Бистрик (Вінницький район)
| село Бистрик | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Погребищенський район |
| Рада | Бабинецька сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA05020210050068504 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1000 |
| Населення | 82 |
| Площа | 0,09 км² |
| Густота населення | 911,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22231 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д.Координати: 49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
235 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22224, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Бабинці, вул. Перемоги, 33 |
| Карта | |
  Бистрик | |
 Бистрик | |
| Мапа | |
| |
Би́стрик — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 82 особи.[1]
Географія
Село займає територію 0,090 км².[1] Селом протікає річка Бистрик, права притока Оріховатки (притока Росі, басейн Дніпра). На річці Бистрику, як в межах села, так і поза його межами, облаштовано кілька ставків.
Адміністративна приналежність
Наприкінці 18 століття село входило до складу Київського воєводства Речі Посполитої. У другій половині 19 століття село входило до складу Бабинецької волості Сквирського повіту Київської губернії.[2]
Історія
Село було заселено (вдруге[джерело?][уточнити]) наприкінці 18 століття за Стефана Любовицького, який володів також сусідніми Бабинцями. Пізніше Любовицький продав село Войцеху Бистриновському. У 1812 році Бистрик перейшов до його зятя Ігнатія Скупсього, а від нього сину Бальтазару.[2] До 1793 року, тобто до другого поділу Речі Посполитої, територія, на якій розташоване село, була у складі Речі Посполитої.
У 1821 році Ігнатій Скупський побудував в селі римо-католицьку муровану церкву і утримував при ній священика за рахунок прибутків з маєтку, який щоденно здійснював службу. У цьому костелі була ікона Божої Матері, що вважалася чудотворною серед римських католиків.[2]
У середині 19 століття Бистрик називався «новохвастівським» (через сусідство з Новохвастовом), на відміну від інших Бистриків. У 1864 році тут проживало близько 300 осіб, серед яких було до 40 католиків і 15 євреїв. Місцеві православні відносилися до парафії в селі Бабинцях. Землі лічилося в тутешньому маєтку 720 десятин. Біля села були розташовані Іовицький ліс та Барабашева могила, що про них мешканці села розповідали перекази.[2]
У 1900 році в селі було 76 дворів, тут мешкало 322 особи, з них чоловіків — 163, жінок — 159. Основним зайняттям селян було землеробство. Поштово-телеграфна станція була на хуторі Босий Брод, поштова (земська) — в селі Бабинцях. В селі лічилося землі 759 десятин, з яких належало поміщикові 483 десятини, селянам — 276 десятин. Маєток в селі належав П. М. Врочинському. Господарство у маєтку вів орендар К. Ф. Крачкевич за трипільною системою, так само як й селяни. В селі була 1 каплиця, 1 початкова школа, 1 водяний млин й 1 кузня. Пожежний обоз складався з 3 бочок й 11 багрів.[3]
Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. У лютому 1943 року окупаційна влада наклала штраф на село Бистрик у розмірі 60 тис. крб. за забій худоби.[4] Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[4]
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 80 осіб,[5] із них 98,78 % зазначили рідною мову українську, 1,22 % — російську.[6]
| Рік | ~1864[2] | 1897 | ~1900[3] | 1989[7] | 2001[5] |
|---|---|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 300 | 332 | 80 | 81 |
Пам'ятки
В селі розташована каплиця 1821 року побудови, що тепер є православним храмом Іоанна Богослова. Церква є пам'яткою архітектури.[8]
У 1968 році в селі встановлено Пам'ятник 25 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам'ятник розташований біля клубу.
У 1992 році на кладовищі встановлено Пам'ятник жертвам голодомору.
Див. також
Література
- Bystrzyk (2) Nowochwastowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 288. (пол.)
- Ба́бинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528 (Бистрик)
Посилання
- Облікова картка с. Бистрик. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 31 жовтня 2018.
- Погода в селі Бистрик
Примітки
- ↑ а б Облікова картка с. Бистрик. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 10 листопада 2018.
- ↑ а б в г д Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 208—209. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 1304. (рос. дореф.)
- ↑ а б Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 35, 47.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 330. [Електронний ресурс]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |