Елен Венсан
Елен Венсан | |
---|---|
фр. Hélène Vincent | |
Ім'я при народженні | Жослін Елен На (фр. Jocelyne Hélène Nain) |
Дата народження | 9 вересня 1943[1][2] (81 рік) |
Місце народження | XIV округ Парижа, Париж, Франція[3] |
Громадянство | Франція |
Професія | акторка |
Alma mater | ліцей Людовика Великого |
Роки активності | 1966 — наш час |
Діти | Thomas Vincentd |
IMDb | ID 0898653 |
Нагороди та премії | |
Сезар (1989) | |
Елен Венсан у Вікісховищі |
Еле́н Венса́н (фр. Hélène Vincent, справжнє ім'я — Жослі́н Еле́н На (фр. Jocelyne Hélène Nain)[4]; 9 вересня 1943, Париж, Франція) — французька акторка театру, кіно та телебачення, театральна режисерка. Лауреатка французької національної кінопремії «Сезар» 1989 року в категорії за найкращу жіночу роль другого плану .
Біографія
Елен Венсан народилася 9 вересня 1943 року в Парижі. Її справжнє ім'я — Жослін Елен На, прізвище Венсан узяла після шлюбу з французьким актором і режисером Жаном-П'єром Венсаном[5]. Після навчання акторській майстерності на курсі Раймонда-Жирара[4] більшу частину життя Елен присвятила театральній сцені: грала в постановках за творами Г. Ібсена, В. Шекспіра, А. Стріндберга, працювала з такими театральними режисерами, як Патріс Шеро, Бернар Собель та своїм чоловіком Жаном-П'єром Венсаном.
Елен Венсан дебютувала в кіно наприкінці 1960-х років роллю в драмі режисера Рене Алльо «П'єр і Поль» (1969), де вона з'явилася в образі Мішель. А через три роки вона, продовжуючи співпрацювати з Алльо, з'явилася в його наступному фільмі — історичній драмі «Французькі кальвіністи». У цей же період акторка грала разом з П'єром Рішаром і Філіппом Нуаре в комедії «Хмара в зубах», військовій драмі «Нехай розпочнеться свято», з Мішелем Пікколі в драмі Етьєна Перр'є «Неминуча жертва», а також серіалах «Панове присяжні засідателі», «Жінки біля моря» та «Нічні лікарі».
Справжнім творчим проривом в кінокар'єрі Елен Венсан стала роль Мадам Маріель Ле Кенуа в комедії режисера Етьєна Шатільє «Життя — це довга щаслива річка», що вийшла на екрани на початку 1988 року. Фільм мав величезний успіх, і був номінований на кінопремію «Сезар» в 7-ми категоріях. Елен Венсан здобула нагороду за найкращу роль другого плану.[6] Вона була номінована на цю нагороду і в 1992 році за роль в драмі Андре Тешіне «Я не цілуюся», і в 2013 році за головну роль у стрічці Стефана Брізе «За декілька годин до весни».
За свою творчу кар'єру Елен Венсан зіграла ролі у понад 70-ти кіно-, телефільмах та серіалах. Серед її робіт в кіно ролі у фільмах Кшиштофа Кесльовського «Три кольори: Синій» (1993), драмі «Моє життя в рожевому кольорі» (1997) Алена Берліне, комедії Альбера Дюпонтеля «Узаперті», комедії «Трезор» режисерів Клод Беррі і Франсуа Дюпейрона та інших.
У 2010-х роках Елен Венсан з'явилася в комедії Сільвена Шоме «Мій Аттіла Марсель» (2013), фільмах Олів'є Накаша та Еріка Толедано «Самба» (2014) та «1+1=Весілля» (2017), та в «Афері доктора Нока» (2017) Лоррейн Леві, який вийшов в український прокат у листопаді 2017[7].
