Гранівська волость
Гранівська волость | ||||
Центр | Гранів | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 33 472 (1885) | |||
Населення | 16 012 осіб (1885) | |||
Густота | 43.8 осіб / км² | |||
Наступники | Гранівський район | |||
Гранівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Гайсинського повіту Подільської губернії з центром у містечку Гранів.
Станом на 1885 рік складалася з 12 поселень, 11 сільських громад. Населення — 16012 осіб (7970 чоловічої статі та 8042 — жіночої), 2758 дворових господарства[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 23149 | 17294 |
Приватної власності | 6163 | 3046 |
Казенної власності | 3526 | 559 |
Іншої власності | 634 | 423 |
Загалом | 33472 | 21322 |
Основні поселення волості:
- Гранів — колишнє військове містечко при річці Вербич за 15 верст від повітового міста, 3964 особи, 799 дворових господарств, православна церква, православна каплиця, костел, єврейський молитовний будинок, школа, аптека, 3 постоялих двори, 11 постоялих будинків, 6 лавок, паровий і водяний млини, шкіряний і пивоварний заводи, базари.
- Городок — колишнє власницьке село при річці Сорока, 1517 осіб, 240 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок, кузня, водяний млин, винокурний завод.
- Гунча — колишнє власницьке село при річці Соб, 766 осіб, 117 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини.
- Коритня — колишнє державне село, 1477 осіб, 254 дворових господарства, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
- Леухи — колишнє військове поселення при річці Сорока, 1250 осіб, 96 дворових господарств, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, водяний млин.
- Михайлівка — колишнє військове поселення, 1232 особи, 226 дворових господарств, православна церква, школа, 3 постоялих будинки.
- Росоховата — колишнє власницьке село, 657 осіб, 107 дворових господарств, православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, паровий і водяний млини, маслобійний завод.
- Семирічка — колишнє власницьке село, 702 особи, 88 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
- Слободище — колишнє власницьке село при річці Сорока, 2421 особа, 466 дворових господарств, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, водяний млин.
- Собові Рахни — колишнє власницьке село при річці Соб, 618 осіб, 106 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин, пивоварний і винокурний заводи.
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |