Син Дракули (фільм, 1943)
Син Дракули | |
|---|---|
| Son of Dracula | |
 | |
| Жанр |
жахи фантастика |
| Режисер | Роберт Сіодмак |
| Продюсер | Форд Бібі |
| Сценарист |
Курт Сіодмак (розповідь) Ерік Тейлор (сценарій) |
| У головних ролях |
Лон Чейні молодший Роберт Пейдж Евелін Анкерс |
| Оператор | George Robinsond |
| Композитор | Ганс Й. Зальтерd |
| Кінокомпанія | Universal Studios |
| Дистриб'ютор | Universal Pictures і Netflix |
| Тривалість | 80 хв. |
| Мова |
англійська урду |
| Країна |
 США |
| Рік | 1943 |
| IMDb | ID 0036376 |
| Попередній | «Донька Дракули» |
| Наступний | «Будинок Дракули» |
 Син Дракули у Вікісховищі | |
«Син Дракули» (англ. Son of Dracula) — фільм жахів з Класичною серії фільмів жахів студії Universal. Фільм є сиквелом відразу трьох циклів — про Дракулу, Людину-вовка і монстра Франкенштейна. Режисером фільму виступив Роберт Сіодмак. «Син Дракули» є першою роботою режисера для студії Universal. Картина знята за сценарієм Курта Сіодмака, який є молодшим братом режисера. Це третій фільм у трилогії про Дракулу студії Universal, далі вампір з'являвся вже в кроссоверах. Головні ролі виконали Лон Чейні-молодший та Евелін Анкерс.
Сюжет
Граф Алукард, таємничий незнайомець, прибуває в США на запрошення Кетрін Колдвелл, однієї з дочок Новоорлеанський полковника, власника плантації Колдвелл. Незабаром після його прибуття, полковник помирає та залишає своє багатство двом дочкам: Клер отримує всі гроші, а Кетрін — його плантацію «Темні Дуби». Кетрін таємно виходить заміж за Алукарда, уникаючи свого давнього друга Френка Стенлі. Френк намагається перешкодити парі і стріляє в Алукарда, але кулі йдуть прямо через тіло Графа й потраляють у Кетрін, вочевидь, вбиваючи її.
Вражений Френк біжить до професора Брюстера й все розповідає йому, професор приїжджає в «Темні Дуби» й зустрічає там Алукарда та живу Кетрін. Пара розповідає йому, що надалі вони будуть присвячувати дні науковим дослідженням, а приймати гостей тільки вночі. Френк приходить в поліцію й зізнається у вбивстві Кетрін. Брюстер пробує переконати шерифа, що він бачив Кетрін живу і вона буде зайнята весь день, але Шериф наполягає на поїздці в «Темні Дуби». Він знаходить мертве тіло Кетрін й привозить його в морг.
Тим часом угорський професор Лазло приїжджає в будинок Брюстера. Доктор Брюстер зауважив, що слово Алукард в зворотному прочитанні буде Дракула і розуміє, що той є вампіром. Пізніше мати приносить до професора сина, якого вкусили в шию, і це тільки підтверджує припущення Лазло. Згодом Граф приходить до Брюстера й Лазло, але вони дістають хрест, направляють його на графа, і той зникає.
Вампір Кетрін входить в камеру Френка й пояснює, що вона все ще любить його, що вона вийшла заміж за Алукарда тільки, щоб досягти безсмертя, і що вона хоче розділити безсмертя з ним. Френк спочатку не погоджується, але потім поступається їй, оскільки вона повідомляє, як знищити Алукарда. Френк збігає з в'язниці й шукає потаємне місце Алукарда; воно знаходиться на болотах в печері, там стоїть його труну, в якому граф ховається від сонячних променів. Френк спалює його труну. Графу ніде сховатися від сонячних променів, і він помирає. Брюстер, Лазло і шериф знаходять те місце, де вдень спав Алукард, й виявляють лише його скелет. Тоді вони йдуть в «Темні Дуби», де дізнаються, що Френк також підпалив Кетрін і тим самим знищив і її.
Команда
У ролях
|
Знімальна група
|
Виробництво
Фільм був заснований на оповіданні Курта Сіодмака, який згодом був адаптований у сценарій Еріком Тейлором[1]. Спочатку режисер Роберт Сьодмак не хотів знімати фільм, але в підсумку погодився і зйомки зайняли усього 16 днів, а його гонорар склав 125 доларів на тиждень[2].
У перших прес-релізах 1943 року стверджувалося, що вампір в фільмі є нащадком Дракули, що відображено в назві картини. Це підтверджується в діалозі двох персонажів, професора Лазло і доктора Брюстера, один іншому каже, що вампір і є Дракула. Але далі в одній зі сцен Кетрін кажучи про вампіра вимовляє фразу «він Дракула»[3].
