Злочевський Микола Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Владиславович Злочевський
ZlochevskiyN.jpg
Народився 14 червня 1966(1966-06-14) (53 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність підприємець, засновник та президент Burisma Group
Alma mater Національний університет «Одеська юридична академія»
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія безпартійний
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Злочевський.

Микола Владиславович Злочевський (*14 червня 1966, м. Київ) — власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки Energy Security for the Future.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1983 по 1991 рік перебував на військовій службі в Радянській Армії. У 1988 році закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ім. Маршала авіації Покришкіна за спеціальністю «радіоінженер електронної техніки».

У 2002 році закінчив Міжнародний університет бізнесу і права за спеціальністю «Облік і аудит», а пізніше юридичний факультет Одеської юридичної академії, отримавши тим самим три вищі освіти — військову, юридичну та економічну.

Згідно з рейтингом ТОП-100 найвпливовіших українців, за версією журналу "Корреспондент" у 2011 році, Микола Злочевський зайняв 42 місце[4]. В 2016 році журнал "Фокус" визначив Миколу Злочевського на 32 місці серед найбагатших українців[5].

Бізнес[ред. | ред. код]

Цей розділ має яскраво виражений рекламний характер. Будь ласка, допоможіть, переписавши рекламний вміст згідно з нейтральною точкою зору і вилучивши недоречні зовнішні посилання. (вересень 2019)
Burisma Group Logo

Після звільнення в 2014 році з державної служби, повернувся в бізнес, за власними словами - щоб на практиці реалізувати розпочату ним політику реалізації стратегії Енергетичної незалежності України[6]. На сьогодні основний бізнес-актив Злочевського - газовидобувна компанія Burisma Holdings, заснована ним ще в 2002 році. Наразі Burisma є найбільшою приватною видобувною компанією України. Щоб вивести компанію на міжнародний рівень і залучити інвестиції, до ради директорів компанії запрошені екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський та Роберт Хантер Байден, син віце-президента США Джозефа Байдена. Очолює Раду директорів Burisma Holdings інвестбанкір з Morgan Stanley Алан Аптер. В лютому 2016 року до складу Ради директорів увійшов Джозеф Кофер Блек, колишній керівник Антитерористичного Центру ЦРУ (1999-2002 рр.) і посол з особливих доручень по боротьбі з тероризмом (2002-2004 рр.). Кофер Блек є визнаним експертом у напрямках боротьби з тероризмом, кібербезпеки, національної безпеки і міжнародних відносин[7]. 

“Зниження енергозалежності є основоположним чинником для безпеки і стабільності України і, як наслідок, ключовою складовою європейської енергетичної безпеки. Сьогодні Burisma є найбільш технологічно і професійно підготовленою компанією, з необхідним досвідом видобутку природного газу в українських умовах”, – вважає Олександр Квасневський[8].

2 червня 2016 р. Burisma, Його Світлість Князь Монако Альбер II (Prince Albert II of Monaco Foundation) та Фонд Олександра Кваснєвського Amicus Europae виступили співорганізаторами найбільшого в Європі форуму з енергетичної безпеки – Energy Security for the Future. Захід відбувся в Монте-Карло (Монако) і став наймасштабнішим проектом в Європі з питань енергетичної безпеки та просування альтернативних джерел енергії[9]. Форум відвідали європейські політики, власники найбільших енергетичних компаній Європи, експерти в галузі енергетики та журналісти[10].

"Планування енергетичної безпеки має здійснюватися в довгостроковій перспективі. Ми повинні більше уваги приділити поновлюваним джерелам, які дозволять отримати дешеву енергію без забруднення навколишнього середовища", - заявив у своїй вступній промові Князь Монако Альбер II[11].

Другий щорічний форум ENERGY SECURITY FOR THE FUTURE відбувся 2 червня 2017 року у Монте-Карло, Князівство Монако, зосередивши увагу на питаннях європейської енергобезпеки та ролі України у цьому процесі. Захід організовано Burisma Group сумісно з Adam Smith Conferences, за підтримки The Prince Albert II of Monaco Foundation і Фонду Олександра Кваснєвського Amicus Europae. Форум відкрився промовами Його Світлості Принца Монако Альбера ІІ, Данила Тюрка, президента Словенії (2007-2012) та Гі Верговстада, члена Європарламенту і лідера фракції Альянс лібералів і демократів за Європу, прем’єр-міністра Бельгії (1999-2008). Основна сесія була присвячена обговоренню інституційних факторів у створенні нової стратегії енергетичної безпеки Європи, участь у ній взяли Віце-прем’єр-міністр України Володимир Кістіон, Джозеф Кофер Блек, директор антитерористичного центру ЦРУ (1999-2002 рр.) і посол з особливих доручень по боротьбі з тероризмом (2002-2004), Андріс Пієбалгс, європейський комісар з енергетики у 2004 та 2009 рр., Джон Едвард Гербст, директор Євразійського Центру ім. Діну Патрічіу при Атлантичній Раді США (Atlantic Council) і Посол США в Україні (2003-2006). З ключовою заключною промовою до першої панельної дискусії виступив Олександр Кваснєвський, президент Польщі (1995-2005). Українську урядову делегацію на Форум очолив віце-прем’єр України Володимир Кістіон. Верховну Раду на Форумі представляла голова комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, народний депутат Ніна Южаніна, а Міністерство енергетики та вугільної промисловості – Наталія Бойко, заступник міністра з питань європейської інтеграції. Також з української сторони участь у Форумі взяли представники Посольства України у Франції, Кабінету міністрів України, міністерств і відомств.

