Пірадов Володимир Йосипович
Володимир Йосипович Пірадов | |
---|---|
![]() | |
Народився | 2 (14) лютого 1892 Варшава, Російська імперія[1] |
Помер | 20 квітня 1954[1][2] (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР[1] |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | ![]() |
Національність | вірмен[3] |
Діяльність | Диригент |
Відомі учні | Дущенко Євген Васильович |
Заклад | Грузинський театр опери і балету імені Паліашвілі, Київська державна консерваторія, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка, ХАТОБ, Харківська державна консерваторія, Державний академічний Великий театр Росії і Білоруська державна академія музики |
Учасник | Перша світова війна |
Партія | ВКП(б) |
Батько | Йосип Пірадов |
Мати | Дар'я Майсурян |
У шлюбі з | Пірадова Алла Луїджіївна |
Діти | Пірадова Елеонора Володимирівна |
Нагороди | ![]() Народний артист Казахстану, Народний артист України, кавалер Ордену Трудового Червоного Прапора |
IMDb | ID 1500206 |
Володимир Йосипович Пірадов (нар. 14 лютого 1892, Варшава — пом. 20 квітня 1954, Київ) — український радянський диригент. Народний артист Казахської РСР (з 1943 року), Народний артист УРСР (з 1947 року).
Біографія
Народився 2 (14 лютого) 1892 року у Варшаві, де його батько служив полковником інженерних військ. Після смерті батька в 1905 році повернувся з матір'ю в Тифліс, де у 1910–1914 роках навчався в Тифліському музичному училищі, закінчив Тифліську консерваторію за класами композиції та співу (одночасно).
Диригент та зав. музичною частиною театрів в м Тифлісі (1914-18), Баку (1919-22), Ташкенті (1923), Казані (1924-27), Баку (1928-29), Владивостоці (1930), Свердловську (1931-33), Єревані (1934), Горькому (1935), одночасно професор музичних вузів в Баку, Свердловську, Єревані, Києві; художній керівник та головний диригент Театра опери та балету Казaхської РСР (1941/42-1943). Диригент Великого Театру в Москві (1947-48), Головний диригент Державного Великого театра опери та балету Беларусі (1948-50), професор Мінської консерваторії.
З 1936 року (з перервою) — в Київському театрі опери і балету (з 1950 року — головний диригент та художній керівник). В 1944–1947 роках був головним диригентом Харківського театру опери та балету. З 1936 року — викладач, з 1941 року — професор Київської консерваторії.
Працював з такими видатними українськими співаками, як Б.Гмиря, М.Гришко, П.Белінник, Є. Чавдар, Л.Руденко, Ж. Любимова, М. Литвиненко-Вольгемут та І. Паторжинський та інші.
Жив у Києві. Помер 20 квітня 1954 року. Похований на Байковому кладовищі.
Дочка — Народна артистка України Безано-Пірадова Елеонора Володимирівна.
Постанови
Поставив опери:
- «Розлом» В. Фемеліді (1932);
- «Даїсі» З. Паліашвілі (1938),
- «Іван Сусанін» М. Глінки (1939);
- «Наймичка» М. Вериківського (1944);
- «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1953, перше виконання).
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #103540091X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ personal-plus.net(рос.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С. 272.
- Плужніков В. М. Пірадов Володимир Йосипович / Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017. До 100-річчя від дня заснування: мала енциклопедія / Харків. нац. університет мистецтв ім. І. П. Котляревського ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова. — Харків: «Водний спектр Джі-Ем-Пі», 2017. — С. 300—301.
- http://www.classicalmusicnews.ru/interview/valentin-uryupin-interview-2016/
- http://www.kievao.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1149:2017-02-12-16-32-42
Посилання
- Пірадов Володимир Йосипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 132.
- Пірадов Володимир Йосипович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 223
|