Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:44, 9 вересня 2021, створена Khodakov Pavel (обговорення | внесок) (Скасовано останнє редагування (85.209.44.148) і відновлено версію 33194517 Sakateka)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 9 вересня 2021, заснована на цій версії.

Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович
Народження23 січня (4 лютого) 1856
Смертьпісля 1926
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Російська імперія
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьархітектор
Праця в містахКиїв
Архітектурний стильНеоренесанс, модерн
Найважливіші спорудиЦирк Крутикова, Театр «Соловцов», Особняк С. Аршавського
Автограф
CMNS: Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович у Вікісховищі

Бра́дтман Едуа́рд-Фердина́нд Петро́вич (нар. 23 січня (4 лютого) 1856(18560204), Санкт-Петербург — після 1926) — київський міський архітектор кінця XIX — початку XX століття.

Життєпис

Едуард-Фердинанд Брадтман народився 23 січня 1856 року в Санкт-Петербурзі. Походив з німецької родини.

У 1878 році закінчив Петербурзьку імператорську академію мистецтв, а в 1886 році отримав звання класного художника III ступеня.

З кінця 1880-х років працював у Києві.

У 1898–1915 роках обіймав посаду київського міського архітектора, паралельно з Іполитом Ніколаєвим та Олександром Кривошеєвим, відав забудовою Подільської та Плоської частин міста. Був архітектором Київського кредитового товариства, техніком Приказу суцільної опіки.

З квітня 1903 року викладав архітектуру в Київському художньому училищі. Разом з архітекторами Владиславом Городецьким, Іполитом Ніколаєвим, художниками Олександром Мурашком, Сергієм Світославським був з 1912 членом комісії «Про красу міста».

Після революції у 1920–1926 роках залишився у Києві, де працював районним архітектором, займав посаду інженера-інспектора Львівської контори.

Точна дата смерті та місце поховання невідомі.

Творча діяльність

У творчості Е.-Ф. Брадтмана простежується розвиток: від неоренесансу і необароко до декоративного і зрілого модерну. Також він використовував форми модернізованого ампіру, українського модерну і неоросійського стильового напрямку.

Однією з перших робіт Е.-Ф. Брадтмана у Києві став будинок по вулиці Львівській (нині — Січових Стрільців), 22, зведений у 1886 році. У другій половині 1890-х років узяв у часть у масштабному містобудівному проєкті під керівництвом Г. Шлейфера — забудові садиби професора Ф. Мерінга. На місці садиби були прокладені сучасні вулиці Архітектора Городецького, Марії Заньковецької, Станіславського, Ольгинська та площа Івана Франка, забудовані багатоповерховими прибутковими будинками. Разом з Г. Шлейфером Брадтман був автором проєктів готелю «Континенталь» та банку по міжнародних контрактах на розі на розі вулиць Хрещатик та Миколаївської (нині — Городецького), театру Соловцова, прибуткового будинку Л. Гінзбурга, прибуткового будинку по вулиці Миколаївській, 15. Також Брадтман звів низку житлових будинків по вулиці Мерінгівській (нині — Заньковецької) та Миколаївській, переважно у стилі неоренесанс.

Е.-Ф. Брадтман одним з перших у Києві почав працювати у стилі модерн. Першою будівлею у цьому стилі став цирк Крутікова, зведений у 1903 році по вулиці Миколаївській (будинок не зберігся). Згодом архітектурний образ фасаду був використаний при будівництві особняку Сергія Аршавського по вулиці Лютеранській, 23 (так званий «Будинок удови, що плаче»). У проєктах Брадтмана 1900-1910-х років простежується розвиток модерну в раціоналістичному та ретроспективному напрямках.

Будівлі, зведені Е.-Ф. Брадтманом

Галерея

Див. також

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брадтман_Едуард-Фердинанд_Петрович&oldid=33366533