Храм святого праведного Петра Багатостраждального (Холодний Яр)
,_%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%AF%D1%80,_%D0%A7%D0%B8%D0%B3%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80-%D0%BD%D1%83,_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%B1%D0%BB.jpg)
Храм Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) – православний храм у Холодному Яру, на хуторі Буда Чигиринського району Черкаської області, перший в Україні храм на честь канонізованого Церквою останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.
Історія створення
2008 року, у 1020-у річницю Хрещення Київської Русі-України Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих.
Невдовзі «Вільне козацтво Холодного Яру», очолюване Олегом Островським, виступило з ініціативою побудови першої в Україні церкви Петра Калнишевського у самому серці Холодного Яру. 14 червня 2009 року Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив хрест та місце під побудову храму. Архиєрею співслужило духовенство Чигиринського благочиння УПЦ КП.
На початку 2011року розпочалося зведення стін храму. 23 червня 2012 року Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив хрести, що встановлювалися на куполи храму. А 25 липня 2015 року Владика Філарет у співслужінні Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана, Архиєпископа Сімферопольського і Кримського Климента, Єпископів Кропивницького і Голованівського Марка, Дніпровського і Криворізького Симеона та Запорізького і Мелітопольського Фотія, а також духовенства УПЦ КП з різних куточків України остаточно освятив храм на честь Святого Праведного Петра Багатостраждального Калнишевського УПЦ КП на хуторі Буда.
На сьогодні храм діє – тут можна побувати на богослужіннях, відчути справжній дух козацтва та прийняти за бажанням таїнства Сповіді, Причастя, Хрещення, Вінчання.
Оздоблення
Окрасою храму є дерев’яний іконостас та ексклюзивні деталі. Хрести на куполах церкви виростають із тризубів, а в амвоні церкви, на якому здійснюються окремі елементи богослужіння, виголошуються проповіді, – вмурований камінь, привезений із експедиції на Соловки. Іконостас тримають на руках різьблені з дерева козаки-запорожці – його 2 роки вирізали з дерева майстри із Старого Самбора Львівської області. В одному храмі поєднано дві ідеї – козацтва та Візантії, щоби люди могли відчути ту ревність, силу духу та волі святого Праведного Петра Калнишевського. Ікони на іконостасі у строгому візантійському стилі, дерев’яна різьба в стилі козацького бароко. Біля церкви – символічна могила Калнишевського, в яку висипали землю, набрану на Хортиці, Соловках і Пустовійтівці. Окрім того, поруч з церквою встановлено перший в Україні пам’ятник Небесній Сотні і завершується будівництво копії склепу Петра Калнишевського.
Символіка місця розташування
Місце для храму в Холодному Яру – знакове для історії українського козацтва. В часи Запорозької Січі Холодний Яр і Чорний ліс були своєрідним пересильним пунктом «прикордонної зони» на межі земель Запорозького Війська. Чумацьким шляхом ходили валки з крамом, зброєю, сіллю та іншими продуктами, забезпечуючи Січ всим необхідним. Хто тікав від поневолювачів і прагнув стати козаками, міг вважати себе вільним, як тільки діставався Холодного Яру – звідси була пряма й безпечна дорога на Хортицю. Через ці ж «Ворота Волі» загони гетьмана нереєстрових козаків Павлюка 1637 року розпочали визвольний похід проти польської шляхти. На виступ їх благословляли у Буді служителі Мотриного монастиря Мотриного монастиря. А військовим писарем повстанців був Богдан Хмельницький, майбутній сотник Чигиринський, а потім – український гетьман. Дослідники не виключають можливості того, що саме в Холодному Яру і восени 1647 року відбулася таємна нарада Хмельницького та його спільників перед тим, як вони вирушили на Запорозьку Січ за допомогою, починаючи найпотужнішу Визвольну війну.
В часи розквіту Гетьманщини Холодний Яр не втратив свого значення, він залишався ланкою, що єднала землі Запорозької Січі з великою Україною. У Медведівці й Жаботині постали козацькі сотні Чигиринського полку. Сам Холодний Яр перетворився на зону потужного промислового виробництва. Дьоготь, деревне вугілля, порох, ковані шаблі і відлиті з металу гармати вирушали звідси як на гетьманську столицю Чигирин, так і на Запорозьку Січ. Залишки поташень та металовиробництва й донині можна знайти у холодноярських лісах.
Після того, як у червні 1709 року війська царя Петра зруйнували Чортомлицьку Січ (за допомогу запорожців гетьману Мазепі), частина січовиків оселилася в Холодному Яру. Восени 1767 року послушниками Мотриного, Лебединського, Онуфріївського, Мошногірського і Виноградського монастирів стало чимало колишніх запорозьких козаків. Наступного, 1768 року вони стали бойовим ядром гайдамацького війська нового антипольського повстання проти національного та релігійного гноблення – знаменитої Коліївщини, епіцентром якого знову став Холодний Яр.
Відтоді й називається на честь одного з ватажків повстання, Максима Залізняка, дуб, біля якого нині постав храм на честь Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського).