Злочевський Микола Владиславович

Микола Владиславович Злочевський
Народився	14 червня 1966(1966-06-14) (51 рік) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	підприємець, засновник та президент Burisma Group
Посада	Народний депутат України, Народний депутат України і Народний депутат України
Партія	безпартійний
Медіафайли у Вікісховищі?

Микола Владиславович Злочевський (*14 червня 1966, м. Київ) — власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки Energy Security for the Future: New sources, Responsibility, Sustainability.

У 2014 році, після Революції гідності, Злочевський фігурував у судовій справі у Великій Британії про замороження $23 млн. на рахунках британського відділення банку BNP Paribas. Департамент із шахрайства (Serious Fraud Office) стверджував у суді про "підстави вважати, що захисник [Злочевський] вдався до кримінальної діяльності в Україні, і що кошти на рахунку в BNP були доходами від цієї кримінальної діяльності". На думку слідчого, перебування Злочевського на посаді міністра екології та природних ресурсів і володіння компанією Burisma було "прямим конфліктом інтересів". Під час перебування Злочевського на різних посадах в уряді Януковича у 2010-2014 рр. Burisma отримала дев'ять ліцензій на розробку родовищ в Україні і збільшила виробництво всемеро.

У 2015 р. суддя британського суду закрив справу за відсутності доказів і розблокував переведення $23 млн. із BNP Paribas на Кіпр, як того вимагав власник рахунку.

Освіта

З 1983 по 1991 рік перебував на військовій службі в Радянській Армії. У 1988 році закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ім. Маршала авіації Покришкіна за спеціальністю «радіоінженер електронної техніки».

У 2002 році закінчив Міжнародний університет бізнесу і права за спеціальністю «Облік і аудит», а пізніше юридичний факультет Одеської юридичної академії, отримавши тим самим три вищі освіти — військову, юридичну та економічну.

Згідно з рейтингом ТОП-100 найвпливовіших українців, за версією журналу "Корреспондент" у 2011 році, Микола Злочевський зайняв 42 місце. В 2016 році журнал "Фокус" визначив Миколу Злочевського на 32 місці серед найбагатших українців.

Бізнес

Burisma Group Logo

После звільнення в 2014 році з державної служби, повернувся в бізнес, за власними словами - щоб на практиці реалізувати розпочату ним політику реалізації стратегії Енергетичної незалежності України. На сьогодні основний бізнес-актив Злочевського - газовидобувна компанія Burisma Holdings, заснована ним ще в 2002 році. Наразі Burisma є найбільшою приватною видобувною компанією України. Щоб вивести компанію на міжнародний рівень і залучити інвестиції, до ради директорів компанії запрошені екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський та Роберт Хантер Байден, син віце-президента США Джозефа Байдена. Очолює Раду директорів Burisma Holdings інвестбанкір з Morgan Stanley Алан Аптер. В лютому 2016 року до складу Ради директорів увійшов Джозеф Кофер Блек, колишній керівник Антитерористичного Центру ЦРУ (1999-2002 рр.) і посол з особливих доручень по боротьбі з тероризмом (2002-2004 рр.). Кофер Блек є визнаним експертом у напрямках боротьби з тероризмом, кібербезпеки, національної безпеки і міжнародних відносин. 

“Зниження енергозалежності є основоположним чинником для безпеки і стабільності України і, як наслідок, ключовою складовою європейської енергетичної безпеки. Сьогодні Burisma є найбільш технологічно і професійно підготовленою компанією, з необхідним досвідом видобутку природного газу в українських умовах”, – вважає Олександр Квасневський.

2 червня 2016 р. Burisma, Його Світлість Князь Монако Альбер II (Prince Albert II of Monaco Foundation) та Фонд Олександра Кваснєвського Amicus Europae виступили співорганізаторами найбільшого в Європі форуму з енергетичної безпеки – Energy Security for the Future: New sources, Responsibility, Sustainability. Захід відбувся в Монте-Карло (Монако) і став наймасштабнішим проектом в Європі з питань енергетичної безпеки та просування альтернативних джерел енергії. Форум відвідали європейські політики, власники найбільших енергетичних компаній Європи, експерти в галузі енергетики та журналісти.