Цей фільм став першим, в якому було показано, як кажан перетворюється на людину. Ефект був зроблений майстром спецефектів Джоном П. Фултоном. Фултон був головним художником спеціальних ефектів компанії Universal Pictures починаючи з фільму «Людина-невидимка» 1933 року[4]. Так кінострічка є першим фільмом в якому Дракула з'являється в Америці.
Фільм вийшов в прокат в США 5 листопада 1943 року[5].
Критика
В основному фільм отримав змішані оцінки критиків. Агрегатор рецензій Rotten Tomatoes дав картині рейтинг 60%, на основі 15 рецензій. Глядачі оцінили фільм у 32%[6].
Критику з сайту Клуб-Крік в цілому сподобався сюжет фільму. Так само він відзначає «відмінну гру» Лона Чейні молодшого, який «своїм талантом привніс щось нове в роботу». Порівнюючи Дракулу Лугоши з образом Дракули, який створив на екрані Чейні, критик пише, що «він свідомо показово напористий і сильніше, йому не потрібно створювати награну посмішку і хитрувати, цей вампір вважає за краще діяти в відкриту, використовуючи всю свою міць[7].»
Критик Пол Чамберс з сайту Movie Chambers навпаки же називає гру Лона Чейні молодшого в цьому фільмі гіршою за всю його кар'єру: «стовп має більше харизми ніж Чейні в ролі Алукарда. Його гра болісно повільна й незграбна[8].»
Кінокритик Денніс Шварц теж лає гру Чейні роблячи акцент на тому, що «вампір розмовляє з американським акцентом, хоча він приїхав з Угорщини[9].»
Продовження та спадщина
Уже наступного року на екрани виходить фільм «Будинок Франкенштейна» (1944), а потім «Будинок Дракули» (1945) в яких так само з'являється Дракула, але вже не є головною дійовою особою. В обох продовженнях роль вампіра виконав Джон Керрадайн[10].
У фільмі вперше використано зворотне написання імені Дракули — Алукард. Згодом дана зміна неодноразово використовувалося для іменування персонажів у творах про вампірів. У серії відеоігор Castlevania присутній персонаж на ім'я Алукард, який також є сином Дракули. За сюжетом гри він пішов проти батька і взяв собі це ім'я, щоб показати, що він — протилежність графу. Так само успадкував від батька можливість перетворення в кажана[11]. Вперше даний персонаж з'явився в Castlevania III: Dracula's Curse як боса, де після перемоги над ним стає іграбельним персонажем[12].
В манзі і заснованих на ній аніме й OVA «Hellsing» це ім'я носить сам граф Дракула[13].
Примітки
- ↑ Don G. Smith. Lon Chaney, Jr.: Horror Film Star, 1906-1973. — McFarland, 2004-01-01. — 252 с. — ISBN 9780786418138.
- ↑ Hans C. Blumenberg, Suchergebnisse. Zwischen Berlin und Hollywood. Erinnerungen eines großen Filmregisseurs. — München : Universitas-Verlag, 1982-11. — С. 100—101. — 295 с. — ISBN 9783800408924.
- ↑ Press kit from 1943 film. Universal publicity department. 1943.
- ↑ Ron Miller. Special Effects: An Introduction to Movie Magic. — Twenty-First Century Books, 2006-01-01. — 134 с. — ISBN 9780761329183.
- ↑ Son of Dracula. IMDB.Com. 5 листопада 1943. Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ Son of Dracula. rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ MIDNIGHTMAN (МАРТ 3, 2012). Завидный жених — граф Алукард — отзыв на фильм «Сын Дракулы» (Son of Dracula, 1943). КЛУБ-КРИК (ru-RU) . klubkrik.ru. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Hollywood@Home: Universal Classic Monsters-Complete 30-Film Collection. Movie Chambers (амер.). 23 жовтня 2014. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Dennis Schwartz. sonofdracula. homepages.sover.net. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Tom Weaver, John Brunas. Universal Horrors: The Studio’s Classic Films, 1931–1946, 2d ed. — McFarland, 2011-12-06. — 617 с. — ISBN 9780786491506.
- ↑ Персонажи Castlevania: Symphony of the Night, Nocturne in the Moonlight, Playstation, Saturn. castleofdracula.com.ru. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Lucas M. Thomas (12 січня 2009). Castlevania III: Dracula's Curse Review (амер.). IGN. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Alucard. MyAnimeList.net (англ.). Процитовано 1 серпня 2018.
Посилання
- «Син Дракули» на сайті Internet Movie Database
|
