Пахіцефалозавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 10 листопада 2020, заснована на цій версії.
Пахіцефалозавр

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Reptilia
Ряд: †Ornithischia
Родина: †Pachycephalosauridae
Рід: † Пахіцефалозавр (Pachycephalosaurus) Brown & Schlaikjer, 1943. (nomen protectum)
Вид: † P. wyomingensis (Gilmore, 1931.
[nomen protectum Troodon])
Синоніми
Tylosteus ornatus Leidy, 1872.
(nomen rejectum)

Troodon wyomingensis Gilmore, 1931.
Stygimoloch spinifer? Galton & Sues, 1983.
Dracorex hogwartsia? Bakker et al., 2006.

Посилання
Вікісховище: Pachycephalosaurus
EOL: 52570628
Fossilworks: 38786

Пахіцефалозавр або пахицефалозавр — рід птахотазових динозаврів, що населяв територію сучасної Північної Америки в пізній крейдовий період. Викопні рештки пахіцефалозаврів виявлені в США (Монтана, Південна Дакота і Вайомінг) і в Канаді (Альберта). Пахіцефалозавр був одним з останніх непташиних динозаврів і вимер під час крейда-палеогенового вимирання. Пересувався на задніх ногах, примітною ознакою самців був кістяний купол на голові, оточений шипами. Вірогідно, був всеїдним. Впродовж життя пахіцефалозаври відрощували купол і втрачали шипи, через що молоді особини раніше вважалися окремими видами — стігімолохом і дракорексом.

Будова

Пахіцефалозаври різного віку порівняно з людиною

Пахіцефалозавр досягав завдовжки 4,5 метрів і важив близько 450 кілограмів, пересувався на двох ногах. Він мав досить коротку товсту шию, короткі передні лапи, довгі задні, і важкий негнучкий хвіст з окостенілими сухожиллями[1].

Пахіцефалозавр відомий кістяним куполом на голові завтовшки до 25 сантиметрів. Задня частина купола була облямована конічними кістяними виростами пористої структури; такі ж вирости покривали верх морди, що закінчувалася загостреним дзьобом. Пахіцефалозавр мав бінокулярний зір. Зуби були дрібні з ребристою поверхнею[2].

Спосіб життя

Упродовж життя пахіцефалозаври помітно змінювали морфологію. В молодих динозаврів шипи на голові були довші та нагадували роги, а купол був плоский. З віком купол зростав, а шипи вкорочувалися. Через це молодих пахіцефалозаврів раніше відносили до окремих видів — стігімолоха та дракорекса[3]. Купол і шипи призначалися для шлюбних боїв між самцями. Попри товщину, купол мав пористу структуру, як і шипи, тому поєдинки напевне не були смертельними[4].

Будова зубів пахіцефалозаврів свідчить, що вони їли переважно насіння й плоди, а не листя[5]. Також, динозавр міг харчуватися м'ясом. Найповніша викопна щелепа засвідчує, що в нього були пилкоподібні передні зуби, як у м'ясоїдних тероподів. Вірогідно, пахіцефалозаври їли дрібних ссавців і плазунів. Передбачається, що подібно раціону сучасних ведмедів, їхній раціон змінювався від сезону до сезону. Можливо, деякі окремо знайдені зуби, приписувані тероподам, насправді належали пахіцефалозаврам[3].

Історія досліджень

Череп пахіцефалозавра AMNH 1696

Викопні рештки, що належать пахіцефалозавру, можливо, були виявлені ще в 1850-х роках. Як вважав Дональд Бейрд, в 1859 або 1860 році Фердинанд Вандівер Гейден, ранній колекціонер скам'янілостей з північноамериканського заходу, відшукав фрагмент кістки в околицях витоку річки Міссурі, на території, пізніше відомій як формація Ланс в південно-східній Монтані[6]. Цей зразок, що отримав згодом назву ANSP 8568, був описаний Джозефом Лейді в 1872 році як бляшка панцира, що належала плазунові або схожому на броненосця ссавцеві[7]. Зразок був віднесений до нового роду Tylosteus. Через понад століття Бейрд ідентифікував кістку як частину черепа пахіцефалозавра з виростами. Назва буквально означала «товстоголовий ящер». Оскільки назва Tylosteus передувала назвою Pachycephalosaurus, згідно з Міжнародним кодексом зоологічної номенклатури усталилася перша назва. В 1985 році Бейрд домігся, щоб замість Tylosteus використовувалося назву Pachycephalosaurus[8]. Роберт Салліван припустив у 2006 році, що ANSP 8568 більше нагадує відповідну кістку представника роду Dracorex, ніж Pachycephalosaurus[9]. Однак подальші дослідження показали, що викопні рештки, приписані Dracorex, належать юним особинам пахіцефалозаврів[10].

