Бузід й особливо у боях за перевал Кассерін підлеглі генерала Л. Фредендалля зазнали серйозної поразки від загартованих танкових військ генерала Г.-Ю. фон Арніма. Американці програли битви через свій слабкий бойовий досвід та практику дії на полі бою, незадовільне керівництво з боку командування корпусу, в особливості її командира, та низку інших чинників, що призвели до поразки.
У березні 1943 року, після заміни командира корпусу на генерал-майора Дж. Паттона, 2-й армійський корпус відновив свій бойовий потенціал, і головне надбав впевненість у своїх силах, що було яскраво продемонстровано у решті битв у Тунісі. Першою такою битвою стала битва біля Ель-Гуттар, де американські війська діючи на південному фланзі британської 1-ї армії, звели на нічию першу серйозну битву проти німецько-італійської групи армії «Африка» генерал-фельдмаршала Е. Роммеля. Надалі об'єднання билося на півдні Африки, знищуючи рештки військ противника до їхньої повної капітуляції у травні 1943 року.
10 липня 1943 року, 2-й армійський корпус 7-ї американської армії, діючи під проводом генерал-майора О. Бредлі, брав активну участь у морській десантній операції з висадки союзників на узбережжя італійського острова Сицилія. На долю корпусу, який складався з формувань 1-ї, 3-ї, 9-ї та 45-ї піхотних дивізій, припала значна роль у визволенні за 38 діб західної частини острову й розгромі сил противника, що протистояли.
У листопаді 1943 року 2-й армійський корпус під командуванням генерала Дж. Кіза увійшов до складу 5-ї американської армії, в підпорядкуванні якої змагався до кінця війни. Війська об'єднання залучались до проведення низки військових операцій у гірських регіонах Італії. Наприкінці 1943 року до його складу увійшли 3-тя та 36-та піхотні дивізії.
Останніми днями січня 1944 року 2-й корпус з 1-ю бронетанковою дивізією активно діяли в битві на річки Рапідо, складовій першої битви за Монте-Кассіно. Метою операції було відволікання частки сил німецького вермахту від висадки морського десанту в бухті Анціо. В цих боях 36-та дивізія зазнала великих втрат.
У травні 1944 року корпус бився в четвертій, останній битві за Монте-Кассіно. На цей час він мав 85-ту та 88-му піхотні дивізії. В боях за прорив німецьких укріплень на Готичній лінії до складу корпусу входили 34-та, 88-ма та 91-ша піхотні дивізії. Американські війська билися до травня 1945 року на західній стороні Апеннінського півострова, просуваючись на північ Італії на правому фланзі 5-ї армії. Корпус завершив війну у травні 1945 року боями під Міланом, Комо, Брешія, Наго-Торболе в Північній Італії, розгромивши рештки 14-ї німецької армії генерала танкових військ Й. Лемелсена.
10 жовтня 1945 року 2-й армійський корпус був деактивований на території Австрії, де виконував окупаційні функції до повного роззброєння німецького вермахту.
Холодна війна[ред. | ред. код]
У березні 1958 року 2-й армійський корпус був знову відновлений на базі Кемп-Кілмер у штаті Нью-Джерсі й увійшов до Резерву Армії. На корпус покладалися завдання керівництва усіма військовими частинами, відповідальними за оборону Північно-Східних США. 5 червня 1970 року об'єднання розформовано у Форт Вадсворті, штат Нью-Йорк.
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- генерал-майор Ллойд Фредендалль (15 липня 1941 — 14 червня 1942);
- генерал-майор Марк Вейн Кларк (1 липня — 9 жовтня 1942);
- генерал-майор Ллойд Фредендалль (10 жовтня 1942 — 5 березня 1943);
- генерал-майор, з 15 квітня 1943 року генерал-лейтенант Джордж Сміт Паттон (5 березня — 16 квітня 1943);
- генерал-майор Джон Портер Лукас (9 — 18 вересня 1943);
- генерал-майор, з 16 квітня 1945 року генерал-лейтенант Джофрі Кіз (19 вересня 1943 — 10 жовтня 1945).
Див. також[ред. | ред. код]
- 13-й армійський корпус (Велика Британія)
- Ракетний полігон «Вайт Сендс»
- Список військових баз США
- Список військових баз армії США
- Абердинський випробувальний полігон
Посилання[ред. | ред. код]
- II US Corps
- II Corps [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- U.S. Army World War II Corps Commanders [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
- US Army Campaigns in World War II [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Center of Military History. To Bizerte with the II Corps, 23 April — 13 May 1943. Washington, D.C.: Center of Military History, U.S. Army, 1990. OCLC 21992762
- Mitchell A. Yockelson, Borrowed Soldiers: Americans under British Command, 1918, Norman, OK: University of Oklahoma Press, 2008, ISBN 978-0-8061-3919-7.
