ЦУМ (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Центральний універсальний магазин Києва
Крещатик 38 дробь 2 Киев 2012 01.JPG
Центральний універмаг

50°26′43″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.52056° сх. д. / 50.44528; 30.52056
Статус працює
Країна

 Україна

Розташування Київ, вул.Б.Хмельницького,2/
вул.Хрещатик,38
Тип будівлі торгова
Архітектурний стиль ар-деко
Архітектор Daniil Fridmand
Засновано 1939
Будівництво 1936 — 1939
Адреса Хрещатик
Сайт tsum.ua
ЦУМ (Київ). Карта розташування: Україна
ЦУМ (Київ)
ЦУМ (Київ) (Україна)

CMNS: ЦУМ на Вікісховищі

Центра́льний універса́льний магази́н Києва — магазин в центрі Києва, пам'ятка історії та архітектури. Збудований у стилі арт деко у 19361939 роках. У 20122017 проводилась повна реконструкція зі збереженням історичного фасаду та повною заміною внутрішньої частини будівлі[1].

Історія[ред. | ред. код]

Прибутковий будинок на розі Хрещатика, 44/2 (1916)

Наприкінці ХІХ сторіччя на наріжній ділянці розташовувалося дві садиби: № 42 (за тодішньою нумерацією) на Хрещатику і № 44/2 на розі Хрещатика і Фундуклеївської (сучасної вул. Богдана Хмельницького). Власником ділянки № 42 були Міщенко і потім його нащадки. У 1889—1914 роках вона належала дружині поручика Крижановського Єлизаветі Михайлівні. Напередодні революції 1917 року власником садиби значився австрійський комерсант Антон Шанцер, власник кількох кінотеатрів у центрі[2].

У садибі були зведені цегляні триповерховий нежитловий будинок і два флігелі у подвір'ї. Приміщення будинку займали німецький клуб, концертний зал, склади, клуб товариства кадрових офіцерів. В одноповерховому флігелі розміщувалися друкарня «Криниця» і склад кінофільмів.

Нерухомість на наріжній садибі № 44/2 оформив на свою дружину Амалію іноземний підданий Адольф Шедель, який збагатів на фінансових аферах. 1894 року ділянку продали київському купцеві і благодійнику Якову Бернеру[2]. У 1882—1883 роках за проєктом архітектора Віктора Сичугова збудували чотириповерховий цегляний будинок, декорований у спрощених неоренесансних формах.

У 1910-х роках перший поверх займали крамниці. В інших приміщеннях містились готель «Невський», приватний історичний і науково-анатомічний музей, перукарня. Прибутковий комплекс розташовувався в зоні найвищої торгово-комерційної активності Києва початку ХХ сторіччя.

1922 року будинки націоналізували більшовики. У будинку № 44/2 розміщувалися крамниці, установи та організації. Частина приміщень була пристосована під житло. Третій і четвертий поверхи займала трудова школа № 52. Наприкінці 1920-х років будівлю знесли[3].

Проєктування[ред. | ред. код]

1931 року за проєктом Київського філіалу Головпроєкту на наріжній ділянці розгорнулося будівництво «Будинку установ № 2» у стилі конструктивізму. Але ця програма так і не була реалізована.

У 1930-х роках проєкти, виконані на ордерній основі у формах сталінського ампіру, більше відповідали новій образності архітектури тоталітарної доби.

16 грудня 1934 року на нараді у голови Київміськради було розглянуто питання реконструкції будівлі під універмаг за проєктом, розробленим московськими архітекторами Л. Мецояном і Д. Фрідманом (представники творчої майстерні Олексія Щусєва). До проєкту було висловлено низку критичних зауважень.

Постановою РНК УРСР від 21 січня 1935 року земельну ділянку на розі вулиць передали під будівництво універмагу Укоопспілки. Постановою Київської міської ради від 19 березня 1935 року затвердили до виконання перероблений проєкт універмагу Д. Фрідмана і Л. Мецоян[3].

Будівництво і перебудови[ред. | ред. код]

ЦУМ, Хрещатик, 1962

Універмаг був спроєктованим в стилі ар деко. ЦУМ будували достатньо довго. Робочі креслення були готові вже у 1935, але дороблялись і підганялись під умови вибраної місцевості. Встановлювались масивні металічні рами, дзеркальні вітрини. В інтер'єрі універмагу вражали небаченою, в той час, розкішшю колони з капітелями, сходи з розкішними перилами. І ось 1 травня 1939 головний універмаг прийняв перших відвідувачів. Він пропрацював до самого початку окупації. Але перед самим вступом німецьких військ в Київ універмаг, як і інші магазини столиці, був розкраденим.

