Злочевський Микола Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Владиславович Злочевський
ZlochevskiyN.jpg
Народився 14 червня 1966(1966-06-14) (55 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність підприємець, засновник та президент Burisma Group
Alma mater Національний університет «Одеська юридична академія»
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Minister of Ecology and Natural Resourcesd
Партія безпартійний
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Злочевський.

Микола Владиславович Злочевський (нар. 14 червня 1966, Київ) — власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки. Колишній член Партії регіонів.

Освіта[ред. | ред. код]

1983—1991 — служив у радянській армії. 1988 року закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище (радіоінженер електронної техніки).

2002 — закінчив Міжнародний університет бізнесу і права за спеціальністю «Облік і аудит», а пізніше юридичний факультет Одеської юридичної академії, отримавши тим самим три вищі освіти — військову, юридичну та економічну.

Згідно з рейтингом ТОП-100 найвпливовіших українців, за версією журналу «Корреспондент» у 2011 році, Микола Злочевський зайняв 42 місце[4]. 2016 року журнал «Фокус» визначив Злочевського на 32 місці серед найбагатших українців[5].

У рейтингу журналу «НВ» «топ-100 найбагатших українців», опублікованому у жовтні 2019 року, статки Злочевського оцінено у $686 млн (зростання на 8 % порівняно із 2018 роком), це 10 місце рейтингу[6].

Бізнес[ред. | ред. код]

Мав бізнес-зв'язки із однокурсником Миколою Лісіним і його родичами.[7]

Після звільнення 2014 року з державної служби, повернувся в бізнес, заснована ним 2002 року компанія Burisma Holdings займається газовидобувною діяльністю. Це найбільша приватна видобувна компанія країни.

2 червня 2016 — Burisma, князь Монако Альбер II та Фонд Олександра Кваснєвського Amicus Europae організували форум з енергетичної безпеки — Energy Security for the Future в Монте-Карло (Монако)[8][9]. Другий форум провели 2 червня 2017 року, третій — 1 червня 2018 року.

Політика[ред. | ред. код]

1998—2000 — член Координаційної ради підприємців при Президенті України Леоніді Кучмі. 3 квітня 2002 — обраний народним депутатом IV скл. за списком СДПУ(о).

14 травня 2002-20 травня 2004 — народний депутат України. Входив у фракцію СДПУ (о), член Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Входив до складу Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі, керував групою з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ. Серед законодавчих ініціатив: освіта і функціонування в Україні промислових парків та визначення державної політики підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки[10].

Грудень 2003 — призначений головою Державного комітету природних ресурсів України. Комітет був створений у вересні 2003 року за рішенням РНБО України. За два місяці 2004 року було розроблено та затверджено Кабінетом міністрів України Положення про комітет, його структуру, штатний розпис і створена матеріально-технічна база для його роботи. Була розроблена нова редакція Кодексу про надра, Комплексна програма протизсувних заходів на 2005—2014.

20 травня 2004 — достроково склав депутатські повноваження[11].

25 травня 2006 — став народним депутатом України V скликання від Партії регіонів під номером 110. Входив до Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

30 вересня 2007 — народний депутат VI скл. від Партії регіонів, член Комітету ВРУ з питань бюджету. Входив до складу парламентської Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки.

25 березня 2010 — голова Державного комітету матеріального резерву України. За зверненням Держкомрезерву Кабінетом міністрів України було дано доручення — Держкомрезерву спільно з Головним контрольно-ревізійним управлінням впродовж квітня-липня 2010 року була проведена перевірка реального стану наявності, умов зберігання, закупівель і відпуску матеріальних цінностей державного резерву на 711 підприємствах — відповідальних зберігачів, в тому числі на 39 підприємствах та організаціях сфери управління Держкомрезерву. Загальна сума збитків склала 7,93 мдрд грн. У червні 2010 року також було розпочато перевірку 9339 підприємств, відповідальних зберігачів мобілізаційного резерву.

Міністр екології[ред. | ред. код]

Злочевський 2014 року

2 липня—9 грудня 2010 — Міністр охорони навколишнього природного середовища України[12][13].

