Емблема

Ембле́ма (від грец. έμβλημα — вставка, опукла прикраса) — умовне означення певного поняття, ідеї за допомогою зображення.

Емблема нерідко розглядається як різновид алегорії, але відрізняється від неї тим, що можлива лише у пластичних мистецтвах. Від символу емблема відрізняється тим, що її означуваний зміст визначений і не підлягає тлумаченню.

У вузькому розумінні, емблема — символічне зображення, звичайно з коротким девізом і докладнішим дидактичним текстом, зразок характерного для культури маньєризму і бароко жанру літературно-художньої емблематики. Спеціальні збірники емблем, що метафорично пояснють всілякі богословські, політичні й етико-побутові поняття, були дуже популярними у 2-й половині 16-18 століть і значно вплинули на літературу, а також образотворче і декоративно-прикладне мистецтво цієї епохи.

Приклади

• Голуб — емблема руху прихильників миру;
• Ліра — емблема музики.

Емблема в геральдиці

В радянський період емблеми в СРСР використовувались замість традиційних гербів. Головною їх ознакою була практично повна невідповідність усталеним геральдичним традиціям та їх ігнорування.

Див. також

• Емблеми родів військ та служб Збройних Сил України
• Мон

Посилання

• Емблема [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Емблема [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 407-408. — 1000 екз.
• Емблема // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 329.