1 червня 2018 року у Монте-Карло (Князівство Монако) відбувся III Міжнародний форум з енергетичної безпеки в Європі – Energy Security for the Future. Партнерами Форуму стали The Prince Albert II of Monaco Foundation, Burisma Group, Фонд Олександра Кваснєвського Amicus Europae та Atlantic Council. Третій за рахунком форум з європейського заходу переріс в глобальну подію в сфері енергетичної та екологічної безпеки, в якому взяли участь близько 250 осіб з 20 країн світу.

"Це безпрецедентний випадок, коли Форум зміг об'єднати спільноту з різним соціальним статусом навколо ідеї енергетичної безпеки в Європі. Міжнародний Форум, організований Burisma Group разом з The Prince Albert II of Monaco Foundation, Фондом Олександра Кваснєвського Amicus Europae та Atlantic Council - це не лише спроба залучити соціально відповідальний бізнес і громадянське суспільство до вирішення цього завдання, а й можливість надати дискусійний майданчик для різноманітних ідей, результатом яких стане комплексна, довгострокова і глобальна за своїми масштабами робота в площині формування нової стратегії енергетичної безпеки на європейському континенті", - зазначив президент групи Burisma Group та засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки Energy Security for the FuturеМикола Злочевський[12].

У 2016 році Burisma визнана кращою приватною компанією серед нафтових і газовидобувних компаній, що працюють в Україні, і другою компанією в галузі в Національному Рейтингу якості управління корпоративною репутацією «Репутаційні активісти», проведеного діловим тижневиком «Бізнес» в рамках XIV Міжнародного PR-фестивалю[13]. Згідно різноманітних рейтингів, Burisma Group постійно посідає високі позиції[14]. Наприклад, Микола Злочевський та Burisma Group входять до лідерів українського бізнесу за сплаченими податками у бюджет України[15].

В березні 2018 року Асоціація благодійників України та Оргкомітет Національного конкурсу “Благодійна Україна – 2017” визнали Burisma Group всеукраїнським переможцем у номінації “Благодійність великого бізнесу” та нагородили компанію спеціальною відзнакою “Ангел добра”[16].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

1998–2000 рр. — член Координаційної ради підприємців при Президенті України Леоніді Кучмі. 3 квітня 2002 — обраний народним депутатом України IV скликання по багатомандатному загальнодержавному округу за списком Соціал-демократичної партії України (об'єднана) під номером 21.

14 травня 2002 — 20 травня 2004 — народний депутат України. Входив у фракцію СДПУ (о), член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Також входив до складу Постійної делегації в міжпарламентській організації «Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі», а також керував групою з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ. Серед законодавчих ініціатив: освіта і функціонування в Україні промислових парків та визначення державної політики підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки[17].

Грудень 2003 — призначений головою Державного комітету природних ресурсів України. Комітет був створений у вересні 2003 року за рішенням РНБО України. За два місяці 2004 року було розроблено та затверджено Кабінетом міністрів України Положення про комітет, його структуру, штатний розпис і створена матеріально-технічна база для його роботи. Була розроблена нова редакція Кодексу про надра, Комплексна програма протизсувних заходів на 2005–2014 рр. Вперше в історії України було проведено конкурси аукціони з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами.

20 травня 2004 — достроково склав депутатські повноваження[18].

25 травня 2006 — став народним депутатом України V скликання по багатомандатному загальнодержавному округу за списком Партії регіонів під номером 110. Згідно зі змінами до Конституції (скасовані в 2010 році Конституційним Судом України), вибори всіх 450 депутатів проводилися тільки за партійними списками. Балотувався до парламенту як перший віце-президент Міжнародного благодійного фонду юристів України. Як і в попередній Раді входив до Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

30 вересня 2007 — на позачергових парламентських виборах до Верховної Ради України, в результаті угоди між президентом України Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Віктором Януковичем щодо виходу із затяжної політичної кризи, Злочевський проходить до парламенту за списками Партії Регіонів

23 листопада 2007 — народний депутат України VI скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Входив до складу парламентської Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки.

