Еммануель Дево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еммануель Дево
Emmanuelle Devos
Emmanuelle Devos 2013 2.jpg
Еммануель Дево у 2013 р.
Дата народження 10 травня 1964(1964-05-10) (55 років)
Місце народження Пюто, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія акторка
Alma mater Курси Флоран[1]
Роки активності 1986 — наш час
IMDb ID 0222922
Нагороди та премії
премія Сезар (2002, 2010)
Commons-logo.svg Еммануель Дево у Вікісховищі

Еммануе́ль Дево́ (фр. Emmanuelle Devos; нар. 10 травня 1964, Пюто, департамент О-де-Сен) — французька акторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Еммануель Дево народилася 10 травня 1964 року в акторській сім'ї[2]. На першому курсі ліцею кинула навчання, вирішивши присвятити себе акторській професії, і поступила до театральної школи «Курси Флоран». Навчалася у Франсіса Юстера, який запропонував їй у 1986 році її першу роль в кіно у фільмі «Викрадений Чарлі Спенсер!». Згодом Еммануель працювала у Арно Деплешена, у якого знялася у стрічках «День мерця» та «Вартовий». Фільми не мали великого успіху, але це поклало початок співпраці Еммануель Дево з режисером, яке, нарешті, принесло плоди у 1996 році з виходом стрічки «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)». За цю роботу вона отримала «Сезара», як найперспективніша акторка.

У 1999 році Еммануель знялася у Седріка Клапіша у фільмі «Може бути» разом з Жаном-Полем Бельмондо, Жулі Депардьє та Роменом Дюрі.

Широке визнання прийшло до Еммануель Дево з виходом у 2001 році кримінальної драми Жака Одіара «Читай по губах» з Венсаном Касселем. У цій стрічці акторка блискуче утілила образ глухої закомплексованої секретарки Карли, за що у 2002 році отримала премію «Сезар» за найкращу жіночу роль.

Два фільми 2003-го року за участю Еммануель Дево були показані на Венеційському кінофестивалі: «Дружина Жиля» (реж. Фредерік Фонтейн) та «Королі та королева» Арно Деплешена (за роль у цьому фільмі Еммануель Дево як найкраща акторка отримала Премію «Люм'єр» та «Золоту зірку» Академії французької кінопреси).

У 2006 році Еммануель Дево була членом журі 59-го Міжнародного кінофестивалю у Локарно, а в 2012 році її було запрошено до складу журі основної конкурсної програми 65-го Каннського кінофестивалю[3].

Приватне життя[ред. | ред. код]

Еммануель Дево була дружиною актора Жиля Коена, від шлюбу з яким має двох дітей[4]. Від 2006 року вона живе з актором Жан-П'єром Лорі[5].

Фільмографія[ред. | ред. код]

На церемонії вручення Сезара, 2002
Сандрін Кіберлен, Мартен Прово та Еммануель Дево на прем'єрі фільму Віолетт, 2013

