Огюст Перре

Огюст Перре
Народився	12 лютого 1874(1874-02-12)[…] Іксель, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Помер	25 лютого 1954(1954-02-25)[…] (80 років) Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	архітектор, підрядник, педагог, дизайнер, містобудівник
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі	Julien Guadetd
Відомі учні	Paul Vimondd, Ле Корбюзьє, Jean Renaudied, René Ichéd, Adrien Breletd, André Le Donnéd, Patroklos Karantinosd, Elsa Sundlingd і Q98573050?
Знання мов	французька
Заклад	Спеціяльна архітектурна школаd і Національна вища школа красних мистецтв
Членство	Академія красних мистецтв Франції і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd
Magnum opus	Chapelle du Rosaire de Venced, Église Notre-Dame du Raincyd, reconstructed center of Le Havred і Театр Єлисейських полів
Батько	Claude Perretd
Брати, сестри	Gustave Perretd і Claude Perretd
Нагороди	Королівська золота медаль (1948) Золота медаль АІАd (1952)
Медіафайли у Вікісховищі

Огю́ст Перре́, Оґюст Перре (фр. Auguste Perret; 12 лютого 1874, Іксель, Бельгія — 25 лютого 1954, Париж, Франція) — французький архітектор, піонер і лідер у будівництві із залізобетону, підприємець, педагог. Центр міста Гавр, майже повністю зруйнований під час Другої світової війни і відновлений під керівництвом Перре, в 2005 році був занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Біографія

Народився в бельгійському місті Іксель, у сім'ї каменяра, який мав успішний бізнес в Парижі. Вивчав архітектуру в Школі красних мистецтв у Парижі, покинув її не отримавши диплома і став працювати в сімейній справі. 1904 року побудував житловий будинок за адресою «25bis, rue Benjamin Franklin» у Парижі, який, ймовірно, став першим житловим будинком, побудованим із залізобетону. 1905 року спільно з братами Гюставом (теж архітектор, співавтор більшості проектів Огюста) і Клодом заснував фірму, що спеціалізувалася на будівництві із залізобетону. У цій фірмі в 1909 році кілька місяців працював і вивчав основи технічного креслення Ле Корбюзьє.

1913 року за проектом Перре було споруджено будівлю театру Єлисейських полів — чудовий зразок нового в той час стилю ар-деко. Ця споруда принесла Огюсту популярність — він будує промислові та житлові будівлі, будинки-студії для художників і скульпторів, церкви. Церква Богоматері в Ле-Ренсі, 1922—1923) стала першим храмом Франції, який був повністю побудованим із залізобетону.

З 1923 року керував майстернею при Школі красних мистецтв, яка спеціалізувалася на бетоні. З 1928 року викладав у спеціальній школі архітектури. З 1943 року керував Асоціацією архітекторів і викладав у Академії витончених мистецтв. Після війни отримав замовлення на відновлення центральної частини зруйнованого міста Гавр.

Помер 1954 році, через два роки після смерті брата Гюстава. Будівництво в Гаврі за проектами Перре тривало до 1964 року.

Після смерті Огюста Перре вважали найвизначнішим архітектором Франції, порівнювали з Ле Корбюзьє, а потім надовго забули. Тільки 1985 року після публікації книги Джозефа Абрама (Joseph Abram) творчість майстра було заново відкрито для суспільства. У 1990-ті року спадщина братів Перре була ґрунтовно вивчена, на початку 2000-их вийшло декілька монографій, присвячених Перре, а в 2002—2004 роках була організована пересувна виставка «Перре, поетика бетону». Врешті 15 липня 2005 року ЮНЕСКО оцінило реконструкцію Гавра як видатний зразок архітектури та міського планування в післявоєнному будівництві та занесло Гавр до Списку об'єктів світової спадщини.

Галерея

Ранні роботи (1913—1939)

• 
  Залізобетонний житловий будинок на вулиці Бенджаміна Франкліна, 25, Париж (1903)
• 
  Театр Єлисейських полів, Париж (1913)
• 
  Інтер'єр Театру Єлисейських полів (1913)
• 
  Інтер'єр Церкви Богоматері в Ле-Ренсі (1922–23)
• 
  Капела Непорочного зачаття в Аркеї (1930)
• 
  Великі сходи Економічної, соціальної та екологічної ради, Париж (1937 р.)

Роботи пізнього періоду (1945—1954)

• 
  Будівля в ядерному Дослідницькому центрі Сакле (СЕА) в передмісті Парижа Ессон (1952)
• Вежа Перре, Ам'єн (1949-1952)
  Вежа Перре, Ам'єн (1949-1952)
• 
  Панорама повоєнного Гавра з церквою Святого Йосипа (1945-1954).

Література

• Les Albums d'Art Druet 16 (A. et G. Perret), Librairie de France, Paris, 1928.
• Christophe Laurent, " Quand Auguste Perret définissait l'architecture moderne au XXe siècle ", dans Revue de l'Art, 1998, n°121, p.61-78 (онлайн)
• Maurice Culot, David Peyceré et Gilles Ragot (dir.), Les Frères Perret, l'œuvre complète, I.F.A., éd. Norma, 2002
• Karla Britton, Auguste Perret, éditions Phaidon, 2003
• Christophe Laurent, Guy Lambert et Joseph Abram, Auguste Perret. Anthologie des écrits, conférences et entretiens, Le Moniteur, 2006
• Elisabeth Chauvin, Appartements témoins de la reconstruction du Havre, Point de vues, 2007
• Jean-Lucien Bonillo, La Reconstruction à Marseille 1940—1960, architectures et projets urbains, éditions Imbernon, Marseille, 2008, ISBN 2-9516396-6-X
• Le Havre. Auguste Perret et la reconstruction, Connaissance du Patrimoine de Haute-Normandie, coll. « Images du patrimoine », Rouen, 2009, 64 p. ISBN 978-2-910316-21-1* Joseph Abram, Augusute Perret, Infolio, 2010, 216p.
• Cédric Avenier, L'ordre du béton. La tour Perret de Grenoble, Grenoble, CRAterre, 2013.

Посилання

• Оґюст Перре на сайті GreatBuildings.com