Елен Венсан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елен Венсан
фр. Hélène Vincent
Hélène Vincent 2012 2.jpg
Елен Венсан у 2012 році
Ім'я при народженні Жослін Елен На (фр. Jocelyne Hélène Nain)
Дата народження 9 вересня 1943(1943-09-09) (75 років)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія акторка
Роки активності 1966 — наш час
IMDb ID 0898653
Нагороди та премії
Сезар (1989)
Commons-logo.svg Елен Венсан у Вікісховищі

Еле́н Венса́н (фр. Hélène Vincent, справжнє ім'я — Жослі́н Еле́н На (фр. Jocelyne Hélène Nain)[1]; 9 вересня 1943, Париж, Франція) — французька акторка театру, кіно та телебачення, театральна режисерка. Лауреатка французької національної кінопремії «Сезар» 1989 року в категорії за найкращу жіночу роль другого плану .

Біографія[ред. | ред. код]

Елен Венсан народилася 9 вересня 1943 року в Парижі. Її справжнє ім'я — Жослін Елен На, прізвище Венсан узяла після шлюбу з французьким актором і режисером Жаном-П'єром Венсаном[2]. Після навчання акторській майстерності на курсі Раймонда-Жирара[1] більшу частину життя Елен присвятила театральній сцені: грала в постановках за творами Г. Ібсена, В. Шекспіра, А. Стріндберга, працювала з такими театральними режисерами, як Патріс Шеро, Бернар Собель та своїм чоловіком Жаном-П'єром Венсаном.

Елен Венсан дебютувала в кіно наприкінці 1960-х років роллю в драмі режисера Рене Алльо «П'єр і Поль» (1969), де вона з'явилася в образі Мішель. А через три роки вона, продовжуючи співпрацювати з Алльо, з'явилася в його наступному фільмі — історичній драмі «Французькі кальвіністи». У цей же період акторка грала разом з П'єром Рішаром і Філіппом Нуаре в комедії «Хмара в зубах», військовій драмі «Нехай розпочнеться свято», з Мішелем Пікколі в драмі Етьєна Перр'є «Неминуча жертва», а також серіалах «Панове присяжні засідателі», «Жінки біля моря» та «Нічні лікарі».

Справжнім творчим проривом в кінокар'єрі Елен Венсан стала роль Мадам Маріель Ле Кенуа в комедії режисера Етьєна Шатільє «Життя — це довга щаслива річка», що вийшла на екрани на початку 1988 року. Фільм мав величезний успіх, і був номінований на кінопремію «Сезар» в 7-ми категоріях. Елен Венсан здобула нагороду за найкращу роль другого плану.[3] Вона була номінована на цю нагороду і в 1992 році за роль в драмі Андре Тешіне «Я не цілуюся», і в 2013 році за головну роль у стрічці Стефана Брізе «За декілька годин до весни».

За свою творчу кар'єру Елен Венсан зіграла ролі у понад 70-ти кіно-, телефільмах та серіалах. Серед її робіт в кіно ролі у фільмах Кшиштофа Кесльовського «Три кольори: Синій» (1993), драмі «Моє життя в рожевому кольорі» (1997) Алена Берліне, комедії Альбера Дюпонтеля «Узаперті», комедії «Трезор» режисерів Клод Беррі і Франсуа Дюпейрона та інших.

У 2010-х роках Елен Венсан з'явилася в комедії Сільвена Шоме «Мій Аттіла Марсель» (2013), фільмах Олів'є Накаша та Еріка Толедано «Самба» (2014) та «1+1=Весілля» (2017), та в «Афері доктора Нока» (2017) Лоррейн Леві, який вийшов в український прокат у листопаді 2017[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Елен Венсан є син Тома Венсан, нині відомий французький режисер, сценарист і актор.[2]

Фільмографія[ред. | ред. код]

