Червенські городи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На схід від Польського королівства показана територія Червенських городів
Територія Червенських городів на сучасній мапі
Черве́нські городи́ 1025 року

Черве́нські городи́ (Червенські гради, Червенські міста) — група міст та укріплених замків X—XIII ст. на лівобережжі Бугу (на межі Русі з Польщею).

Розташування

Осередком Червенської землі було врожайне сточище ріки Гучви з центром у Червені;
інші Червенські городи: Волинь (над річкою Західний Буг), Городло, Сутійськ, Угровеськ, Стовп'я та ін.

У науковій літературі проблема локалізації міста Червеня (а тим самим й інших Червенських городів.) була предметом багатьох гіпотез: над Дністром (Червоногород), біля Холма (Чернеїв — Чернеюв (пол.)) і остаточно за результатами археологічних досліджень, які проводили у 1950-1960-х роках, місто Червен локалізується на території сучасного села Чермно у Томашовському повіті (Люблінського воєводства) (Польщі).

Історія

Територія Червенських городів була в 2-й пол. 1-го тис. н. е. заселена виключно західнослов'янськими племенами.

Перші згадки про Червенські городи подає літопис (у 981, 992), коли Володимир Великий у двох походах захопив Червенські городи у ляхів:

Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні під Руссю[1].

але 1018 року польський князь Болеслав І Хоробрий отримав їх від свого зятя Святополка І і утримував (до 1031 року).

Від 1031 року Ярослав і Мстислав Володимировичі остаточно приєднали Червенські городи до Київської Руси. У XI—XII ст. Червенські городи входили до Волинського князівства, а в XIII—XIV ст. до Галицько-Волинської держави (на початку XIII ст. становили короткий час княжий уділ). У середині XIII ст. Червенські городи зруйнували татари, і вони занепали. У другій половині XIV ст. територія Червенських городів була повернена Польщею і Великим князівством Литовським.

Див. також

Примітки

  1. Літопис руський. Роки 973 — 987. litopys.org.ua. Процитовано 5 травня 2016.

Література

Посилання