Оні (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 30 листопада 2021, заснована на цій версії.
Статуя червоного оні, охоронця Пекла

О́ні (яп. 鬼) або японські чорти — в японській міфології та фольклорі різновид йокаїв, людиноподібні демони-людоїди, творці різних стихійних лих і хвороб. Європейські аналоги оні — огри або чорти.

Етимологія

Слово «оні» походить з прочитання на канджі ієрогліфа 隠 — «приховувати». В словнику Вамьо Руйдзюсьо наводиться пояснення, що демони оні переховуються поміж речей, не бажаючи з'являтися. Ієрогліф, яким позначаються оні, 鬼 (піньїнь — ґуй, ютпхін — ґвай) означає дух померлої людини, не обов'язково злий[1].

Вигляд і спроможності

Марш оні, ілюстрація 1886 р.

Оні описуються як напрочуд сильні та живучі велетні з червоною, блакитною, жовтою або чорною шкірою. Вони мають великі ікла, що стирчать з рота, та скуйовджене волосся. На голові в оні є один або два роги, інколи також третє око на лобі або навпаки, око взагалі одне[1]. Часом їм приписувалася наявність зайвих пальців на руках і ногах[2]. Оні бувають як чоловічої, так і жіночої статі. Озброєні залізною палицею з шипами (канабо), носять набедрену пов'язку (фундосі) з тигрової шкіри[1].

Незважаючи на свій пришелепкуватий зовнішній вигляд, оні дуже хитрі та розумні. Полюбляють їсти людське м'ясо та здатні перетворюватися на людей, щоб заманити їх у пастку чи завадити якійсь благочесній справі. Оні під силу однаково набути подоби як чоловіка, так і жінки. Наприклад, в деяких легендах оні кличуть поодиноких людей приєднатися до бенкету, а потім намагаються їх зжерти. В інших історіях оні в подобі жінки просить перехожого чоловіка провести її додому, після чого несподівано набуває справжнього жахливого вигляду. Буває, оні перетворюються на спокусливих жінок, незалежно від власної статі. Втім, у більшості фольклорних історій людям вдається втекти від оні чи обдурити їх. Вбити оні, однак, надзвичайно складно, позаяк відрубані частини їхнього тіла приростають назад[1].

Оні приписувалася здатність створювати землетруси, блискавки та бурі. Вважалося — вони можуть напасти під час бурі чи перетворитися на блискавку та вбити чи спричинити руйнування[1]. Також оні приписувалася робота в пеклі (Дзіґоку) — де вони мучать грішників, розрізаючи їх на частини[3].

Вважалося, що гнівливі люди можуть перетворитися на оні після смерті. А особливо злі — і за життя[4]. Існував забобон, що діти, народжені з зубами — це оні. Зрідка ці демони бувають добрі до людей і навіть служать їхніми захисниками. В одній казці оні проковтує хлопчика, але той розрізає його зсередини мечем. Після цього оні дає йому чарівний молоток, здатний створювати їжу та коштовності. В іншій казці оні закохується в жінку і вона вимагає від нього подарунків. Оні дає їй чарівні плащ і шапку, здатні робити невидимими, і молоток, який приносить удачу[1].

Місцями вірили, що оберіг з листя падуба та сушених голів сардин захищає від оні[5][6].

Оні в культурі

Оні — часті персонажі японського фольклору. Подібно до українських історій про зустрічі з чортами, в японських переказах людям часто вдається звести нанівець всі зусилля демонів. У той же час в деяких переказах оні перемагають людей, передусім ті оні, на яких перетворилися інші люди з метою здійснити помсту. Наприклад, в одній легенді несправедливо засуджений чоловік заморив себе голодом до смерті, щоб перетворитися на оні, та звабив дружину імператора Фудзівари но Йошіфусу. Інша легенда описує, що несправедливо звинувачений Суґавара но Мітідзане після смерті став оні, перетворився на блискавку та вдарив у імператорський палац. Оні крім того часом називали людей, що не перебувають під владою імператора. Повір'я стверджували, що люди, котрі живуть в горах, це нащадки оні[1].

