Імре Текелі

Імре Текелі
Народився	25 вересня 1657(1657-09-25) Кежмарок
Помер	13 вересня 1705(1705-09-13) (47 років) Ізміт
Поховання	Ізміт
Країна	Угорщина
Національність	угорець
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	угорська
Титул	князь (господар) Трансильванії, граф
Термін	1690—1691
Попередник	Михайло I Апафі
Наступник	Ференц II Ракоці
Партія	куруци
Конфесія	кальвінізм
Рід	Текелі
Батько	Стефан Текелі
Мати	Марія Гиулафі
Брати, сестри	Каталін Текеліd, Марія Текеліd і Ева Текеліd
У шлюбі з	Ілона Зріні
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Імре Текелі (угор. Thököly Imre, 25 вересня 1657 — 13 вересня 1705) — угорський політичний та військовий діяч, очільник куруців у 1682–1685 роках, Великий князь Трансільванії у 1690—1691 роках.

Життєпис

Походження та ранні роки життя

Імре Текелі народився в Кежмарку, Угорське королівство (сьогодні Кежмарок в Словаччині) у вересні 1657 року. Текелі втратив обох батьків ще дитиною. Походив із впливової родини Текелі. Син графа Стефана II Текелі та Марії Гиулафі. Навчався в Євангеличному реформістському коледжі у Пряшеві. Потім виховувався дядьком Михайлом Текелі. Після початку у 1670 році повстання свого батька проти Габсбургів приєднується до нього. У грудні 1670 року, коли його батько Іштван Текелі, учасник анти-Габсбурської змови Зринських — Франкопана, був убитий імперськими військами при захисті його замку Арва (Словацькою: Orava, в даний час в північній частині Словаччини), він втік із замку в Трансільванію, де він сховався зі своїм родичем Михалом Текелі.

Анти-Габсбурське повстання

Молодий Імре Текелі, картина часів його життя

Князівство Імре Текелі - Князівство Верхньої Угорщини (Principality of Upper Hungary) в 1683 році.

Після навчання переходить на службу до Михайла I Апафі, господаря Трансильванії. У 1677 році Імре Текелі призначається заступником господаря. Це викликало конфлікт з Павлом Веселенієм, генералом угорців. У 1678 році Текелі з військом куруців, які підтримали останнього, розпочав нове повстання проти Габсбургів. В цьому Текелі допомагали агенти Людовика XIV, який на той час воював з Австрією. Основні походи відбувалися у Словаччині, де він вів численні бої з австрійськими військами. Водночас уклав таємний союз з Османською імперією, від якої отримав грошову допомогу у 40 тисяч талерів. До 1681 року Імре Текелі звільнив 13 північно—західних комітатів Угорщини та оголосив себе королем Верхньої Угорщини. Імператор Леопольд I Габсбург та Османська імперія визнали цей факт. Для зміцнення свого становища одружився з представницею впливового магнатського роду Ілоною Зріні (1682 рік).

Альянс з Османською імперією

З початком Війни Священної ліги у 1683 році Імре Текелі воював на боці Османської імперії. Під час війни воював під Пресбургом та Віднем. Разом з іншими частинами Османської армії зазнав поразки та відступив до Трансильванії. Ця невдача підірвала популярність Текелі в Угорщині. Великий візир Кара-Мустафа звинуватив Текелі у поразці під Віднем. Останній вимушений був приїхати до Едірне, де тоді мешкав султан Мехмед IV, щоб виправдатися. Це йому вдалося, втім трансильванські та османські сили були розбиті в Угорщині. Тому Імре Текелі вирішив замиритися з імператором через посередництво Яна III, короля Речі Посполитої. Проте цього Текелі не вдалося. Вже до 1685 року австрійські війська захопили північно-східну Угорщину. Після цього османи перестали довіряти Текелі й ув'язнили того. У 1686 році Імре Текелі зумів звільнитися, щоб продовжити війни проти Австрії. Проте знову зазнав поразки. Недовіра султана до Текелі відновилася у 1688 році, тому Текелі було знову заарештовано. Втім Османській імперії потрібен був ватажок, що міг би зашкодити австрійським військам у захопленні Трансильванії. У 1690 році Імре Текелі було звільнено та призначено господарем Трансильванії.

Деякий час він з успіхом боровся у Трансильванії, але у 1691 році зазнав поразки й вимушений був залишити Трансильванію. Втім продовжував воювати на боці Османської імперії до укладання Карловицького миру у 1699 році. Після цього здійснив декілька невдалих спроб повернути собі Трансильванію. Зрештою оселився у Стамбулі, отримав від султана пенсію та володіння містом Видин. Помер 13 вересня 1705 року у м. Ізміт.

Джерела

• Bertényi, I. , Diószegi, I. , Horváth, J. , Kalmár, J. y Szabó P. (2004). Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, Hungría: Helikon Kiadó.

Примітки

Попередник:	Великий князь Семигороду 1690—1691	Наступник:
Михайло І Апафі		Михайло ІІ Апафі