Юра Гнат Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гнат Петрович Юра
Юра Гнат.jpg
Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)(1888-01-08)
с. Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 18 січня 1966(1966-01-18) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія (до 1917)
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР
СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність актор
Відомий театральний режисер, актор театру і кіно
Партія КПРС
Матір Петро Мусійович і Меланія Григорівна
Дружина Ольга Рубчаківна
Діти син Юрій (нар. 1924)
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Премії
Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1951
Звання
Народний артист СРСР

Юра́ Гнат Петрович (27 грудня 1887 [8 січня 1888](18880108), с. Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 18 січня 1966, Київ, Українська РСР, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1940). Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Член ВКП (б) з 1938 року. Зять Івана та Катерини Рубчаків. Брат Терентія Юри, Олександра Юра-Юрського, Тетяни Юрівни.

Біографія[ред.ред. код]

Театр в місті Олександрія де Гнат Юра грав на початку кар'єри
Пам'ятник Гнату Юрі в ролі Швейка, встановлений перед Театром імені Івана Франка
Надгробок Гната Юри

Народився 1888 року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. У трупі Максимовича Юра зустрів свого творчого побратима та товариша у житті Семена Семдора.[1] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого Театру й спирався на драми В. Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світового класичної спадщини ставив «Дон Карлоса» Й.-Ф. Шіллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»

«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки[2]".

У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.

Викладав з перервами в Київському Театральному Інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна.

Творчість[ред.ред. код]

Як актор залишився найкращим у побутових ролях:

В побутовому плані також виступав у ролях:

Фільмографія:

Нагороди[ред.ред. код]

Меморіальна дошка в Олександрії

Пам'ять[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]