Універмаг відкрили відразу після визволення міста в 1944, коли в лівому крилі відкрились секції по картковому продажу населенню продуктів першої необхідності. Паралельно з цим йшло відновлення всієї споруди.

У 1955—1958 універмаг розширили, побудувавши крило з боку вулиці Хрещатик. Проєкт реалізували архітектори Гомоляка та Жога. Торгова площа тоді збільшилась до 9 000 м². Універмаг міг обслуговувати 170 000 осіб на день.

До 1960 в універмазі встановлено ескалатори.

2000-ні[ред. | ред. код]

На початку вересня 2010 група «ЕСТА», яка входить до холдингу «СКМ», придбала 23%-ну долю в компанії-власника будівлі ЦУМа, а 10 вересня 2010 і весь ЦУМ перейшов у власність структур, що підконтрольні Ринату Ахметову, хоча офіційно про продаж магазина оголошено не було. В той день на зборах акціонерів ТОВ «Київський центральний універмаг» із менеджмента компанії були виведені люди, котрим приписували контроль над універмагом, а їх місце зайняли компанії і люди, пов'язані з групою «СКМ»[4].

1 лютого 2012 ЦУМ закрив свої двері для відвідувачів у зв'язку з реконструкцією. Вона має закінчитись в 2016 та повністю змінити внутрішній вигляд універмагу. Обіцяють «стряхнути» соціалізм та зробити торговий центр світового рівня. Нові власники універмагу взяли за орієнтир світову класику: берлінський KaDeWe, лондонський Harrods і паризький Galeries Lafayette.

У жовтні компанія «Еста Холдинг» вийшла на містобудівну раду з повторною презентацією проєкту реконструкції ЦУМа. Крім того компанія відкрила цілодобову гарячу лінію проєкту, яка надавала інформаційно-довідкові послуги про процес реконструкції і приймала пропозиції від киян. Номер гарячої лінії 044 389-30-69. Також компанія відкрила сайт з інформацією про проєкт, www.tsum.ua, де розміщувалися останні новини про хід реалізації проєкту.[5]

Основні роботи по реконструкції ЦУМа планувалися на початок листопада 2012. Сума коштів, які планують інвестувати в реконструкцію, складе понад 100 млн доларів США.

3-4 грудня 2016 відбулося урочисте відкриття київського ЦУМа після 4 років реконструкції. Відвідувачі також могли пройтися майже по всіх поверхах ще до відкриття. Інтер'єр всередині універмагу став «повітряним» і сучасним, а площа в цілому значно збільшилася.

На початку 2017 року ЦУМі відкрилися магазини, корнери, простір для домашнього затишку і декору, фуд-хол з ресторанами, барами та кондитерськими, а також арт-галерея.

У 2019 року в ЦУМі відкрили перший в Україні преміальний кінотеатр мережі Multiplex.

Спеціально до 80-річчя ЦУМ, команда універмагу представила документальний фільм «ЦУМ 80», в якому діячі культури, історики, дизайнери та представники сучасної команди відкривають таємниці своєї роботи і пояснюють, як київський ЦУМ став таким, яким ми його знаємо сьогодні. Ідея створення фільму народилася в лютому 2019 року, коли з нагоди ювілею універмагу команда вирішила відтворити одну з його вітрин середини 60-х років. Саме тоді були виявлені архівні знімки і спогади колишніх співробітників[6].

Керівництво ЦУМ[ред. | ред. код]

1943—1944 — Петро Федорович Чапко

1945 — Ніл Федорович Монте

1946—1950 — Валентина Іванівна Дороніна

1951—1959 — Федір Терентійович Зубашіч

1959—1984 — Микола Андрійович Наливайко

1984—2004 — Зінаїда Антонівна Лебідь

2004—2009 — Світлана Михайлівна Литвиненко

2009—2016 — керівниками ЦУМ були Олена Семенова, Ірина Остапчук та Микола Краснобаев.

2016—2018 — Браян Пол Хендлі

2018 — наш час — Євген Сергійович Мамай

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]