Будинок ІТП (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:01, 10 березня 2021, створена AHbot (обговорення | внесок) (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Будинок ІТП план.jpg (by DelinkerBot))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок ІТП

50°26′28″ пн. ш. 30°31′33″ сх. д. / 50.44130833336110697° пн. ш. 30.526080555583° сх. д. / 50.44130833336110697; 30.526080555583Координати: 50°26′28″ пн. ш. 30°31′33″ сх. д. / 50.44130833336110697° пн. ш. 30.526080555583° сх. д. / 50.44130833336110697; 30.526080555583
Статус пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 396-Кв)
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль постконструктивізм і стримлайн
Архітектор Георгій Любченко
Будівництво 1934 — 1935
Адреса вулиця Дарвіна, 5.
Мапа

CMNS: Будинок ІТП у Вікісховищі

Будинок інженерно-технічних працівників (ІТП)[1][2][3] (будинок «Підводний човен»[4]) — житловий будинок, розташований на вулиці Дарвіна, 5. Один із найкращих зразків київського постконструктивізму[5].

Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року занесено до обліку пам'яток містобудування й архітектури.

Будівництво і використання будівлі

Вулицю Дарвіна активно забудовували в 1930-х роках. У 1934 році за проєктом архітектора Георгія Любченка[3] звели будинок для інженерно-технічних працівників[2][5].

Дах наріжжя був обнесений балюстрадою для облаштування на ньому солярію. 1939 року обговорювався плани перетворити солярій на квартиру. Однак комісія фахівців, до якої входили архітектори Павло Альошин і Йосип Каракіс, вирішила, що такі зміни зашкодять зовнішньому вигляду будівлі. П'ятий поверх добудували у 1952-1953 роках. Його пристосували під гуртожиток для студентів інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого[3].

Архітектура

Будинок складається з двох корпусів. Чотириповерхова будівля розташована на червоній лінії. На вежоподібний об'єм її правого флангу, схожий на рубку підводного човна[4], перенесений просторовий акцент вулиці. Вежу увінчує декоративна надбудова. Подібні заокруглення, характерні для західного «заокругленого стилю», були притаманні конструктивістським будівлям тих років, наприклад, «Будинку установ № 2» на Хрещатику (1930), який планувалось також збудувати із закругленою вежеподібною наріжною частиною.

П'ятиповерховий корпус зміщений в глибину під невеликим кутом відносно першої будівлі.

Планування секційне. У кожній секції розташовані дво-, три- і чотирикімнатні квартири.

На сходові клітки ведуть парадний і чорний входи.

Фасад розчленований горизонтальними білими лініями тяг, карнизів та обрамлень вікон. Площини стін сходових кліток фланковані еркерами з балконами[5].

Галерея

Примітки

Джерела