Хавраман
| Хавраман | |
| Країна |
 Іран і  Ірак |
|---|---|
 Хавраман у Вікісховищі | |
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1647 (англ.) |
Хавраман (курд. ههورامان; перс. اورامان) — гірський регіон, що включає до свого складу західно-іранські остани Курдистан і Керманшах та північно-східну іракську провінцію Іракський Курдистан. У липні 2021 року частину Хавраману разом з Ураманатом було включено до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО[1][2].
Археологія
Археологічні дослідження вказують, що регіон був заселений ще понад 40 тисяч років тому (період середнього палеоліту). Серед найдавніших знахідок є кам'яні знаряддя, ймовірно виготовлені неандертальцями або ж ранніми сучасними людьми[3]. У численних печерах, а також на берегах річки Серван (нині затоплені в результаті будівництва ГЕС Дар'ян) було виявлено предмети, що належать до пізнього палеоліту[4]. Окрім того, на півдні регіону також було знайдено тимчасові або ж сезонні скельні укриття мисливців часів середнього палеоліту[5].
Історія
У VIII столітті до н. е. регіон окупували ассирійські війська під час походів царя Шаррукіна II на Загрос[6].
1909 року в печері Кух-е Салан біля села Шар-Хавраман було знайдено манускрипти доби Селевкідів і Парфії, датовані I століттям до н. е.[7]. Згодом знахідки було доправлено до Лондона.
Багато районів Хавраману були місцями паломництва зороастрійців до приходу в регіон ісламу. Однією з найдавніших мусульманських пам'яток у цій місцевості є Коран IV століття у шкіряній палітурці, що зберігається у мечеті села Негель.
Культура
Основні мешканці Хавраману курди[8], які спілкуються діалектом хаврамі мови ґорані.
Жінки традиційно поверх сукні надягають жилети або жакети з довгими рукавами. Також вони носять традиційні курдські головні убори, прикрашені коштовним камінням, бісером і золотими намистинками. Молоді жінки та дівчата зазвичай носять яскраві сукні, прикрашені намистинами та блискітками, жінки ж похилого віку надягають сукні з темних тканин. Чоловіки носять білі сорочки, жилети з відкритим горлом і мішкуваті штани, що звужуються внизу. Навколо талії намотується бавовняний пояс завдовжки 3-4 м. Також чоловіки вбираються в традиційні коричневі фетрові куртки, що мають гострі плечі та називаються колабал.
Природа
Територія Хавраману від 1999 року є заповідником. Зокрема там проживають анатолійські леопарди, бурі ведмеді, азійські барани, вовки, дикі козли тощо.
Світлини
-
група хавраманських дівчат на дерев'яному мості через річку Сірван
-
дитина в курдському вбранні -
курдські танці в Хаврамані -
типовий пейзаж Хавраману -
жінки у курдському вбранні -
група курдських чоловіків у традиційному хавраманському одязі -
весілля в курдському селі -
курдська новорічна церемонія Наврез у селі Паланґан -
традиційні курдські жіночі й чоловічі одежі в селі Зардуї
Примітки
- ↑ Cultural sites in Africa, Arab Region, Asia, Europe, and Latin America inscribed on UNESCO’s World Heritage List. UNESCO World Heritage Centre (англ.) . Архів оригіналу за 27 липень 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ "Hawraman" rural landscape inscribed in World Heritage List. Mehr News Agency (англ.) . 27 липня 2021. Архів оригіналу за 27 липень 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ Digs hint 40,000 yrs. of man life in Hawraman. Mehr News Agency (англ.) . 23 червня 2015. Архів оригіналу за 25 грудень 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ Biglari (лютий 2021). Iran. Construction de barrage et archéologie de sauvetage dans le Zagros | Archéologia n° 595. www.archeologia-magazine.com (595): 12, 13. Архів оригіналу за 25 грудень 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ New insight into the history of human presence in Paveh county, Kermanshah province, which is located in western Iran. Arkeonews (англ.) . 22 серпня 2021. Архів оригіналу за 26 грудень 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ Frame, Grant (1999). The Inscription of Sargon 2. at Tang-i Var (англ.) . Pontificio Istituto biblico. Архів оригіналу за 26 грудень 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ Edmonds, C. J. (October 1952). The Place Names of the Avroman Parchments. Bulletin of the School of Oriental and African Studies (англ.) . 14 (3): 478—482. doi:10.1017/S0041977X00088455. ISSN 0041-977X. Архів оригіналу за 26 грудень 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ McDowall, David (2004). A Modern History of the Kurds (англ.) . Bloomsbury Academic. с. 307. ISBN 978-1-85043-416-0. Архів оригіналу за 26 грудень 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
Посилання
- Untitled Document. www.jadidonline.com. Процитовано 26 грудня 2021.
.jpg){kind=link}
