Бичок-зеленчак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:06, 9 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 9 квітня 2021, заснована на цій версії.
Бичок-зеленчак

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Бичкоподібні (Gobiiformes)
Підряд: Бичковидні (Gobioidei)
Родина: Бичкові (Gobiidae)
Рід: Zosterisessor
Whitley, 1935
Вид: Бичок-зеленчак
Біноміальна назва
Zosterisessor ophiocephalus
(Pallas, 1814)
Синоніми
Посилання
Вікісховище: Zosterisessor ophiocephalus
Віківиди: Zosterisessor ophiocephalus
EOL: 1012834
ITIS: 172086
МСОП: 23259
NCBI: 85428

Бичок-зеленчак[1], або трав'яник (Zosterisessor ophiocephalus) — вид риби родини бичкові. Відноситься до монотипічного роду Zosterisessor. Середземноморський іммігрант в фауні Чорного моря.

Характеристика

Тім'я, потилиця, горло, черево і основи грудних плавців покриті циклоїдною лускою.[2] Зяброві кришки без луски. Комір черевного присоска без лопатинок, присосок не досягає анального отвору. Нижня щелепа видається вперед, шкіра м'яка, слизова. Забарвлення зеленувато-буре, з малюнком із бурих плям, що зливаються. На щоках круглі світлі плями. Спинні, хвостовий і грудні плавці мають поздовжні бурі смуги на світлому тлі, анальний та черевний — темні. Сягає довжини до 25 см.

Поширення

Бичок-зеленчак відловлений у Тилігульському лимані, південна Україна

Поширений в прибережних водах всіх морів Середземноморського басейну, а також в прилеглій ділянці Атлантичного океану до Канарських островів. Особливо чисельний в північній частині Адріатичного моря, Венеціанській лагуні, Сетській лагуні (Франція). В Чорному морі біля всіх берегів, особливо в лиманах північно-західної частини, Варненській і Бургаській затоках, Азовському морі, Сиваші. Відзначений у гирлі Дністра.

Живлення

До дворічного віку живиться виключно ракоподібними. Потім переходить на споживання риби. У Тузловських лиманах до двох років його основною їжею є гаммаріди Gammarus lacustris (94%), менше — Idotea balthica (6%).[3] Потім у його живленні переважають риби — атерина (30%) і бички (36%). Серед ракоподібних значну роль в живленні відіграють креветки Palaemon adspersus.

Нерест

Нерестує в квітні — липні. Плодовитість 153–307 тисяч ікринок. Самець будує гніздо із залишків водоростей і водної рослинності.

Паразити

У бичка-зеленчака біля Кримських берегів відомо 27 видів паразитів.[4] Найпоширенішими є акантоцефали Acanthocephaloides propinquus. У північно-західній частині Чорного моря даний вид бичка заражають 13 видів паразитів[5][6]. Крім вказаного вже Acanthocephaloides propinquus у великій кількості відзначається інший акантоцефал — Telosentis exiguus. Обидві види акантоцефалів є середземноморськими іммігрантами, як і бичок-зеленчак. Крім того у великій кількості відзначались Понто-Каспійські цестоди Proteocephalus gobiorum, а також моногенеї Gyrodactylus proterorhini. У Будацькому лимані бичок-зеленчак є хазяїном личинок епізоотичної нематоди Streptocara crassicauda.

Значення

Бичок-зеленчак, що продається на ринку в Сардинії, Італія

Відзначається в живленні деяких видів риб, зокрема бичка-жаби[7]. В Азовському морі є об'єктом живлення дельфіна-азовки.[8]

Є промисловим видом у Чорному і Азовському морях. Відловлюється в Молочному і Тузловських лиманах, у Сиваші.

Література

  1. ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
  2. ↑ Смирнов А. И. Окунеобразные (бычковые), скорпенообразные, камбалообразные, присоскообразные, удильщикообразные : [рос.]. — Київ : Наукова думка, 1986. — 320 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 5).
  3. ↑ Долгий В. Н. Материалы по биологии бычка-травяника Zosterisessor ophiocephalus — в условиях лиманов Тузловсой группы // Уч. зап. Кишиневского ун-та. — 1962. — Т. 62, вып. 1. — С. 129–135.
  4. ↑ Найденова Н. Н. Паразитофауна рыб семейства бычковых Черного и Азовского морей. — К.: Наук. думка, 1974. — 182 с.
  5. ↑ Kvach Y. A comparative analysis of helminth faunas and infection of ten species of gobiid fishes (Actinopterygii: Gobiidae) from the North-Western Black Sea // Acta Ichthyologica et Piscatoria. — 2005. — 35, № 2. — P. 103–110.
  6. ↑ Квач Ю. Гельминтофауна бычка травяника Zosterisessor ophiocephalus водоемов Северо-Западного Причерноморья // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа / В. А. Иванов и др. — 2005. — Вып. 12. — С. 603–609.
  7. ↑ Гринбарт С. Б. К изучению питания рыб Григорьевского лимана // Ежегодник Одесского ун-та. Биол. фак. — 1960. — вып. 2. — С. 167–172.
  8. ↑ Ильин Б. С. Краткий обзор черноморских бычков (Pisces, Gobiidae) // Бюлетель МОИП. Отд. Биол. — 1949. — Т. 54, вып. 3. — С. 16-30.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бичок-зеленчак&oldid=31204688