"Планування енергетичної безпеки має здійснюватися в довгостроковій перспективі. Ми повинні більше уваги приділити поновлюваним джерелам, які дозволять отримати дешеву енергію без забруднення навколишнього середовища", - заявив у своїй вступній промові Князь Монако Альбер II.

"Це безпрецедентний випадок, коли Форум зміг об'єднати спільноту з різним соціальним статусом навколо ідеї енергетичної безпеки в Європі. Міжнародний Форум, організований Фондом принца Альбера II і Burisma - це не лише спроба залучити соціально відповідальний бізнес і громадянське суспільство до вирішення цього завдання, а й можливість надати дискусійний майданчик для різноманітних ідей, результатом яких стане комплексна, довгострокова і глобальна за своїми масштабами робота в площині формування нової стратегії енергетичної безпеки на європейському континенті", - зазначив бізнесмен, президент групи Burisma Микола Злочевський.

У 2016 році Burisma визнана кращою приватною компанією серед нафтових і газовидобувних компаній, що працюють в Україні, і другою компанією в галузі в Національному Рейтингу якості управління корпоративною репутацією «Репутаційні активісти», проведеного діловим тижневиком «Бізнес» в рамках XIV Міжнародного PR-фестивалю.

У 2016 році компанія Burisma запланувала вийти на рівень видобутку 1,8 млрд. кубометрів газу.

Політична діяльність

1998–2000 рр. — член Координаційної ради підприємців при Президенті України Леоніді Кучмі. 3 квітня 2002 — обраний народним депутатом України IV скликання по багатомандатному загальнодержавному округу за списком Соціал-демократичної партії України (об'єднана) під номером 21.

14 травня 2002 — 20 травня 2004 — народний депутат України. Входив у фракцію СДПУ (о), член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Також входив до складу Постійної делегації в міжпарламентській організації «Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі», а також керував групою з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ. Серед законодавчих ініціатив: освіта і функціонування в Україні промислових парків та визначення державної політики підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки.

Грудень 2003 — призначений головою Державного комітету природних ресурсів України. Комітет був створений у вересні 2003 року за рішенням РНБО України. За два місяці 2004 року було розроблено та затверджено Кабінетом міністрів України Положення про комітет, його структуру, штатний розпис і створена матеріально-технічна база для його роботи. Була розроблена нова редакція Кодексу про надра, Комплексна програма протизсувних заходів на 2005–2014 рр. Вперше в історії України було проведено конкурси аукціони з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами.

20 травня 2004 — достроково склав депутатські повноваження.

25 травня 2006 — став народним депутатом України V скликання по багатомандатному загальнодержавному округу за списком Партії регіонів під номером 110. Згідно зі змінами до Конституції (скасовані в 2010 році Конституційним Судом України), вибори всіх 450 депутатів проводилися тільки за партійними списками. Балотувався до парламенту як перший віце-президент Міжнародного благодійного фонду юристів України. Як і в попередній Раді входив до Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

30 вересня 2007 — на позачергових парламентських виборах до Верховної Ради України, в результаті угоди між президентом України Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Віктором Януковичем щодо виходу із затяжної політичної кризи, Злочевський проходить до парламенту за списками Партії Регіонів

23 листопада 2007 — народний депутат України VI скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Входив до складу парламентської Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки.

25 березня 2010 — розпорядженням Кабінету Міністрів призначений на посаду голови Державного комітету матеріального резерву України. За зверненням Держкомрезерву Кабінетом міністрів України було дано доручення — Держкомрезерву спільно з Головним контрольно-ревізійним управлінням впродовж квітня-липня 2010 року була проведена перевірка реального стану наявності, умов зберігання, закупівель і відпуску матеріальних цінностей державного резерву на 711 підприємствах — відповідальних зберігачів, в тому числі на 39 підприємствах та організаціях сфери управління Держкомрезерву. Загальна сума збитків склала 7930000000 грн. У червні 2010 року також було розпочато перевірку 9339 підприємств, відповідальних зберігачів мобілізаційного резерву.

Міністр екології

Микола Злочевський

2 липня 2010 — призначений Міністром охорони навколишнього природного середовища України.

9 грудня 2010 — звільнений з посади Міністра України з питань охорони навколишнього природного середовища у зв'язку з проведенням адміністративної реформи і в той же день призначено Міністром екології та природних ресурсів України.