У 1931 році Чарльз Гілмор виділив вид Pachycephalosaurus wyomingensis, у подальшому типовий і єдиний визнаний вид пахіцефалозаврів. Він ідентифікував знайдену частину черепа під номером USNM 12031 з формації Ланс в окрузі Найобрера, Вайомінг, з новим видом троодона Troodon wyomingensis[11]. У той час палеонтологи вважали, що троодон, відомий тільки за зубами, нагадував стегоцераса, у якого були схожі зуби. В 1945 році Чарльз Штернберг встановив, що це все ж різні види[12]. В 1943 році Барнум Браун і Еріх Марен Шлайк'ер на основі нових знахідок виділили рід Pachycephalosaurus, що містив два види: Pachycephalosaurus grangeri та Pachycephalosaurus reinheimeri. P. grangeri був заснований на зразку AMNH № 1696, майже повному черепі з формації Гелл-Крік в Екалака, округ Картер, Монтана. P. reinheimeri — на зразку DMNH 469, представленим куполом черепа та декількома асоційованими елементами з формації Ланс в окрузі Корсон, Південна Дакота[13]. Вид Troodon wyomingensis вони віднесли до роду Pachycephalosaurus. Виділені ними два види з 1983 року вважаються молодшими синонімами P. wyomingensis[14].

Черепи пахіцефалозаврів різного віку

Британський палеонтолог хребетних Пітер Гелтон і німецький палеонтолог Ганс-Дітер Зюс в 1983 році виділили рід Stygimoloch[15], названий за міфічною річкою Стікс та іменем страшного бога Молоха[16]. Єдиний вид цього роду називався Stygimoloch spinifer — «стігімолох колючий»[17]. Вважалося, що Stygimoloch споріднений з Pachycephalosaurus, але характеризується скупченнями шипів на задній частині черепа, в яких довгий центральний ріг оточений 2-3 меншими рогами з кожного боку, а також високим вузьким куполом[15].

Про особливості молодняка пахіцефалозаврів стало відомо завдяки фрагментам майже повного черепа з номером TCMI 2004.17.1 і чотирьом шийним хребцям, виявленим на плоскогір'ї Гелл-Крік в Південній Дакоті трьома палеонтологами-аматорами з Су-Сіті, штат Айова. Згодом, в 2004 році, череп був переданий в Дитячий музей Індіанаполіса для дослідження. Спочатку скам'янілості представляли собою дрібні розрізнені фрагменти. Коли було завершено реставрацію черепа, 22 травня 2006 року музей офіційно оголосив про надходження його на експозицію. Потім знахідка була формально описана Робертом Бобом Беккер і Робертом Салліваном в 2006 році як новий рід Dracorex із єдиним відомими видом Dracorex hogwartsia, названий на честь вигаданої магічної школи «Гоґвортс» із книг про Гаррі Поттера[18]. Так само як і Stygimoloch, Dracorex у 2009 був визнаний Джоном Горнером і Марком Ґудвіном молодшим синонімом пахіцефалозавра[19].

Пахіцефалозавр у масовій культурі

Пахіцефлозавр фігурує в фільмах «Парк юрського періоду 2: Загублений світ» і мультфільмах серії «Земля до початку часів». У фільмі «Світ юрського періоду 2» також окремо зображено стігімолоха як окремий вид.

У 7-му епізоді 3-го сезону серіалу «Портал юрського періоду» через часову аномалію з дракорексом стикається середньовічний лицар, після чого потрапляє в сучасність. Лицар сприймає його за дракона, а його розповідь після повернення стає основою для легенди про лицаря, що в погоні за драконом потрапив до пекла. Тут дракорекс має загнуті вгору роги, а на спині розташовані шипи зі шкірястою перетинкою, що нагадують короткі крила.

