Смикавець гачкуватий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Смикавець гачкуватий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Смикавець (Cyperus)
Вид:
Смикавець гачкуватий (C. hamulosus)
Біноміальна назва
Cyperus hamulosus
Синоніми

Dichostylis hamulosa (M.Bieb.) Nees
Mariscus hamulosus (M.Bieb.) S.S.Hooper

Смикавець гачкуватий[1] або дихостиліс гачкуватий (як Dichostylis hamulosa)[2] або маріскус маленький (як Mariscus hamulosus)[3] (Cyperus hamulosus) — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae), поширений у деяких частинах Африки й південної Європи, й у середній Азії.

Опис

Однорічна рослина 5–15 см заввишки. Суцвіття складається з кількох головок, одна з них сидяча, інші — на ніжках. Колоски широкояйцевиді. Колоскові луски червонувато-зелені, з довгим відігнутим назовні вістрям. Тичинок 1. Рилець 3. Горішок 3-гранний, вузький, сіро-бурий[2].

Поширення

Європа: Болгарія, Італія, Румунія, Україна, Росія, Туреччина (Стамбул, північна частина озера Теркос); Африка: Марокко, Туніс, Ботсвана, Намібія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал; Азія: Казахстан, Туркменістан, Узбекистан; натуралізований: Західна Австралія. Вид мешкає на сезонно затоплених окраїнах озер[4][5][6].

В Україні зростає на вологому піску, головним чином на берегах річок — від Полісся до приморських районів (головним чином по Дніпру, Ворсклі, Сіверському Дінцю, в низов'ях Південного Бугу, на о. Джарилгач) спорадично, місцями часто[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Дніпропетровської, Київської областей[3].

Див. також

Джерела

  1. Cyperus hamulosus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 419. (рос.)(укр.)
  3. а б Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 24.04.2018. (англ.)
  5. Kavak, S. (2014). Cyperus hamulosus. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources. Процитовано 24.04.2018. (англ.)
  6. eMonocot 1.0.5. Архів оригіналу за 25.04.2018. Процитовано 24.04.2018. (англ.)