Маріон Котіяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маріон Котіяр
Marion Cotillard (July 2009) 1.jpg
Маріон Котіяр на прем'єрі фільму «Джонні Д.» (2009 рік)
Ім'я при народженні: Marion Cotillard
Народився 30 вересня 1975(1975-09-30) (40 років)
Париж, Франція Франція
Громадянство: Франція
Рід діяльності: акторка/співачка
Роки діяльності: 1993 — дотепер
IMDb: ID 0182839
Нагороди:
Орден Мистецтв та літератури


Оскар (2007 рік)
Золотий глобус (2007 рік)
BAFTA(2007 рік)

Commons-logo.svg Маріон Котіяр у Вікісховищі

Маріон Котіяр (фр. Marion Cotillard; народилася 30 вересня 1975 року в Парижі) — французька акторка театру, телебачення та кіно. Знімається і в французьких, і в закордонних фільмах. За роль у стрічці «Довгі заручини» (2004) була удостоєна премії «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». У 2008 році була удостоєна премії «Оскар» у номінації «Найкраща акторка» за фільм «Життя у рожевому кольорі», в якому виконала роль Едіт Піаф. Маріон Котіяр стала другою акторкою, якій удалося здобути проемію «Оскар» за роль у фільмі іноземною мовою. Раніше цей рекорд утримувала італійка Софі Лорен, яка отримала «Оскара» 1962 року. Також за фільм «Життя у рожевому кольорі» Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» і премію Британської академії телебачення та кіномистецтва (BAFTA) у номінації «Найкраща акторка».

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Маріон Котіяр народилася 30 вересня 1975 року в Парижі. Її мати — акторка театру, батько, Жан-Клод — театральний актор, режисер, засновник театральної трупи «Котіяр» і викладач у школі акторської майстерності. Дитинство Маріон пройшло в Орлеані, департамент Луаре, де вона навчалася в Консерваторії драматичного мистецтва і відвідувала курси співу. Однак професія батьків відіграла свою роль — вже у шестирічному віці вона стала з'являтися на сцені — або подавала репліки акторці-матері, або грала в дитячих п'єсах, які спеціально для неї ставив батько-режисер.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

У 1994 році вона знялася в одному епізоді («Нікуди бігти») американського телесеріалу «Горець». Після цього дебюту Котіяр почала зніматися в кіно і на телебаченні. Її першою роллю на великому екрані стала роль Матильди у фільмі «Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували» Філіпа Ареля про життя молодого і самотнього студента Рауля, який мріє про кохання і перший поцілунок. У тому ж році Маріон отримала одну з головних ролей у молодіжному серіалі «Крайня межа», що розповідає про життя студентів французького спортивного інституту. У 1996 році вона зіграла роль другого плану в драмі Арно Деплешена «Як я обговорював … (моє сексуальне життя)» та науково-фантастичній комедії Колін Серро «Зелена красуня». Попри ці спроби здобути свою нішу у французькому кіно, в кар'єрі акторки почався застій.

Прорив у кіно[ред.ред. код]

У 1997 році за роль у театральній постановці «Припинена справа» (фр. Affaire classée) Маріон удостоїлася престижної театральної нагороди. Тоді ж її затвердили на роль Лілі Бертіно, нареченої головного героя, у комедійному бойовику режисера Жерара Піреса «Таксі», сценаристом і продюсером якого виступив знаменитий Люк Бессон. Ця стрічка із захоплюючими пригодами та гонками по жвавих вулицях Марселя стала одним з найуспішніших фільмів Франції 1990-х і отримала широку міжнародну популярність, а Маріон тепер відома французькому та іноземному глядачеві, а також була номінована за свою гру на головну кінопремію французького кіно, «Сезар», як найперспективніша акторка. В 2000 та 2003 роках вона знову з'явилася на екрані в тій же ролі у двох продовженнях цього фільму, «Таксі 2» і «Таксі 3» відповідно.

Після «Таксі» Маріон утвердилася у французькому кінематографі і стала отримувати одну пропозицію за одною. Серед помітних фільмів того часу з її участю історична любовна драма Франсіса Рессерса «Війна в горах» і військова драма П'єра Грімблата «Ліза». У 2000 році вона була членом журі на фестивалі фантастичного кіно в Жерарме. У 2001 Котіяр зіграла свою першу головну роль у кіно, в мелодрамі Жиля Паке-Бренне «Милі штучки», де вона виконала відразу дві ролі, сестер-близнят Марі і Люсі. Обидві ролі вимагали від Маріон співати у фільмі, для чого вона додатково пройшла місячні курси співу, вже маючи за плечима деяку музичну освіту. За цей фільм Котіяр знову удостоїлася номінації на «Сезар» як найбільш обіцяюча акторка і знову не здобула нагороди.