List-Class article Ролі Елен Венсан у кіно та на телебаченні 
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1969 ф Пьер і Поль Pierre et Paul Мішель
1972 ф Французькі кальвіністи Les camisards Катрін де Вергнас
1974 ф Хмара в зубах Un nuage entre les dents мати сімесйства
19741986 с Панове присяжні засідателі Messieurs les jurés Мішлін Саура
1975 ф Нехай розпочнеться свято Que la fête commence... мадам де Сен-Симон
1977 ф Неминуча жертва La Part du feu вдова
19781986 с Нічні лікарі Médecins de nuit
1979 ф Вест-Індія West Indies соціальний працівник
1979 с Жінки біля моря Les dames de la côte Люсі
1979 ф Школу закінчено L'école est finie мадам Віллебуа
1980 ф Коктейль Молотова Cocktail Molotov жінка дипломата
1980 тф Марія Marie Агата, консьєржка
1980 тф Облава La traque дружина Шену
1982 тф Едуард II Edward II королева Ізабелла
1982 тф Відвези мене в театр: Ігриста річка Emmenez-moi au théâtre: Le fleuve étincellant леді Сибіл Гестон
1983 тф Віші танцює Vichy dancing
1985 тф Віші танцюють Le deuxième couteau Арлетт Олів'є
1988 ф Життя — це довга спокійна річка La vie est un long fleuve tranquille мадам Маріель Ле Кенуа
1988 с Холодний піт Sueurs froides жінка Жака
1989 ф Чоловіки, дружини, коханці Les maris, les femmes, les amants Одетта
1990 ф Деде Dédé Івонн, мати
1990 с S.O.S. відсутній S.O.S. disparus
1990 тф Сніданок в Сусцейраку Le déjeuner de Sousceyrac Ернестіна
1991 ф Я не цілуюся J'embrasse pas Евелін
1992 тф Джо і Мілу Jo et Milou Сара
1992 ф Парад ідіотів Le bal des casse-pieds Марі Поль
1993 ф Божевільний день у матінки Une journée chez ma mère Беатріс, мати Шарлотти
1993 ф Інстинкт ангела L'instinct de l'ange мати Анрі
1993 ф Три кольори: Синій Trois couleurs: Bleu журналістка
1994 ф Погано гасять пожежі Des feux mal éteints Жанна
1994 тф Симон Таннер Simon Tanner мадам
1995 с Річка надії La rivière Espérance Аньєс Ломбар
1995 ф Том зовсім самотній Tom est tout seul мати Тома
1996 ф Берні Bernie мадам Клермон, мати Берні
1996 ф Останній спів Le dernier chant Луїза Фаварт
1996 ф Вдалий удар Lucky Punch Жозефіна
1997 с Жозефіна: Ангел-охоронець Joséphine, ange gardien Женев'єва Бомон
1997 тф Дочки власника винного складу Les filles du maître de chai Люсі
1997 ф Моє життя в рожевому кольорі Ma vie en rose Елізабет
1998 с Граф Монте-Крісто Le comte de Monte Cristo Елоїза де Вільфор
1998 кф День матері La fête des mères
1999 ф Домашня в'язниця Prison à domicile Норма Клар
2000 ф Антильські острови на Сені Antilles sur Seine Елізабет Совер
2000 ф Що робили жінки, коли чоловік гуляв на Місяці? Que faisaient les femmes pendant que l'homme marchait sur la lune? Естер Кесслер
2001 с Біль в дупі L'emmerdeuse Мадо Лафарж
2001 тф Краса на землі La beauté sur la terre Мартіна
2001 ф Сонце вище хмар Le soleil au-dessus des nuages Віржині
2002 тф Будинок під час бурі Une maison dans la tempête Веро
2003 тф Тривога: капризи кохання L'emmerdeuse: Les caprices de l'amour Мадо Лафарж
2003 с Дитячий центр La maison des enfants Соланж Моньє
2005 с Секс у великому Парижі Clara Sheller мати JP
2005 ф Маршрути Itinéraires Деніз Шартьє
2005 с Прокляті королі Les rois maudits дама Еліабель де Крессей
2005 ф Сен-Жак... мечеть Saint-Jacques... La Mecque сестра
2006 ф Узаперті Enfermés dehors мадам Дюваль
2006 ф Уперті Les irréductibles Джейн
2007 с Що таке добре, що таке погано Fais pas ci, fais pas ça Bonne maman
2008 тф Нові життя De nouvelles vies Франсуаза
2009 с Загадкові вбивства Агати Крісті Les petits meurtres d'Agatha Christie Крістін
2009 с Спецрозслідування Enquêtes réservées Мадлен Дебост
2009 тф Любов до смерті Mourir d'aimer директорка ліцею
2009 ф Трезор Trésor Надін
20102011 с Закон Бартолі La loi selon Bartoli Евелін Ламбер
2010 тф 35 кілограмів надії 35 kilos d'espoir Шарлотта
2010 ф Струмочки Les petits ruisseaux Ліз
2011 тф Резиденція La résidence Одетт Ноде
2012 ф Декілька годин весни Quelques heures de printemps Іветт Еврар
2013 ф Мій Аттіла Марсель Attila Marcel тітка Анна
2014 кф 15 франків, квітів і трусиків 15 francs, des fleurs et une culotte жінка Анатоля
2014 тф Знайдіть Джульєтту La trouvaille de Juliette La Taupe
2014 тф Перше літо Le premier été Мадлен
2014 ф Самба Samba Марсель
2015 тф Капітан Марло: Філіпп Мір Capitaine Marleau: Philippe Muir Бланш Мір
2015 ф Удачі, Алжире! Good Luck Algeria Франсуаза
2015 тф Оголошення L'annonce Жаклін
2015 ф Шукаю Ромера Looking for Rohmer
2015 ф Запах мандарина L'odeur de la mandarine Емілі
2016 ф Маленький мешканець орендар
2017 ф Марі-Франсін Marie-Francine Аннік Леґе
2017 ф 1+1=Весілля Le sens de la fête мати П'єра
2017 ф Афера доктора Нока Knock вдова Пон
2017 ф Альтернативна опіка Garde alternée
2017 ф Сонце в моїх очах Du soleil dans mes yeux Ніколь

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Елен Венсан[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1989 Найкраща акторка другого плану Життя — це довга спокійна річка Нагорода
1992 Я не цілуюся Номінація
2013 Найкраща акторка Декілька годин весни Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Hélène Vincent. Gala.fr (фр). Процитовано 5.12.2017. 
  2. а б Hélène Vincent. Premiere.fr (фр). Процитовано 5.12.2017. 
  3. Véronique Sellès. Hélène Vincent, l'esprit de famille chevillé au corps. L'Yonne.fr (фр). 7.10.2012. Процитовано 5.12.2017. 
  4. Афера доктора Нока на сайті Parakeet film
  5. Нагороди та номінації Елен Венсан на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]