Елізабет Лука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:00, 12 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Лука
Народилася1 січня 1909(1909-01-01) (115 років)
Бєльці, Бессарабська губернія, Російська імперія
Країна Румунія
Діяльністьполітична діячка
Знання моврумунська
ПартіяRomanian Social Democratic Partyd
У шлюбі зВасіле Лука
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лука.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бірман.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бірнбаум.

Елізабет Лука (рум. Elisabeta Luca, в дівоцтві Бірман, за іншими джерелами — Бірнбаум[1][2]; нар.. 1 січня 1909) — румунська революціонерка єврейського походження, учасниця румунської комуністичного руху, доброволець Інтернаціональних бригад, діячка французького Опору. Авторка декількох книг, твори якої були включені до програму обов'язкового читання [Вікіпедія:Авторитетні джерела][3]; дружина Василе Лука.

Біографія

У 1933 році, під час навчання в гімназії в Чернівцях, познайомилася з членом комуністичної партії і першим чоловіком Авраамом Вайсманом і почала брати участь в революційному русі. Заарештовано за політичну діяльність 11 травня 1934 року, проте політичної поліції так і не вдалося дізнатися, що вона була членом чернівецького комітету партії. За звільнення бере участь в організації секції «Червоної допомоги» і в 1935 році, за рекомендацією Ленути Тудораке, прийнята в Румунську комуністичну партію[4].

Знову заарештована 7 листопада 1935 року, звільнена у 1936 році і спрямована для партійної роботи під керівництвом Симона Бугича в Яссах. Ця робота переривається масовими облавами політичної поліції, яка заарештувала багатьох важливих членів РКП та політичним процесом, 106", за допомогою якого уряд намагався покласти край комуністичної партії[4].

З допомогою брата, секретаря префекта, Елізабет і Авраам Вайсман отримують нові документи і ховаються в Чехословаччині. Там вони вирішують приєднатися до Інтернаціональних бригад, щоб битися в тільки що почалася громадянської війни в Іспанії. Для цього вони переїжджають в Базель і зв'язуються з Комуністичною партією Швейцарії, проте в Іспанію відправляють лише Вайсмана — Елізабет залишається, щоб пройти додаткову військово-медичну підготовку в Швейцарії і Франції.

Прибувши в Іспанію, крім виконання безпосередніх функцій в управлінні медичної служби Альбасенте, пише статті та вірші для бюлетеня румунських добровольців і займається навчанням грамоті санітарного персоналу, не має освіти, а також стає секретарем Петра Борилэ[ro]. Із завершенням громадянської війни — у Франції, де бере участь у діяльності Опору проти уряду Віші, а в березні 1941 року з Марселя відправляється в Москву[5].

В СРСР працює в секції літератури на іноземних мовах в Политиздате, бере участь у діяльності румунської секції Комінтерну і стає секретарем Анни Паукер[1]. Крім цього працює на радіо «Вільна Румунія»[6]. Там же знайомиться з Василе Лука. У звільненій Румунії стає членом Комітету кінематографії і редактором офіційного партійного органу «Скынтеи»[7]; ці посади вона незабаром була змушена залишити в результаті внутрішньопартійної боротьби і антисемітської кампанії уряду Георгіу-Дежа.

Заарештована 16 серпня 1952 року за звинуваченням у «сіонізм і участі в антипартійній групі Паукером-Лука-Джорджеску». Проти Елізабет Луки використовувалися показання отримані від заарештованого в Чернівцях у 1949 році Авраама Вайсмана, який звинуватив її і Василе Лука в прихильності сіонізму[1]. Звільнена в листопаді 1954 року і аж до реабілітації в 1968 році працювала на заводі[8]. Відновлено в партії без переривання партійного стажу, в 1971 році, за рішенням секретаріату ЦК РКП, їй була збільшена пенсія[9].

Книги

  • Chipuri din secuime. Editura Federaţie Democrate a Femeilor din România, 1946
  • Legende Vechi, Legende Noui. Editura Scanteia, 1946

Примітки

  1. ↑ а б в Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. — University of California Press, 2001. — P. 198.
  2. ↑ Євреї під псевдонімами-2. Давид ХАХАМ
  3. ↑ Florentina Sâmihăian. Peste vremi sau sub vremi — eroii din manuale [Архівовано 28 травня 2013 у Wayback Machine.]. Dilema Veche. Nr. 454, 25-31 octombrie 2012
  4. ↑ а б Lavinia Betea. Elisabet Luca — o femeie pe frontul din Spania [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.]. Jurnalul National. 17 Mai 2005
  5. ↑ Lavinia Betea. Ancheta sotiei «tradatorului» Vasile Luca. Jurnalul National. 17 mai 2005
  6. ↑ Lavinia Betea. Sovieticul Vasile Luca. Jurnalul National. 15 Noi 2005
  7. ↑ Sidi Gross, Erhard R. Wiehn. Zeitzeugin sein: Geschichten aus Czernowitz und Israel. Hartung-Gorre, 2005, s. 71
  8. ↑ Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. University of California Press, 2001, p. 246
  9. ↑ Colegiul Central de Partid

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Лука&oldid=34068014