На традиційних житлах могли поміщатися зображення облич оні, звані оніґавара, призначені відлякувати невдачу[7]. Північно-західний напрямок кімон (鬼門) в езотеричній космології Оммьодо вважався нещасливим. Дослівно його запис означає «брама оні»[8].

Щорічно на свято Сецубун, 3 лютого, в Японії проводиться церемонія вигнання оні. За звичаєм, хтось із родини проходить у двері, одягнувши маску оні, а інші промовляють «Демони геть! Удача заходь!» (鬼は外! 福は内!)[9]. В Японії існує гра «оніґокко» («гра оні»). Людина, що має наздогнати іншу, в цій грі називається «оні»[10].

Під час Другої світової війни в подобі оні в засобах пропаганди зображалися вороги Японії: американці, британці, росіяни та китайці. Рузвельт, Черчілль, Чан Кайші малювалися з рогами оні. Популярним був образ казкового хлопчика Момотаро, що бореться з іноземцями, показаними як оні[1].

В казках Хіросуке Хамади оні постають справедливими та здатними на самопожертву заради людей. Коріння такого образу вбачаються в образі Ямамби — невидимої відьми чи оні-жінки, що живе в горах і допомагає подорожнім. У манзі Такахасі Руміко оні постають як інопланетяни, а одна з них, на ім'я Лум, зображається як сексуальна дівчина, що володіє «тигровим» одягом і здатністю створювати блискавки[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к Reider, Noriko T. (2003). Transformation of the Oni: From the Frightening and Diabolical to the Cute and Sexy. Asian Folklore Studies. Т. 62, № 1. с. 133—157. ISSN 0385-2342. Процитовано 26 серпня 2020.
  2. ↑ Bush, Laurence C. (2001). Asian horror encyclopedia : Asian horror culture in literature, manga and folklore. San Jose: Writers Club Press. с. 141. ISBN 0-595-20181-4. OCLC 49868180.
  3. ↑ Reider, Noriko (30 вересня 2010). Japanese Demon Lore: Oni from Ancient Times to the Present (англ.). University Press of Colorado. ISBN 978-0-87421-794-0.
  4. ↑ Ormandy, Leslie,. The morals of monster stories : essays on children's picture book messages. Jefferson, North Carolina. с. 94. ISBN 978-1-4766-6484-2. OCLC 959535408.
  5. ↑ Hearn, Lafcadio (1910). Glimpses of Unfamiliar Japan: First and second series (англ.). Tauchnitz. с. 296.
  6. ↑ 江馬務. 江馬務著作集 (яп.). 中央公論社. с. 412.
  7. ↑ Toyozaki, Yoko.; 豊崎洋子. (2007). Who invented nattō?. Tōkyō: IBC paburisshingu. ISBN 978-4-89684-640-9. OCLC 227282239.
  8. ↑ Hastings, James (1 січня 2003). Encyclopedia of Religion and Ethics (англ.). Kessinger Publishing. с. 611. ISBN 978-0-7661-3678-6.
  9. ↑ Craig, Timothy J., 1947- (2000). Japan pop! : inside the world of Japanese popular culture. Armonk, N.Y.: M.E. Sharpe. с. 194. ISBN 0-585-38331-6. OCLC 49415106.
  10. ↑ Chong, Ilyoung. (2002). Information Networking: Wired Communications and Management : International Conference, ICOIN 2002 Cheju Island, Korea, January 30 February 1, 2002 Revised Papers, Part I. Berlin: Springer-Verlag Berlin Heidelberg. с. 41. ISBN 978-3-540-45803-6. OCLC 769773181.

Джерела

  • Noriko T. Reider. Japanese Demon Lore: Oni from Ancient Times to the Presen. University Press of Colorado, 2010. 241 p.
  • Noriko T. Reider. Transformation of the Oni: From the Frightening and Diabolical to the Cute and Sexy. Asian Folklore Studies. Vol. 62, No. 1 (2003), pp. 133—157
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оні_(міфологія)&oldid=33928628