Особисте життя
У Елен Венсан є син Тома Венсан, нині відомий французький режисер, сценарист і актор.[5]
Фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1969 | ф | Пьер і Поль | Pierre et Paul | Мішель |
1972 | ф | Французькі кальвіністи | Les camisards | Катрін де Вергнас |
1974 | ф | Хмара в зубах | Un nuage entre les dents | мати сімесйства |
1974—1986 | с | Панове присяжні засідателі | Messieurs les jurés | Мішлін Саура |
1975 | ф | Нехай розпочнеться свято | Que la fête commence... | мадам де Сен-Симон |
1977 | ф | Неминуча жертва | La Part du feu | вдова |
1978—1986 | с | Нічні лікарі | Médecins de nuit | |
1979 | ф | Вест-Індія | West Indies | соціальний працівник |
1979 | с | Жінки біля моря | Les dames de la côte | Люсі |
1979 | ф | Школу закінчено | L'école est finie | мадам Віллебуа |
1980 | ф | Коктейль Молотова | Cocktail Molotov | жінка дипломата |
1980 | тф | Марія | Marie | Агата, консьєржка |
1980 | тф | Облава | La traque | дружина Шену |
1982 | тф | Едуард II | Edward II | королева Ізабелла |
1982 | тф | Відвези мене в театр: Ігриста річка | Emmenez-moi au théâtre: Le fleuve étincellant | леді Сибіл Гестон |
1983 | тф | Віші танцює | Vichy dancing | |
1985 | тф | Віші танцюють | Le deuxième couteau | Арлетт Олів'є |
1988 | ф | Життя — це довга спокійна річка | La vie est un long fleuve tranquille | мадам Маріель Ле Кенуа |
1988 | с | Холодний піт | Sueurs froides | жінка Жака |
1989 | ф | Чоловіки, дружини, коханці | Les maris, les femmes, les amants | Одетта |
1990 | ф | Деде | Dédé | Івонн, мати |
1990 | с | S.O.S. відсутній | S.O.S. disparus | |
1990 | тф | Сніданок в Сусцейраку | Le déjeuner de Sousceyrac | Ернестіна |
1991 | ф | Я не цілуюся | J'embrasse pas | Евелін |
1992 | тф | Джо і Мілу | Jo et Milou | Сара |
1992 | ф | Парад ідіотів | Le bal des casse-pieds | Марі Поль |
1993 | ф | Божевільний день у матінки | Une journée chez ma mère | Беатріс, мати Шарлотти |
1993 | ф | Інстинкт ангела | L'instinct de l'ange | мати Анрі |
1993 | ф | Три кольори: Синій | Trois couleurs: Bleu | журналістка |
1994 | ф | Погано гасять пожежі | Des feux mal éteints | Жанна |
1994 | тф | Симон Таннер | Simon Tanner | мадам |
1995 | с | Річка надії | La rivière Espérance | Аньєс Ломбар |
1995 | ф | Том зовсім самотній | Tom est tout seul | мати Тома |
1996 | ф | Берні | Bernie | мадам Клермон, мати Берні |
1996 | ф | Останній спів | Le dernier chant | Луїза Фаварт |
1996 | ф | Вдалий удар | Lucky Punch | Жозефіна |
1997 | с | Жозефіна: Ангел-охоронець | Joséphine, ange gardien | Женев'єва Бомон |
1997 | тф | Дочки власника винного складу | Les filles du maître de chai | Люсі |
1997 | ф | Моє життя в рожевому кольорі | Ma vie en rose | Елізабет |
1998 | с | Граф Монте-Крісто | Le comte de Monte Cristo | Елоїза де Вільфор |
1998 | кф | День матері | La fête des mères | |
1999 | ф | Домашня в'язниця | Prison à domicile | Норма Клар |
2000 | ф | Антильські острови на Сені | Antilles sur Seine | Елізабет Совер |
2000 | ф | Що робили жінки, коли чоловік гуляв на Місяці? | Que faisaient les femmes pendant que l'homme marchait sur la lune? | Естер Кесслер |
2001 | с | Біль в дупі | L'emmerdeuse | Мадо Лафарж |
2001 | тф | Краса на землі | La beauté sur la terre | Мартіна |