25 березня 2010 — розпорядженням Кабінету Міністрів призначений на посаду голови Державного комітету матеріального резерву України. За зверненням Держкомрезерву Кабінетом міністрів України було дано доручення — Держкомрезерву спільно з Головним контрольно-ревізійним управлінням впродовж квітня-липня 2010 року була проведена перевірка реального стану наявності, умов зберігання, закупівель і відпуску матеріальних цінностей державного резерву на 711 підприємствах — відповідальних зберігачів, в тому числі на 39 підприємствах та організаціях сфери управління Держкомрезерву. Загальна сума збитків склала 7930000000 грн. У червні 2010 року також було розпочато перевірку 9339 підприємств, відповідальних зберігачів мобілізаційного резерву.

Міністр екології[ред. | ред. код]

Микола Злочевський

2 липня 2010 — призначений Міністром охорони навколишнього природного середовища України[19].

9 грудня 2010 — звільнений з посади Міністра України з питань охорони навколишнього природного середовища у зв'язку з проведенням адміністративної реформи і в той же день призначено Міністром екології та природних ресурсів України[20].

4 лютого 2011 — достроково припинено повноваження народного депутата України, у зв'язку з особистою заявою та переходом на роботу в Кабінет міністрів України.

За період перебування в кріслі міністра Микола Злочевський проявив високу законотворчу активність: було розроблено більше 30 законопроектів, і 120 проектів актів Кабінету Міністрів України природоохоронного спрямування. Вперше в історії незалежної України Мінприроди було розроблено, а Верховною Радою України 21 грудня 2010 року прийнято Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», на виконання якого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р затверджено Національний план дій з охорони навколишнього середовища на 2011–2015 роки. Це був перший документ такого рівня. У квітні 2011-го була затверджена Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. Через місяць — затверджено Державну цільову екологічну програму розвитку Криму («Екологічно безпечний Крим») на 2011–2015 роки, мета якої — вирішення природоохоронних проблем Криму.

Під час перебування Злочевського на посту міністра Мінприроди було ініційовано внесення змін до: Податкового кодексу, закону про дозвільну діяльність, яким було скорочено 10 дозвільно-ліцензійних документів; закону про тваринний світ щодо наукових досліджень у галузі охорони тваринного світу, про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів, тощо. Протягом 2010–2011 було завершено розробку нормативно-правової бази для переходу лісового господарства на засади сталого (екологічно спрямованого) розвитку.

Для забезпечення національної системи обліку викидів парникових газів було створено Національний центр обліку викидів парникових газів. З ініціативи Злочевського був доопрацьований Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990–2008 роки. Завдяки цьому, а також на базі змістовного багаторівневого Плану дій Україну було поновлено в статусі повноцінного учасника в Кіотському протоколі. Варто зазначити, що саме за період з 2008 по 2009 р. членство України в Кіотському протоколі було призупинено, що в свою чергу зупиняло торгівлю квотами на викиди парникових газів. В результаті змін, за різними оцінками, тільки в 2010 р поновлення продажу квот дозволило приватним компаніям отримати інвестиції на суму близько 125 млн євро, а Державний бюджет України отримав 150 млн євро.

З 2010 було розпочато виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш небезпечних відходів. За межі України було вивезено 1300 т суміші «Премікс», незаконно ввезеної на територію Закарпатської області, більше 26 тис. тонн непридатних пестицидів, більше 21 тисяч тонн відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів в Калуському районі Івано-Франківської області, понад 2700 тонн відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний завод». Тільки за 2010 рік вивезено на знешкодження за межі України небезпечних відходів в 2 рази більше, ніж за роки незалежності до 2009 року.

20 квітня 2012 Злочевський подав у відставку: на позицію Міністра екології та природних ресурсів України було призначено Едуарда Ставицького.

На думку президента Польщі (1995-2005) Олександра Кваснєвського, «Злочевський був звільнений через свою незалежну позицію і йому на зміну прийшла людина з клану Віктора Януковича — Едуард Ставицький»[21],[22].