4 лютого 2011 — достроково припинено повноваження народного депутата України, у зв'язку з особистою заявою та переходом на роботу в Кабінет міністрів України.

З 2010 було розпочато виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш небезпечних відходів. За межі України було вивезено 1300 т суміші «Премікс», незаконно ввезеної на територію Закарпатської області, більше 26 тис. тонн непридатних пестицидів, більше 21 тисяч тонн відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів в Калуському районі Івано-Франківської області, понад 2700 тонн відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний завод». Тільки за 2010 рік вивезено на знешкодження за межі України небезпечних відходів в 2 рази більше, ніж за роки незалежності до 2009 року.

20 квітня 2012 Злочевський подав у відставку: на позицію Міністра екології та природних ресурсів України було призначено Едуарда Ставицького.

На думку президента Польщі (1995—2005) Олександра Кваснєвського, «Злочевський був звільнений через свою незалежну позицію і йому на зміну прийшла людина з клану Віктора Януковича — Едуард Ставицький»[14],[15].

У Раді нацбезпеки[ред. | ред. код]

Злочевський 2010 року

23 квітня 2012 — 26 лютого 2014 — заступник секретаря РНБО, очолював Департамент економічної та соціальної безпеки. Департаментом було ініційовано 5 засідань РНБО:

  • «Про забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами»[16];
  • «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України»[17];
  • «Питання розвитку атомно-промислового комплексу та створення ядерно-паливного циклу в контексті гарантування енергетичної безпеки країни»[18];
  • «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року» Про результати виконання рішення РНБОУ від 27 лютого 2009 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та Обепеченность населення якісною питною водою в населених пунктах України»[19];
  • "Про рішення РНБОУ від 25 квітня 2013 «Про комплекс заходів щодо удосконалення проведення моніторингу навколишнього середовища та державного регулювання у сфері відходів в Україні»[20].

Кримінальні провадження[ред. | ред. код]

З листопада 2019 знаходиться в розшуку в рамках розслідування діяльності компанії Burisma[21]. При цьому в самій справі, за словами генпрокурора Рябошапки, прізвище Злочевського не фігурувало[22].

12 червня 2020 стало відомо, що САП і НАБУ намагалися підкупити рекордним для України хабарем у 6 млн $ (165 млн грн), намагаючись закрити кримінальну справу, де одним з фігурантів є Злочевський. Справу було відкрито 3 червня 2020, в ній розглядається, зокрема, як Злочевський сприяв заволодінню коштами стабілізаційного кредиту Нацбанку, виданого «Реал Банку». Цим банком володів олігарх Сергій Курченко. За даними слідства, закривши справу, він хотів повернутися до України 14 червня, на день свого народження. Детективи НАБУ задокументували передачу хабаря керівництву НАБУ й голові САП. Помічником у передачі був чиновник управління Фіскальної служби Києва[23]. Сам Злочевський відкидає звинувачення[24].

1 липня Злочевському оголосили підозру у справі про рекордний хабар, слідство підозрює його в організації підкупу керівництва НАБУ і САП[25][26]. 17 липня Злочевського було викликано до НАБУ на допит, він отримав три повістки[27].

1 жовтня Печерський суд Києва зобов'язав прокурора закрити справу щодо Злочевського, що була відкрита 17 листопада 2014-го. САП оскаржила це рішення й направила його до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зазначивши, що це рішення суду не надходило ні до Офісу генпрокурора, ні до САП[28].

Благодійність[ред. | ред. код]

2011 — ініціював створення Центру порятунку і реабілітації бурих ведмедів на території Національного природного парку «Синевир»[29].

Сім'я[ред. | ред. код]

Має двох дочок: Каріну (1991) і Ганну (1999).

Дружина — Наталія Злочевська.

