Юрушев Леонід Леонідович
| Леонід Леонідович Юрушев | |
|---|---|
| Народився |
16 лютого 1946 (78 років) м. Сталіно, Українська РСР |
| Громадянство |
 Греція |
| Національність | грек |
| Місце проживання | Відень, Київ |
| Діяльність | бізнесмен |
| Знання мов | грецька |
| Партія | безпартійний |
| У шлюбі з | Юрушева Наталія |
| Діти | Анастасія, Єлизавета |
Леонід Леонідович Юрушев (нар. 1946, Сталіно, Українська РСР) — український підприємець грецького походження, пов'язаний з оточенням Януковича та єнакієвським бандитським угрупуванням 1990-х років.[1][2] Мільярдер, власник ПАТ «Дніпровагонрембуд», «Коростенський завод МДФ», «InterContinental Kiev», «Fairmont Grand Hotel Kyiv», девелоперської компанії «Ярославів Вал», «Української Холдингової лісопильної Компанії» і компанії «Скандинавія». Співвласник Кременчуцького сталеливарного заводу. Колишній співвласник банку «Форум», бізнес-центру «Леонардо».
Біографія
Народився 16 лютого 1946 року в Донецьку в родині етнічних греків.
Після закінчення школи навчався в інституті. Проходив службу в збройних силах.
Трудову діяльність розпочав в чотирнадцятирічному віці, працюючи на Донецькій меблевій фабриці.
Після проходження служби в армії, працював на будівництві промислових підприємств в Середній Азії і на Кавказі.
Після прийняття в 1988 році закону «Про кооперацію в СРСР», став засновником цілої низки перших в УРСР кооперативів у сфері виробництва товарів народного споживання.
На початку 1990-х років став одним з перших великих підприємців Донбасу.
З 1996 року є громадянином Греції.
З 1993 по 2005 роки проживав у Відні (Австрія) і займався інвестиційним бізнесом в Європі.
До України Юрушев повернувся в 2005 році і вже незабаром активно зайнявся бізнесом. Він входить до найзаможніших людей країни.
Сім'я
Одружений, дружина — Юрушева Наталія. Доньки — Анастасія Жолінська та Єлизавета Юрушева беруть участь в управлінні бізнесом батька.
Корупція
За даними розслідування Схеми, заробляв на державній транспортній галузі (авіаперельоти та залізниця) завдяки близьким зв'язкам з Арсенієм Яценюком.[3]
Бізнес
У сферу бізнес-інтересів Юрушева входять комерційна нерухомість, деревообробка, машинобудування, будівництво та виробництво будівельних конструкцій.
Після продажу в 2007 році банку «Форум» німецькому «Commerzbank», Юрушев інвестував виручені кошти в будівництво готелів «InterContinental» і «Fairmont», а також в створення «Коростенського Заводу МДФ» та логістичного центру в селі Мартусівка Бориспільського району Київської області.
З 2006 року, за версіями різних українських бізнес-видань, Леонід Юрушев починає фігурувати в рейтингах найбагатших людей України.
Політична діяльність
На думку ряду експертів і журналістів, є одним з найменш публічних, але в той же час, найбільш впливових українських бізнесменів.
У пресі неодноразово з'являлася інформація про те, що Леонід Юрушев є інвестором Арсенія Яценюка[4], однак сам Юрушев принципово заперечує подібну інформацію.[джерело?]
Оцінка статків
2007 рік – 13 місце в списку 100 найбагатших людей України зі статком 940 млн дол., за версією видання Фокус[5];
2008 рік – 15 місце в списку 130 найбагатших людей України зі статком 1,270 млрд дол., за версією видання Фокус[6];
2009 рік — 10 місце в списку 150 найбагатших людей України зі статком 663,2 млн дол., за версією видання Фокус[7];
2010 рік — 10 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 810 млн дол., за версією видання Фокус[8];
2011 рік — 22 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 979 млн дол., за версією видання Фокус[9];
2012 рік — 18 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 1,013 млрд дол., за версією видання Фокус[10];
2013 рік — 17 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 1,027 млрд дол., за версією видання Фокус[11];
2014 рік — 10 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 1,227 млрд дол., за версією видання Фокус[12];
2015 рік — 7 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 900 млн дол., за версією видання Фокус[13];
2016 рік — 12 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 631 млн дол., за версією видання Фокус[14].
Примітки
- ↑ Арсений Яценюк: источники финансирования. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2021.
- ↑ Інформаційне управління апарату Верховної Ради України (22 липня 2009). ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ДЗЕРКАЛІ ЗМІ (PDF). Верхона Рада України (українською) . ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ. Процитовано 23 липня 2021.
- ↑ Інфраструктура для олігарха Леоніда Юрушева (розслідування). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 липня 2021.
- ↑ Goshovska, Valentyna; Pashko, Liudmyla; Danilenko, Lidia (21 вересня 2019). ПОСИЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЯК УМОВА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ВІТЧИЗНЯНОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. Т. 0, № 1. с. 31—42. doi:10.36030/2664-3618-2019-1-31-42. ISSN 2706-9923. Процитовано 23 липня 2021.
- ↑ 100 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 130 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 150 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 200 найбагатших людей України. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 200 найбагатших людей України 2011 года. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 200 найбагатших людей України 2012 года. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 200 найбагатших людей України. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ Фокус опубликовал рейтинг 100 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ «Фокус» представляет «100 найбагатших людей України» - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ 100 найбагатших людей України. Полный список - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
| |||||||||||||||||