Примітки

  1. ↑ Paul, Gregory S. (2010). The Princeton field guide to dinosaurs. Princeton, N.J.: Princeton University Press. с. 244. ISBN 978-0-691-13720-9. OCLC 587248983.
  2. ↑ Carpenter, Kenneth (1 грудня 1997). Agonistic behavior in pachycephalosaurs (Ornithischia, Dinosauria); a new look at head-butting behavior. Rocky Mountain Geology (англ.). Т. 32, № 1. с. 19—25. ISSN 1555-7332. Процитовано 14 жовтня 2020.
  3. ↑ а б Vegetarian dinosaur may have actually eaten meat, skull suggests. Science (англ.). 24 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2020.
  4. ↑ Longrich, Nicholas R.; Sankey, Julia; Tanke, Darren (2010-04). Texacephale langstoni, a new genus of pachycephalosaurid (Dinosauria: Ornithischia) from the upper Campanian Aguja Formation, southern Texas, USA. Cretaceous Research (англ.). Т. 31, № 2. с. 274—284. doi:10.1016/j.cretres.2009.12.002. Процитовано 14 жовтня 2020.
  5. ↑ Weishampel, David B., 1952-; Dodson, Peter.; Osmólska, Halszka. (2004). The dinosauria (вид. 2nd ed). Berkeley, Calif.: University of California Press. с. 464—477. ISBN 978-0-520-94143-4. OCLC 801843269.
  6. ↑ Dome-Headed Dinosaur Tylosteus Ornatus Leidy 1872 (Reptilia: Ornithischia: Pachycephalosauridae): Notulae Naturae of The Acad. of Natural Sciences of Phila., No. 456 (англ.). Academy of Natural Sciences. с. 1—11. ISBN 978-1-60483-456-7.
  7. ↑ Leidy, Joseph. Remarks on some extinct vertebrates / Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. www.jstor.org. Процитовано 15 жовтня 2020.
  8. ↑ Glut, Donald F. (1997). Dinosaurs, the encyclopedia. Jefferson, N.C.: McFarland & Co. с. 664—668. ISBN 0-89950-917-7. OCLC 33665881.
  9. ↑ Sullivan, R. (2006). A taxonomic review of the Pachycephalosauridae (Dinosauria: Ornithischia). www.semanticscholar.org (англ.). Процитовано 15 жовтня 2020.
  10. ↑ Stokstad, E. (23 листопада 2007). Did Horny Young Dinosaurs Cause Illusion of Separate Species?. Science (англ.). Т. 318, № 5854. с. 1236—1236. doi:10.1126/science.318.5854.1236. ISSN 0036-8075. Процитовано 15 жовтня 2020.
  11. ↑ Gilmore, Charles W. (1931). A new species of troödont dinosaur from the Lance formation of Wyoming. Proceedings of the United States National Museum (англ.). Т. 79, № 2875. с. 1—6. doi:10.5479/si.00963801.79-2875.1. Процитовано 15 жовтня 2020.
  12. ↑ Glut, Donald F. (1997). Dinosaurs, the encyclopedia. Jefferson, N.C.: McFarland & Co. с. 933—938. ISBN 0-89950-917-7. OCLC 33665881.
  13. ↑ Brown, Barnum; Schlaikjer, Erich M. A study of the troödont dinosaurs with the description of a new genus and four new species (англ.) // Bulletin of the American Museum of Natural History. — 1943. — Vol. 82, iss. 5. — P. 115—150.
  14. ↑ Galton, Peter M.; Sues, Hans-Dieter (1 березня 1983). New data on pachycephalosaurid dinosaurs (Reptilia: Ornithischia) from North America. Canadian Journal of Earth Sciences (англ.). Т. 20, № 3. с. 462—472. doi:10.1139/e83-043. ISSN 0008-4077. Процитовано 15 жовтня 2020.
  15. ↑ а б Goodwin, Mark B.; Buchholtz, Emily A.; Johnson, Rolf E. (15 червня 1998). Cranial anatomy and diagnosis of Stygimoloch spinifer (Ornithischia: Pachycephalosauria) with comments on cranial display structures in agonistic behavior. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 18, № 2. с. 363—375. doi:10.1080/02724634.1998.10011064. ISSN 0272-4634. Процитовано 15 жовтня 2020.
  16. ↑ Giffin, Emily B. (1989). Pachycephalosaur Paleoneurolagy (Archosauria: Ornithischia). Journal of Vertebrate Paleontology. Т. 9, № 1. с. 67—77. ISSN 0272-4634. Процитовано 15 жовтня 2020.
  17. ↑ Goodwin, Mark B.; Evans, David C. (3 березня 2016). The early expression of squamosal horns and parietal ornamentation confirmed by new end-stage juvenile Pachycephalosaurus fossils from the Upper Cretaceous Hell Creek Formation, Montana. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 36, № 2. с. e1078343. doi:10.1080/02724634.2016.1078343. ISSN 0272-4634. Процитовано 15 жовтня 2020.
  18. ↑ R. T. Bakker, R. M. Sullivan, V. Porter, P. Larson, and S. J. Saulsbury. Dracorex hogwartsia, n. gen., n. sp., a spiked, flat-headed pachycephalosaurid dinosaur from the Upper Cretaceous Hell Creek Formation of South Dakota (PDF). web.archive.org. 17 липня 2011. Процитовано 15 жовтня 2020.
  19. ↑ Horner, John R.; Goodwin, Mark B. (27 жовт. 2009). Extreme Cranial Ontogeny in the Upper Cretaceous Dinosaur Pachycephalosaurus. PLOS ONE (англ.). Т. 4, № 10. с. e7626. doi:10.1371/journal.pone.0007626. ISSN 1932-6203. PMC 2762616. PMID 19859556. Процитовано 15 жовтня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пахіцефалозавр&oldid=29998205