Батько — Злочевський Владислав Валентинович.[7]

Брат — Злочевський Владислав Владиславович, працює в поліції.[30][31]

Сім'я мала кілька маєтків в Україні та квартири в Києві.[32][33]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 22 вересня 2014. 
  5. ↑ Николай Злочевский - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 21 червня 2016. 
  6. ↑ Золота сотня. Топ-100 найбагатших українців — рейтинг НВ і Dragon Capital. nv.ua. Процитовано 30 листопада 2019. 
  7. ↑ а б Втікач Злочевський намагається отримати землю біля Майдану, Bihus.Info
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 21 червня 2016. 
  9. ↑ http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1586681
  10. ↑ [1]
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Злочевського М.В.» від 20.05.2004 № 1728-IV
  12. ↑ [2]
  13. ↑ Указ Президента України №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Президент України. 9 грудня 2010. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 1 червня 2021. 
  14. ↑ КВАСЬНЕВСКИЙ СЧИТАЕТ, ЧТО ЗЛОЧЕВСКОГО НЕПРАВИЛЬНО НАЗЫВАТЬ ЧЕЛОВЕКОМ ЯНУКОВИЧА. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2014. 
  15. ↑ Екс-президент Польщі теж має посаду в нафтогазовому холдингу заступника Клюєва
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2014. 
  17. ↑ [3]
  18. ↑ [4]
  19. ↑ [5]
  20. ↑ [6]
  21. ↑ Рябошапка: Злочевський оголошений в розшук. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 листопада 2019. 
  22. ↑ У справі Burisma не фігурують Злочевський та Байден, - САП. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 листопада 2019. 
  23. ↑ "Подарунок Злочевському": за що пропонували хабар Холодницькому. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 червня 2020. 
  24. ↑ Хабар Холодницькому: Злочевський відповів на звинувачення. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 червня 2020. 
  25. ↑ Злочевському оголосили підозру у справі про рекордний хабар. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 липня 2020. 
  26. ↑ Ексміністра екології підозрюють в організації надання неправомірної вигоди НАБУ та САП. nabu.gov.ua (укр.). Процитовано 1 липня 2020. 
  27. ↑ Хабар Холодницкому: НАБУ викликало Злочевського на допит. РБК-Украина (рос.). Процитовано 19 липня 2020. 
  28. ↑ САП оскаржила закриття справи проти Злочевського. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 жовтня 2020. 
  29. ↑ Національний природн. www.npp-synevyr.net.ua. Процитовано 20 листопада 2019. 
  30. ↑ Ганебна династія в українській політиці: сини та дочки "власть імущих", Zhitomir.INFO, 25 грудня 2010
  31. ↑ Злочевський Владислав Владиславович, 2018, Щорічна, bihus.декларації
  32. ↑ ГПУ АРЕШТУВАЛА КЛАПТИК ЗЕМЛІ ЗЛОЧЕВСЬКОГО, А МАЄТОК ДРУЖИНИ НА 900 КВАДРАТІВ ПОРУЧ ВИРІШИЛИ НЕ ЧІПАТИ, Гарна хата
  33. ↑ Аерозйомка маєтків міністра екології уряду Азарова Миколи Злочевського. Відео, 40ка.інфо, Листопад 1st, 2014
Прем'єр-міністр України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Перший віцепрем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Колишні члени Уряду
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Юрій Щербак (1991–1992) · Юрій Костенко (1992–1998) · Василь Шевчук (1998–2000) · Іван Заєць (2000–2001) · Сергій Курикін (2001–2002) · Василь Шевчук (2002–2003) · Сергій Поляков (2003–2005) · Павло Ігнатенко (2005–2006) · Василь Джарти (2006–2007) · Георгій Філіпчук (2007–2010) · Віктор Бойко (2010) · Микола Злочевський (2010–2012) · Едуард Ставицький (2012) · Олег Проскуряков (2012–2014) · Андрій Мохник (2014) · Ігор Шевченко (2014–2015) · Сергій Курикін (в. о.) (2015—2016) · Ганна Вронська (в. о.) (2016) · Остап Семерак (2016–2019) · Олексій Оржель (2019–2020) · Віталій Шубін (в. о.) (2020) · Ольга Буславець (в. о.) (2020) · Роман Абрамовський (2020–2021)
Logo of Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine.svg
понад $1 млрд.
понад $500 млн.
понад $300 млн.
понад $200 млн.
станом на жовтень 2017 за даними журналу "Новое Время"
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Злочевський_Микола_Владиславович&oldid=34784921