Наврез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Frühling blühender Kirschenbaum.jpg

Навре́з (крим. Navrez, від перс. نو / now (ноу) – новий, روز / ruz (руз) – день‎) — свято початку нового року в іранських, деяких тюркських та деяких кавказьких народів, що були колись під владою Перської імперії. Свято відзначається 20, 21 чи 22 березня, тобто в день весняного рівнодення. Коріння Наврезу йде від традицій Зороастризму, тому свято також називають зороастрійським Новим роком.

В Україні[ред.ред. код]

Українці святкують це свято з прадавніх часів, яке має назву Масниця.[Джерело?] Це свято з'явилося з тих давніх часів, коли на півдні України проживали іраномовні племена кімерійців, скіфів, сармат та алан (з 9 ст. до н. е. — 3 ст. н. е.). Після хрещения Київської Русі в результаті зусиль православної церкви свято було прив'язане до православного календаря і перестало святкуватися в день весняного рівнодення.

На теренах України це свято весни і землеробства від часу прийняття традиційно шанується та відзначається кримцями. Крім того воно відзначається курдами, азербайджанцями та представниками інших народов світу. Кожен з народів відзначає це свято по-іншому.

Кримські татари[ред.ред. код]

Іще за тиждень до свята господині починають готуватися до нього: білять, порядкують та оздоблюють домівку й подвір'я, викидають старі речі. Чоловіки ладнаються до оранки, рихтують сількогосподарське приладдя. Хлопчики роблять маски та костюм кози (вивертають шубу і проробляють до неї хвіст). Безпосередньо за день до Наврезу жінки варять (але не фарбують) яйця, печують усілякі солодощі, готують кобете (листковий м'ясний пиріг) і бурму. Невід'ємним атрибутом свята також є суп із курки з локшиною, вважається доброю прикметою, якщо локшина «втече» з каструлі: значить рік буде врожайним.

У святковий вечір розводиться багаття, у якому й спалюють непотріб, бризкають в один одного водою. Із початком темноти хлопчики збираються групами по 3-7 осіб. Один із них вбирається козою, а інші вдягають маски. У руках вони тримають гілочки з прикріпленими квітами пролісків. Хлопці переходять від хати до хати, виспівуючи наврезових пісень і бажаючи щастя господарям. За це господарі пригощають їх солодощами й горіхами.

За два дні до Наврезу молодиці збираються в одній з домівок, де готуються до ворожіння. Для цього в глечик з водою вони кидають свої каблучки й намиста, і на ніч глек ставляють під кущ рожи. Наступної ночі, перед Наврезом, дівчата збираються біля цього куща; наймолодшій з них зав'язують очі, і вона витягає з глечика прикрасу, в жартівливій формі передрікаючи долю їх власниці в прийдешньому році: чи вийде заміж, яким буде її наречений, до якої родини вона потрапить.

21 березня старці та літні люди виконують ранішній намаз, після чого навідують могили своїх родичів, наводячи порядок і читаючи поминальні молитви. Цього дня прохають Бога й духи померлих про гарний врожай і збільшення стада. Дівчата й хлопчики вдагаються в святкове вбрання зеленого кольору, що уособлює пробудження природи.

Наврез є водночас і першим місяцем робіт у полі. Чоловіки виходять у поле, найшанованіший старець, прочитавши молитву, проводить першу борозну й кидає в землю гірстку насіння майбутнього врожаю. Етнографічні матеріяли свідчать, що початково Наврез (21 березня) означав для кримців сільськогосподарський новий рік, який закінчувався 22 вересня іншим кримським святом — Дервізою.

Курди[ред.ред. код]

Курди називають це свято «Новруз». Зараз це Зороастрійське свято втратило свою релігійну складову, та стало елементом етнічного самовизначення народів, шануючіх його. Наприклад в Туреччині з 1925 по 1991 рік відзначання цього свята було категорічно заборонено. Сміливців-курдів, які шанували це, чекало покарання — провести багато років за ґратами.

Історія цього празника обросла національними легендами. Курдська легенда звучить таким чином: «В 612 г до н. е. Курдистаном керував тиран Дахак. Одного разу він захворів страшною хворобою, яку можна було б лікувати ще страшнішими ліками. Він щодня вбивав двох найкрасивіших юнаків і прикладав їх мозок до рани. Нещасних і приречених на смерть підняв на боротьбу коваль Кава. У Кави було п'ять синів і, коли прийшла їх черга, батько встав на їх захист. Він з декількома сміливцями напав на охорону і вбив деспота. Потім легендарний герой піднявся на високу скелю і розвів величезний вогонь, щоб люди дізналися про свободу», що настала. З книги ]"

Посилання[ред.ред. код]