Хоча Котіяр в основному більше відома у Франції, картини з її участю стали приносити їй світову популярність. Вона знялася у трилері Гійома Нікло «Приватне розслідування» і в романтичній комедії Яна Самуеля «Дитячі ігри», де продемонструвала своє вміння грати складну зворушливу та романтичну головну роль. За свою гру вона була нагороджена премією найкращій акторці на кінофестивалі в Ньюпорт-Біч. У 2003 Маріон знялася у своєму першому великому іноземному фільмі, зігравши роль Жозефіни, вагітної невістки головного героя фантастичної трагікомедії режисера Тіма Бартона «Велика риба», в якій зібрався дуже серйозний акторський ансамбль з Юеном Мак-Грегором, Альбертом Фінні, Геленою Бонем Картер, Денні ДеВіто, Стівом Бушемі та Джессікою Ленг.

На вершині кар'єри[ред.ред. код]

Співпраця з режисером Жан-П'єром Жене стала апогеєм у кар'єрі акторки. У своїй драмі про Першу світову війну «Довгі заручини» 2004 року Жене розповідає історію молодої дівчини Матильди (цю роль зіграла Одрі Тоту), яка шукає свого зниклого нареченого, засудженого на смерть разом з ще чотирма солдатами за умисне нанесення собі каліцтв зі страху перед битвою. Маріон Котіяр зіграла роль Тіни Ломбарді, колишньої повії, яка також шукає свого коханого. Але він загинув на війні, і Тіна зганяє свій гнів на обвинувачуваних, з помсти домагаючись їхньої смерті. Цю роль Маріон виконала дуже життєво і, як зазначає режисер у своїх аудікоментарях до фільму, під час фільмування відчувала сильне нервове напруження. За свою відмінну гру Котіяр отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану».

Після міжнародного успіху «Довгих заручин» Маріон стала однією з найбільш жаданих акторок французького кіно. У 2005 році вийшло шість фільмів з її участю, а в листопаді 2006-го відбулася прем'єра романтичної комедії Рідлі Скотта «Хороший рік», у якій Котіяр зіграла одну з головних ролей у парі з Расселом Кроу. А в 2007 у Маріон з'явилася на екрані в образі знаменитої французької співачки Едіт Піаф у фільмі «Життя в рожевому кольорі». На цю роль її вибрали із сотень акторок. За цей фільм Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» та «Оскар» за «Найкращу жіночу роль».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Через зовнішню схожість Маріон іноді плутають з вокалісткою гурту Flyleaf Лейсі Мослі.
  • Котіяр — переконаний борець за екологію, вона представник організації «Грінпіс».
  • Маріон велика прихильниця канадського рок-співака Гоукслі Вокмена, вона знялася у двох його кліпах.
  • У Маріон є два молодших брати-близнюки, Квентін і Гійом. Перший — скульптор і художник, другий — письменник.

Фільмографія[ред.ред. код]

Маріон Котіяр у 1999
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1995 ф Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували L 'histoire du garçon qui voulait qu'on l'embrasse
1995 ф Заборонене відео Snuff Movie
1996 ф Comment je me suis disputé … (ma vie sexuelle)
1996 ф Хлоя Chloé
1996 ф Зелена красуня La belle verte
1996 ф Щасливі 13 La mouette
1998 ф Таксі Taxi
1998 ф Старіти заборонено Interdit de vieillir
1999 ф Війна в горах La Guerre dans le Haut Pays
1999 ф Фурія Furia
1999 ф Блакить до самої Америки Du bleu jusqu'en Amérique
2000 ф Маркіз Le Marquis
2000 ф Таксі 2 Taxi 2
2001 ф Бумер Boomer
2001 ф Ліза Lisa
2001 ф Милі штучки Les jolies choses
2002 ф Приватне розслідування Une affaire privée
2003 ф Таксі 3 Taxi 3
2003 ф Закохайся в мене, якщо наважишся Jeux d'enfants Софі
2003 ф Велика риба Big Fish
2004 ф Невинність Innocence
2004 ф Довгі заручини Un long dimanche de fiançailles
2005 ф Еді Edy
2005 ф Кавалькада Cavalcade
2005 ф Життя в повітрі Ma vie en l'air
2005 ф Марія Mary
2005 ф При всій повазі до Вас Sauf le respect que je vous dois
2005 ф Чорний ящик La boîte noire
2006 ф Ти і я Toi et moi
2006 ф Чесна гра Fair Play
2006 ф Хороший рік A Good Year
2007 ф Життя у рожевому кольорі La vie en rose
2007 ф Таксі 4 Taxi 4
2009 ф Джонні Д. Public Enemies
2009 ф Останній політ Le dernier Vol
2009 ф Дев'ять Nine
2010 ф Початок Inception
2010 ф Маленька брехня на спасіння Les petits mouchoirs
2011 ф Опівночі в Парижі Midnight in Paris
2011 ф Зараза Contagion Dr. Leonora Orantes
2012 ф Темний лицар повертається The Dark Knight Rises
2013 ф Фатальна пристрасть The Immigrant
2014 ф Два дні, одна ніч Deux jours, une nuit
2015 ф Макбет Macbeth
2016 ф Кам'яна хвороба Mal de pierres Гебріел
2016 ф Це всього лиш кінець світу Juste la fin du monde Катерина
2016 ф Шпигуни-союзники Allied Маріанна Босежур

Визнання[ред.ред. код]

У 2010 році Маріон Котіяр було нагороджено Орденом мистецтв та літератури (кавалер)[1][2].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]