Еммануель Дево знялася майже у 80-ти кіно- та телефільмах.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1986 ф Вкрали Чарлі Спенсера! On a volé Charlie Spencer жінка топлес
1987 ф Пансіон La pension
1990 ф Скажи мені так, скажи мені ні Dis-moi oui, dis-moi non
1990 ф Поцілуй мене Embrasse-moi
1991 ф День мерця La vie des morts Лоренс О'Медден Берк
1992 ф Вартовий La sentinelle Клаудіа
1993 ф Патріоти Les patriotes Рашель
1993 ф Рятуйся сам Sauve-toi фармацевт
1994 ф Клара A Clara
1994 ф Обопільна згода Consentement mutuel Джудіт
1994 ф Забудь мене Oublie-moi Крістель
1994 тф Юнак, який не спав Le garçon qui ne dormait pas Йоланда
1994 ф Діти передмістя Les enfants du faubourg Елоді
1996 ф Анна Оз Anna Oz Корін
1996 ф Як я обговорював… (моє сексуальне життя) Comment je me suis disputé...(ma vie sexuelle) Естер
1996 тф Ніжний Tendre piège Маріанна
1997 ф Артемизія Artemisia Констанція
1997 ф Переїзд Le déménagement Тіна
1997 ф Правда — це жахливий недолік La vérité est un vilain défault Марі
1998 тф Дорослі діти Les grands enfants Констанція
1998 тф Місяць відпочинку Un mois de réflexion Маріанна
1999 ф Прах з раю Les cendres du paradis Аріана
1999 ф Хай живемо ми! Vive nous Клара
1999 ф Рулі, моя пташка Roule ma poule Франс
1999 ф Може бути Peut-être Джудіт
1999 ф Життя мене не лякає La vie ne me fait pas peur
1999 ф Барбізонська спокуса La tentation de l’innocence Рафаель
1999 тф Фінал a finale Marie-France Victoire
2000 тф Читаючи смерть Lire la mort
2000 тф Тітонька і дядечко Tontaine et Tonton Жустіна
2000 ф Ай! Aïe Клер
2000 ф Естер Кан Ester Kahn італійка Сільвія
2000 ф Тримай кишеню ширше! Cours toujours Софі
2001 ф Поряд з раєм Au plus près du paradis молода кіноакторка
2001 ф Втрачений час Le temps perdu Анна
2001 ф Читай по губах Sur mes lèvres Карла
2001 тф Фобії Phobies доктор Клер Маршаль
2002 ф Суперник L’adversaire Маріанна
2002 ф Легенда про червоного дракона Rencontre avec le dragon Гізела фон Бінген
2002 ф Легше верблюдові Il est plus facile pour un chameau дружина Філіпа
2002 ф Знаки пристрасті Petites coupures Гаелль
2002 ф Варшава-Париж Varsovie-Paris
2003 ф Дружина Жиля La femme de Gilles Еліза
2003 ф Королі та королева Rois et reine Нора Котерле
2003 ф Ласкаво просимо до Швейцарії Bienvenue en Suisse Софі
2004 ф Красунечка Gentille Fontaine Leglou
2004 ф Вуса La moustache Аньєс
2004 ф І моє серце завмерло De battre mon coeur s’est arrêté Кріс
2006 ф Два життя... плюс одна Deux vies... plus une Еліан Вайс
2006 ф Я чекаю кого-небудь J ‘attends quelqu’un Аньєс
2007 ф Одного разу у Версалі Bancs publics (Versailles rive droite мати Артура
2007 ф Ті, які залишаються Ceux qui restent Лоррен
2007 ф Амбразура Le créneau Камілла
2007 ф Різдвяна казка Un conte de Noël Фауна
2008 ф Нез'ясовне Unspoken Грейс
2008 ф Красиві хлопчаки Les beaux gosses директорка
2008 ф Співучасниці Complices інспектор Мангін
2008 ф Коко до Шанель Coco avant Chanel Емілієн
2008 тф Дамський костюм Tailleur pour dames Сюзання
2008 ф Пізніше Plus tard Франсуаза
2009 ф Спочатку A l’origine Стефані
2009 ф Дикі трави Les herbes folles Жозефа
2010 ф Спільник Les Complices
2011 ф Чому ти плачеш? Pourquoi tu pleures? Сесілія
2011 ф Опівнічний дозвіл La permission de minuit Карлотта
2012 ф Вулиця Мандар Rue Mandar Розамунда
2012 ф Син іншої Le fils de l'autre Оріс Зільер
2013 ф Віолетт Violette Віолетта Леду
2013 ф Домашнє життя La vie domestique Джудіт
2013 ф Час пригод Le temps de l'aventure Алікс
2014 ф Джек у царстві жінок Jacky au royaume des filles диктор
2014 ф Якщо не ти, то я Arrête ou je continue
2014 ф Могли б залишитися друзями On a failli être amies Кароль
2017 ф Номер перший Numéro une Еммануель Блаше

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди і номінації Еммануель Дево[6]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1997 Найперспективніша акторка Як я обговорював… (моє сексуальне життя) Номінація
2002 Найкраща акторка Читай по губах Нагорода
2003 Найкраща акторка другого плану Суперник Номінація
2005 Найкраща акторка Королі та королева Номінація
2010 Найкраща акторка другого плану Спочатку Нагорода
2018 Найкраща акторка Номер перший Номінація
Європейська кіноакадемія
2002 Найкраща акторка Читай по губах Номінація
Приз глядацьких симпатій Номінація
Премія «Люм'єр»
2005 Найкраща акторка Королі та королева Нагорода
2018 Найкраща акторка Номер перший Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
2005 Найкраща акторка Дружина Жиля Нагорода
Золота зірка кіно
2005 Найкраща акторка в головній ролі Королі та королева Нагорода
Туринський міжнародний фестиваль молодіжного кіно
2008 Найкращий Нез'ясовне Нагорода
Фестиваль романтичних фільмів у Кабурі
2013 Найкраща акторка художнього фільму Час пригод Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs
  2. Emmanuelle Devos Thierry Klifa в L'Express від 28 серпня 2007.(фр.)
  3. The Jury of the 65th Festival de Cannes. festival-cannes.com. Cannes Film Festival. Процитовано 24 квітня 2015. 
  4. Emmanuelle Devos. L'Express. 28.8.2007. Процитовано 24.05.2015. 
  5. Emmanuelle Devos: «Pas de sitôt à la télé». Le Figaro. 15.02.2011. Процитовано 24.05.2015. 
  6. Повний перелік нагород на номінацій Еммануель Дево на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]