Злочевський Микола Владиславович
Микола Владиславович Злочевський | |
---|---|
Народився |
14 червня 1966 (53 роки) Київ |
Громадянство |
![]() |
Діяльність | підприємець, засновник та президент Burisma Group |
Alma mater | Національний університет «Одеська юридична академія» |
Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3] |
Партія | безпартійний |
|
Микола Владиславович Злочевський (*14 червня 1966, Київ) — власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки. Колишній член Партії регіонів.
Зміст
Освіта[ред. | ред. код]
1983—1991 — служив у радянській армії. 1988 року закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище (радіоінженер електронної техніки).
2002 — закінчив Міжнародний університет бізнесу і права за спеціальністю «Облік і аудит», а пізніше юридичний факультет Одеської юридичної академії, отримавши тим самим три вищі освіти — військову, юридичну та економічну.
Згідно з рейтингом ТОП-100 найвпливовіших українців, за версією журналу «Корреспондент» у 2011 році, Микола Злочевський зайняв 42 місце[4]. В 2016 році журнал «Фокус» визначив Миколу Злочевського на 32 місці серед найбагатших українців[5].
У рейтингу журналу "НВ" "топ-100 найбагатших українців", опублікованому у жовтні 2019 року, статки Злочевського оцінено у $686 млн (зростання на 8% порівняно із 2018 роком), це 10 місце рейтингу[6].
Бізнес[ред. | ред. код]
Після звільнення 2014 року з державної служби, повернувся в бізнес, заснована ним 2002 року компанія Burisma Holdings займається газовидобувною діяльністю. Це найбільша приватна видобувна компанія країни.
2 червня 2016 — Burisma, князь Монако Альбер II та Фонд Олександра Кваснєвського Amicus Europae організували форум з енергетичної безпеки — Energy Security for the Future в Монте-Карло (Монако)[7][8]. Другий форум провели 2 червня 2017 року, третій — 1 червня 2018 року.
Політика[ред. | ред. код]
1998—2000 — член Координаційної ради підприємців при Президенті України Леоніді Кучмі. 3 квітня 2002 — обраний народним депутатом IV скл. за списком СДПУ(о).
14 травня 2002-20 травня 2004 — народний депутат України. Входив у фракцію СДПУ (о), член Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Входив до складу Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі, керував групою з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ. Серед законодавчих ініціатив: освіта і функціонування в Україні промислових парків та визначення державної політики підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки[9].
Грудень 2003 — призначений головою Державного комітету природних ресурсів України. Комітет був створений у вересні 2003 року за рішенням РНБО України. За два місяці 2004 року було розроблено та затверджено Кабінетом міністрів України Положення про комітет, його структуру, штатний розпис і створена матеріально-технічна база для його роботи. Була розроблена нова редакція Кодексу про надра, Комплексна програма протизсувних заходів на 2005—2014.
20 травня 2004 — достроково склав депутатські повноваження[10].
25 травня 2006 — став народним депутатом України V скликання від Партії регіонів під номером 110. Входив до Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.
30 вересня 2007 — народний депутат VI скл. від Партіх регіонів, член Комітету ВРУ з питань бюджету. Входив до складу парламентської Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки.
25 березня 2010 — голова Державного комітету матеріального резерву України. За зверненням Держкомрезерву Кабінетом міністрів України було дано доручення — Держкомрезерву спільно з Головним контрольно-ревізійним управлінням впродовж квітня-липня 2010 року була проведена перевірка реального стану наявності, умов зберігання, закупівель і відпуску матеріальних цінностей державного резерву на 711 підприємствах — відповідальних зберігачів, в тому числі на 39 підприємствах та організаціях сфери управління Держкомрезерву. Загальна сума збитків склала 7,93 мдрд грн. У червні 2010 року також було розпочато перевірку 9339 підприємств, відповідальних зберігачів мобілізаційного резерву.
Міністр екології[ред. | ред. код]
2 липня—9 грудня 2010 — Міністр охорони навколишнього природного середовища України[11][12].
