Чайка Варвара Пилипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 листопада 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чайка.
Чайка Варвара Пилипівна
Народилася17 грудня 1897(1897-12-17)
Перекіп
Померла27 червня 1976(1976-06-27) (78 років)
Пуща-Водиця, Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльністьакторка
Alma materХарківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
ВчителіЮхименко Іван Якович
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Івана Франка
РодичіДехта Наталія Іванівна
Брати, сестриДехта-Лісова Меланія Пилипівна
Нагороди
заслужений артист УРСР
IMDbID 1538559

Варва́ра Пили́півна Ча́йка (справжнє прізвище — Рубашка; 17 грудня 1897, с. Перекіп, нині Валківського району Харківської області — 27 червня 1976, Пуща-Водиця) — українська актриса театру і кіно, заслужена артистка Української РСР[1].

Життєпис

Народилася 17 грудня 1897 року у селі Перекіп на Харківщині в родині хліборобів. Три сестри Чайки — Меланія, Ганна, Варвара — мали прекрасні голоси, чудово співали.

Закінчила Перекопську церковно-парафіяльну школу. Далі було навчання в студії при харківському театрі «Муссурі»[2], Харківському музично-драматичному інституті. Учениця Івана Юхименка[3]. У 1930-х роках виступала у театрах Харкова і Херсона.

З 1939 року — актриса Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Під час війни, з 1941 по 1943 роки жила у Перекопі. Чоловік — Ісаак Георгійович Рапопорт (театральний адміністратор) — розстріляний у Бабиному Яру. З 1945 знову працює у театрі ім. Івана Франка.

Знімалася у кіно, удостоєна звання заслуженої артистки УРСР.

Після смерті чоловіка жила самотньо, дітей не мала. Пристарілу актрису доглядала її племінниця — донька рідного брата Василя — вчителька Лариса Василівна Тихонова, яка проживає в селі Шишаки на Полтавщині та сестра Ганна Пилипівна Соколова. Померла під Києвом, у Пущі Водиці 27 червня 1976 року.

Родина

В родині до театру, окрім Варвари Чайки, дотичні сестри Меланія та Ганна. Меланія Дехта-Лісова (нар. 1911) — заслужена артистка УРСР (1960). Спогади про своїх рідних тіток залишила вчителька Лариса Василівна Тихонова[4]. Племінниця Наталія Дехта (нар. 1951) — акторка Сумського театру ім. Михайла Щепкіна. Соколова Ганна Пилипівна була актрисою Київського театру ім. І. Франка.[5][6]

Театральні роботи

Київський український драматичний театр ім. Івана Франка
Аудіовистава

Фільмографія

Дослідження біографії

Відомостей про життя відомої акторки вкрай мало. Досліджував біографію Варвари Чайки Іван Максимович Лисенко опублікував коротку статтю про неї у Валківській енциклопедії. Він же передав Валківському краєзнавчому музею унікальну світлину про приїзд Варвари на свою малу батьківщину, у село Перекіп.

Збором інформації про життя і творчість Варвари Чайки займається письменник і журналіст Олег Вергеліс: «я почав збирати крихти матеріалів про одну легендарну актрису франківської трупи. До речі, саме читачі мене і попросили зробити текст про актрису, інформації про яку дуже мало, а вона колись була улюбленою партнеркою Гната Юри, Дмитра Мілютенка, Юрія Шумського. Це актриса Варвара Пилипівна Чайка. Загугліть її їм'я та прізвище — й одразу згадаєте це виразне народне обличчя з українських кінокартин та фільмів-вистав 1950-х років»[7]. Основну інформацію вдалося почерпнути у спілкуванні із Тетяною Дмитрівною Болгарською, близькою родичкою актриси, знаменитим українським театральным педагогом[1].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Олег ВЕРГЕЛІС (4 червня 2021). Повернення Чайки. 45 років тому, у червні, обірвався земний політ однієї з найпопулярніших і найзагадковіших актрис Театру імені Івана Франка (ua) . «Театрально-концертний Київ». Процитовано 2021-6-06.
  2. ↑ Спогади В. Минка // Вітчизна. — К.: Радянський письменник, 1971. — с. 30
  3. ↑ Покарана за кохання, або Життя, зрада і смерть, варті пера Шекспіра
  4. ↑ Вчителько моя, зоре світова… (Про вчительку Ларису Василівну Тихонову) / Борис Манжела // Газета «Полтавська Думка» № 2 (999), 9 січня 2014 року. — с. 14
  5. ↑ Лесь Танюк. Твори. Том 5. — С. 611
  6. ↑ Г. Соколова
  7. ↑ Любов БАЗІВ (15 липня 2020). Олег Вергеліс: Поле Театру велике. І не все оране. Місця вистачає усім (ua) . «Укрінформ». Процитовано 2021-6-06.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чайка_Варвара_Пилипівна&oldid=33804371