У Раді Нацбезпеки[ред. | ред. код]

Микола Злочевський

З 23 квітня 2012 по 26 лютого 2014 Злочевський працював на позиції заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, де очолював Департамент економічної та соціальної безпеки. Департаментом було ініційовано 5 засідань РНБО:

  • «Про забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами»[23];
  • «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України»[24];
  • «Питання розвитку атомно-промислового комплексу та створення ядерно-паливного циклу в контексті гарантування енергетичної безпеки країни»[25];
  • «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року» Про результати виконання рішення РНБОУ від 27 лютого 2009 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та Обепеченность населення якісною питною водою в населених пунктах України»[26];
  • "Про рішення РНБОУ від 25 квітня 2013 «Про комплекс заходів щодо удосконалення проведення моніторингу навколишнього середовища та державного регулювання у сфері відходів в Україні»[27].

Благодійність[ред. | ред. код]

У 2011 році, очолюючи Мінекології, ініціював створення Центру порятунку і реабілітації бурих ведмедів на території Національного природного парку «Синевир» [10]. З ініціативи Злочевського було виділено кошти для створення проекту розвитку Туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая» Національного природного парку «Гуцульщина»[28].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Має двох дочок: Карину (1991 року народження) і Анну (1999 року народження).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопад 2016. Процитовано 22 вересень 2014. 
  5. ↑ Николай Злочевский - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2016-06-21. 
  6. ↑ http://112.ua/ekonomika/nikolay-zlochevskiy-izmenenie-sistemy-nalogooblozheniya-dlya-gazodobyvayuschih-kompaniy-mozhet-povysit-obemy-dobychi-gaza-na-30-115273.html
  7. ↑ Джозеф Кофер Блэк: Моя задача консультировать группу по вопросам безопасности и предотвращению информатак. ukranews_com (ru). Процитовано 2017-02-24. 
  8. ↑ http://ukranews.com/ua/news/407230-oleksandr-kvasnevskyy-burisma-zabezpechuye-zbilshennya-vydobutku-ukrainskogo-gazu
  9. ↑ http://burisma.com/news/knyaz-monako-alber-ii-i-burisma-proveli-pershij-mizhnarodnij-forum-z-energetichnoyi-bezpeki-v-yevropi/
  10. ↑ http://strana.ua/news/18590-nikolaj-zlochevskij-zasvetilsya-na-forume-v-monako-v-kompanii-s-fisherom-i-kvasnevskim.html
  11. ↑ http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1586681
  12. ↑ http://ru.tsn.ua/svit/kvasnevskiy-fisher-i-bayden-prinyali-uchastie-v-forume-zlochevskogo-v-monako-644183.html
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2016. 
  14. ↑ Добывающие инвестиции - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2018-06-15. 
  15. ↑ | Burisma Злочевского в топ-3 бизнесов по наполнению украинского бюджета. ФАКТИ. 2017-04-25. Процитовано 2018-06-15. 
  16. ↑ Burisma Group визнана переможцем Національного конкурсу “Благодійна Україна – 2017” | Бурісма. burisma.com (uk). Процитовано 2018-06-15. 
  17. ↑ [1]
  18. ↑ [2]
  19. ↑ [3]
  20. ↑ http://www.president.gov.ua/documents/10852010-12181
  21. ↑ КВАСЬНЕВСКИЙ СЧИТАЕТ, ЧТО ЗЛОЧЕВСКОГО НЕПРАВИЛЬНО НАЗЫВАТЬ ЧЕЛОВЕКОМ ЯНУКОВИЧА. Архів оригіналу за 31 жовтень 2014. Процитовано 22 вересень 2014. 
  22. ↑ Екс-президент Польщі теж має посаду в нафтогазовому холдингу заступника Клюєва
  23. ↑ [4]
  24. ↑ [5]
  25. ↑ [6]
  26. ↑ [7]
  27. ↑ [8]
  28. ↑ [9]
Прем'єр-міністр України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Перший віце-прем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Колишні члени Уряду
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Юрій Щербак (1991–1992) · Юрій Костенко (1992–1998) · Василь Шевчук (1998–2000) · Іван Заєць (2000–2001) · Сергій Курикін (2001–2002) · Василь Шевчук (2002–2003) · Сергій Поляков (2003–2005) · Павло Ігнатенко (2005–2006) · Василь Джарти (2006–2007) · Георгій Філіпчук (2007–2010) · Віктор Бойко (2010) · Микола Злочевський (2010–2012) · Едуард Ставицький (2012) · Олег Проскуряков (2012–2014) · Андрій Мохник (2014) · Ігор Шевченко (2014–2015) · Сергій Курикін (в. о.) (2015—2016) · Ганна Вронська (в. о.) (2016) · Остап Семерак (2016–2019) · Олексій Оржель (з 2019)
Logo of Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine.svg
понад $1 млрд.
понад $500 млн.
понад $300 млн.
понад $200 млн.
станом на жовтень 2017 за даними журналу "Новое Время"
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (вересень 2019)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Злочевський_Микола_Владиславович&oldid=26169884