4 лютого 2011 — достроково припинено повноваження народного депутата України, у зв'язку з особистою заявою та переходом на роботу в Кабінет міністрів України.
З 2010 було розпочато виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш небезпечних відходів. За межі України було вивезено 1300 т суміші «Премікс», незаконно ввезеної на територію Закарпатської області, більше 26 тис. тонн непридатних пестицидів, більше 21 тисяч тонн відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів в Калуському районі Івано-Франківської області, понад 2700 тонн відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний завод». Тільки за 2010 рік вивезено на знешкодження за межі України небезпечних відходів в 2 рази більше, ніж за роки незалежності до 2009 року.
20 квітня 2012 Злочевський подав у відставку: на позицію Міністра екології та природних ресурсів України було призначено Едуарда Ставицького.
На думку президента Польщі (1995—2005) Олександра Кваснєвського, «Злочевський був звільнений через свою незалежну позицію і йому на зміну прийшла людина з клану Віктора Януковича — Едуард Ставицький»[13],[14].
У Раді Нацбезпеки[ред. | ред. код]
23 квітня 2012 — 26 лютого 2014 — заступник секретаря РНБО, очолював Департамент економічної та соціальної безпеки. Департаментом було ініційовано 5 засідань РНБО:
- «Про забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами»[15];
- «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України»[16];
- «Питання розвитку атомно-промислового комплексу та створення ядерно-паливного циклу в контексті гарантування енергетичної безпеки країни»[17];
- «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року» Про результати виконання рішення РНБОУ від 27 лютого 2009 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та Обепеченность населення якісною питною водою в населених пунктах України»[18];
- "Про рішення РНБОУ від 25 квітня 2013 «Про комплекс заходів щодо удосконалення проведення моніторингу навколишнього середовища та державного регулювання у сфері відходів в Україні»[19].
Кримінальні провадження[ред. | ред. код]
З листопада 2019 знаходиться в розшуку в рамках розслідування діяльності компанії Burisma[20]. При цьому в самій справі, за словами генпрокурора Рябошапки, прізвище Злочевського не фігурує[21].
Благодійність[ред. | ред. код]
2011 — ініціював створення Центру порятунку і реабілітації бурих ведмедів на території Національного природного парку «Синевир»[22].
Сім'я[ред. | ред. код]
Має двох дочок: Карину (*1991) і Анну (*1999).
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопад 2016. Процитовано 22 вересень 2014.
- ↑ Николай Злочевский - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2016-06-21.
- ↑ Золота сотня. Топ-100 найбагатших українців — рейтинг НВ і Dragon Capital. nv.ua. Процитовано 2019-11-30.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
- ↑ http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1586681
- ↑ [1]
- ↑ [2]
- ↑ [3]
- ↑ http://www.president.gov.ua/documents/10852010-12181
- ↑ КВАСЬНЕВСКИЙ СЧИТАЕТ, ЧТО ЗЛОЧЕВСКОГО НЕПРАВИЛЬНО НАЗЫВАТЬ ЧЕЛОВЕКОМ ЯНУКОВИЧА. Архів оригіналу за 31 жовтень 2014. Процитовано 22 вересень 2014.
- ↑ Екс-президент Польщі теж має посаду в нафтогазовому холдингу заступника Клюєва
- ↑ [4]
- ↑ [5]
- ↑ [6]
- ↑ [7]
- ↑ [8]
- ↑ Рябошапка: Злочевський оголошений в розшук. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-20.
- ↑ У справі Burisma не фігурують Злочевський та Байден, - САП. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-20.
- ↑ Національний природн. www.npp-synevyr.net.ua. Процитовано 2019-11-20.
|
|
![]() | Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (вересень 2019) |
- Народились 14 червня
- Народились 1966
- Випускники Одеської юридичної академії
- Перший уряд Миколи Азарова
- Міністри охорони навколишнього природного середовища України
- Уродженці Києва
- Випускники КВІРТУ ППО
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Члени Партії регіонів
- Члени СДПУ (о)