4 лютого 2011 — достроково припинено повноваження народного депутата України, у зв'язку з особистою заявою та переходом на роботу в Кабінет міністрів України.

За період перебування в кріслі міністра Микола Злочевський проявив високу законотворчу активність: було розроблено більше 30 законопроектів, і 120 проектів актів Кабінету Міністрів України природоохоронного спрямування. Вперше в історії незалежної України Мінприроди було розроблено, а Верховною Радою України 21 грудня 2010 року прийнято Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», на виконання якого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р затверджено Національний план дій з охорони навколишнього середовища на 2011–2015 роки. Це був перший документ такого рівня. У квітні 2011-го була затверджена Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. Через місяць — затверджено Державну цільову екологічну програму розвитку Криму («Екологічно безпечний Крим») на 2011–2015 роки, мета якої — вирішення природоохоронних проблем Криму.

Під час перебування Злочевського на посту міністра Мінприроди було ініційовано внесення змін до: Податкового кодексу, закону про дозвільну діяльність, яким було скорочено 10 дозвільно-ліцензійних документів; закону про тваринний світ щодо наукових досліджень у галузі охорони тваринного світу, про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів, тощо. Протягом 2010–2011 було завершено розробку нормативно-правової бази для переходу лісового господарства на засади сталого (екологічно спрямованого) розвитку.

Для забезпечення національної системи обліку викидів парникових газів було створено Національний центр обліку викидів парникових газів. З ініціативи Злочевського був доопрацьований Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990–2008 роки. Завдяки цьому, а також на базі змістовного багаторівневого Плану дій Україну було поновлено в статусі повноцінного учасника в Кіотському протоколі. Варто зазначити, що саме за період з 2008 по 2009 р. членство України в Кіотському протоколі було призупинено, що в свою чергу зупиняло торгівлю квотами на викиди парникових газів. В результаті змін, за різними оцінками, тільки в 2010 р поновлення продажу квот дозволило приватним компаніям отримати інвестиції на суму близько 125 млн євро, а Державний бюджет України отримав 150 млн євро.

З 2010 було розпочато виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш небезпечних відходів. За межі України було вивезено 1300 т суміші «Премікс», незаконно ввезеної на територію Закарпатської області, більше 26 тис. тонн непридатних пестицидів, більше 21 тисяч тонн відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів в Калуському районі Івано-Франківської області, понад 2700 тонн відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний завод». Тільки за 2010 рік вивезено на знешкодження за межі України небезпечних відходів в 2 рази більше, ніж за роки незалежності до 2009 року.

20 квітня 2012 Злочевський подав у відставку: на позицію Міністра екології та природних ресурсів України було призначено Едуарда Ставицького.

На думку президента Польщі (1995-2005) Олександра Кваснєвського, «Злочевський був звільнений через свою незалежну позицію і йому на зміну прийшла людина з клану Віктора Януковича — Едуард Ставицький»,.

У Раді Нацбезпеки

Микола Злочевський

З 23 квітня 2012 по 26 лютого 2014 Злочевський працював на позиції заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, де очолював Департамент економічної та соціальної безпеки. Департаментом було ініційовано 5 засідань РНБО:

• «Про забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами»;
• «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України»;
• «Питання розвитку атомно-промислового комплексу та створення ядерно-паливного циклу в контексті гарантування енергетичної безпеки країни»;
• «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року» Про результати виконання рішення РНБОУ від 27 лютого 2009 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та Обепеченность населення якісною питною водою в населених пунктах України»;
• "Про рішення РНБОУ від 25 квітня 2013 «Про комплекс заходів щодо удосконалення проведення моніторингу навколишнього середовища та державного регулювання у сфері відходів в Україні».

Благодійність

У 2011 році, очолюючи Мінекології, ініціював створення Центру порятунку і реабілітації бурих ведмедів на території Національного природного парку «Синевир» [11]. З ініціативи Злочевського було виділено кошти для створення проекту розвитку Туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая» Національного природного парку «Гуцульщина».

Особисте життя

Родина

Має двох дочок: Карину (1991 року народження) і Анну (1999 року народження).

Посилання

• Сайт ВРУ
• Довідник «Хто є хто в Україні» — Видавництво «К. І.С»