2001 | ф | Сонце вище хмар | Le soleil au-dessus des nuages | Віржині |
2002 | тф | Будинок під час бурі | Une maison dans la tempête | Веро |
2003 | тф | Тривога: капризи кохання | L'emmerdeuse: Les caprices de l'amour | Мадо Лафарж |
2003 | с | Дитячий центр | La maison des enfants | Соланж Моньє |
2005 | с | Секс у великому Парижі | Clara Sheller | мати JP |
2005 | ф | Маршрути | Itinéraires | Деніз Шартьє |
2005 | с | Прокляті королі | Les rois maudits | дама Еліабель де Крессей |
2005 | ф | Сен-Жак... мечеть | Saint-Jacques... La Mecque | сестра |
2006 | ф | Узаперті | Enfermés dehors | мадам Дюваль |
2006 | ф | Уперті | Les irréductibles | Джейн |
2007 | с | Що таке добре, що таке погано | Fais pas ci, fais pas ça | Bonne maman |
2008 | тф | Нові життя | De nouvelles vies | Франсуаза |
2009 | с | Загадкові вбивства Агати Крісті | Les petits meurtres d'Agatha Christie | Крістін |
2009 | с | Спецрозслідування | Enquêtes réservées | Мадлен Дебост |
2009 | тф | Любов до смерті | Mourir d'aimer | директорка ліцею |
2009 | ф | Трезор | Trésor | Надін |
2010—2011 | с | Закон Бартолі | La loi selon Bartoli | Евелін Ламбер |
2010 | тф | 35 кілограмів надії | 35 kilos d'espoir | Шарлотта |
2010 | ф | Струмочки | Les petits ruisseaux | Ліз |
2011 | тф | Резиденція | La résidence | Одетт Ноде |
2012 | ф | Декілька годин весни | Quelques heures de printemps | Іветт Еврар |
2013 | ф | Мій Аттіла Марсель | Attila Marcel | тітка Анна |
2014 | кф | 15 франків, квітів і трусиків | 15 francs, des fleurs et une culotte | жінка Анатоля |
2014 | тф | Знайдіть Джульєтту | La trouvaille de Juliette | La Taupe |
2014 | тф | Перше літо | Le premier été | Мадлен |
2014 | ф | Самба | Samba | Марсель |
2015 | тф | Капітан Марло: Філіпп Мір | Capitaine Marleau: Philippe Muir | Бланш Мір |
2015 | ф | Удачі, Алжире! | Good Luck Algeria | Франсуаза |
2015 | тф | Оголошення | L'annonce | Жаклін |
2015 | ф | Шукаю Ромера | Looking for Rohmer | |
2015 | ф | Запах мандарина | L'odeur de la mandarine | Емілі |
2016 | ф | Маленький мешканець | орендар | |
2017 | ф | Марі-Франсін | Marie-Francine | Аннік Леґе |
2017 | ф | 1+1=Весілля | Le sens de la fête | мати П'єра |
2017 | ф | Афера доктора Нока | Knock | вдова Пон |
2017 | ф | Альтернативна опіка | Garde alternée | |
2017 | ф | Сонце в моїх очах | Du soleil dans mes yeux | Ніколь |
2019 | ф | З божої волі | Grâce à Dieu | Оділь Дебор, мати Франсуа |
Визнання
Нагороди та номінації Елен Венсан[8] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Премія «Сезар» | |||
1989 | Найкраща акторка другого плану | Життя — це довга спокійна річка | Перемога |
1992 | Я не цілуюся | Номінація | |
2013 | Найкраща акторка | Декілька годин весни | Номінація |
Примітки
- ↑ GeneaStar
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Les gens du cinéma
- ↑ а б Hélène Vincent. Gala.fr (фр) . Процитовано 5.12.2017.
- ↑ а б Hélène Vincent. Premiere.fr (фр) . Процитовано 5.12.2017.
- ↑ Véronique Sellès. Hélène Vincent, l'esprit de famille chevillé au corps. L'Yonne.fr (фр) . 7.10.2012. Процитовано 5.12.2017.
- ↑ Афера доктора Нока на сайті Parakeet film
- ↑ Нагороди та номінації Елен Венсан на сайті IMDb (англ.)
Посилання
- Елен Венсан на сайті Kino-teatr.ua