Вільїче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільїче
Прапор віїче
Кількість 17000 (на архіпелазі Чилое)
Ареал Центральна частина Чилі
Близькі до: Пікунче
Входить до Мапуче
Мова Іспанська, віїче
Релігія Католицизм
Індіанці Чилі. Віїче позначені персиковим кольором та знаходяться у центрі країни

Віїче (ісп. Huilliche, МФА: [wi.ˈʝi.tʃe]) — корінне індіанське плем'я з групи мапуче, що проживає у Південній Америці, на території Аргентини та Чилі, від річки Тольтен до архіпелагу Чилое●[1]. Популяція віїче на архіпелазі Чилое становить близько 17 000 осіб[2].

Назва

Мовою мапудунґун віїче означає «жителі півдня» (від willi (південь) і che (люди)).

Мова

Більшість представників віїче розмовляють іспанською мовою. Проте деякі віїче (у більшості — літні люди) розмовляють мовою віїче[en][2]. Мова віїче належить до арауканської мовної сім'ї●[3].

Історія

Катігуала, вождь (касик) віїче. XVIII століття

XVI століття

Станом на 1535 рік на території сучасного Чилі жили понад 180 000 віїче[4].

У 1540-х роках іспанські конкістадори на чолі з Педро де Вальдівія прибули на землі народу віїче з нещодавно завойованих земель інків. З 1549 по 1553 рік іспанці заснували на території віїче місто Вальдівія[5][6]. У 1558 та 1567 роках були засновані міста Осорно та Кастро відповідно[6]. Поразка іспанців у битві з племенами мапуче при Куралабі у 1598 році спричинило антиіспанське повстання, в результаті чого було зруйновано всі іспанські міста на території віїче, крім Кастро.

XVII століття

У 1608 році, після відвідин єзуїтами Мельхором Венегасом та Хуаном Баутіста Ферруфіно племен віїче було розпочато єзуїтські, а згодом францисканські, кругові місії з поширення християнства серед індіанців Південної Америки[7].

У 1645 році Вальдівія була заново заснована. Тоді іспанці спробували прокласти сухопутних шлях до міста та до архіпелагу Чилое через територію віїче. Натомість народ опирався цьому. У 1654 році відбулася битва при Ріо-Буено, у якій перемогли віїче[8].

До цього часу належать повідомлення про міжусобні війни між племенами мапуче. Можливо, це призупинило ріст населення віїче в цей час.

XVIII століття

У 1712 році проти іспанського панування почалося повстання. Проте воно було придушене іспанською владою[9].

У 1782 році було скасовано енком'єнду — форму залежності населення іспанських колоній від колонізаторів — на території Чилое; на решті території Чилі — у 1789 році[10][11].

У 1792 році повстання віїче проти іспанців повторилося. Землі віїче були спустошені іспанською армією на чолі з Томасом де Фігероа. Корінний народ був змушений визнати іспанську владу над собою, що сталося за умовами підписання мирного договору на парламенті Лас-Каноаса у 1793 році. Крім того, Іспанська імперія визнавала майно віїче за цим же мирним договором[12].

XIX століття

У XIX столітті було засноване товариство Sociedad Stuttgart, метою якого було забезпечення заселення німецькими колоністами земель у Вальдівії, Осорно та Кастро. Чилійська влада продала товариству 15 000 км². Ці землі належали племені віїче. Під час здійснення цього продажу іспанська влада порушила домовленості мирного договору 1793 року[13].

В результаті заселення Центральної долини Чилі європейськими колоністами народ віїче змушений був мігрувати у прибережну область Осорно[13].

Примітки

  1. ↑ Villalobos et al. 1974, p. 49.
  2. ↑ а б Huilliche. Ethnologue (англ.). Процитовано 11 березня 2021.
  3. ↑ Mason, John Alden (1950). The languages of South America. У Steward, Julian (ред.). Handbook of South American Indians. Т. 6. Washington, D.C., Government Printing Office: Smithsonian Institution, Bureau of American Ethnology Bulletin 143. с. 157—317.
  4. ↑ Huilliche : definition of Huilliche and synonyms of Huilliche (German). dictionary.sensagent.com. Процитовано 11 березня 2021.
  5. ↑ Villalobos et al. 1974, p. 99.
  6. ↑ а б Hanisch, Walter (1982). La Isla de Chiloe, Capitana de Rutas Australes (ісп.). Academia Superior de Ciencias Pedagógicas de Santiago. с. 11—12.
  7. ↑ Misioneros jesuitas - Memoria Chilena, Biblioteca Nacional de Chile. www.memoriachilena.gob.cl. Процитовано 21 липня 2021.
  8. ↑ Guzmán, Carmen Luz (2013). LAS CAUTIVAS DE LAS SIETE CIUDADES: EL CAUTIVERIO DE MUJERES HISPANOCRIOLLAS DURANTE LA GUERRA DE ARAUCO, EN LA PERSPECTIVA DE CUATRO CRONISTAS (S. XVII). Intus - Legere Historia (ісп.). Т. 7, № 1. с. 77—97. doi:10.15691/%x. ISSN 0719-8949. Процитовано 11 березня 2021.
  9. ↑ Rebelión huilliche de 1712 - Memoria Chilena, Biblioteca Nacional de Chile. www.memoriachilena.gob.cl. Процитовано 11 березня 2021.
  10. ↑ La rebelión huilliche de 1712. web.archive.org. 3 грудня 2013. Процитовано 11 березня 2021.
  11. ↑ La Encomienda - Memoria Chilena. Memoria Chilena: Portal (ісп.). Процитовано 11 березня 2021.
  12. ↑ El Tratado de Paz de 1793. Una aproximación a la gramática de la memoria mapuche-huilliche (PDF) (Іспанська) .
  13. ↑ а б Concha Mathiesen, Martín (1998). Una mirada a la identidad de los grupos huilliche de San Juan de la Costa (Дипломна робота) (ісп.). Universidad Arcis.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільїче&oldid=33046708