Томас Телфорд
Томас Телфорд | |
---|---|
Народився | 9 серпня 1757[4][2][…] Glendinningd |
Помер | 2 вересня 1834[1][2][…] (77 років) Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство |
Поховання | Вестмінстерське абатство[5] |
Країна | Сполучене Королівство |
Діяльність | архітектор, інженер-будівельник, автобіограф |
Членство | Лондонське королівське товариство[6], Шведська королівська академія наук, Королівське товариство Единбурга[7], Institution of Civil Engineersd[8] і Масонська Ложа[9] |
Magnum opus | Підвісний міст через Менай[10] |
Нагороди | |
Томас Телфорд (Тельфорд, англ. Thomas Telford, 9 серпня 1757, графство Дамфрішир, Шотландія — 2 вересня 1834, Лондон, Англія) — шотландський інженер-будівельник. Займався проектуванням й будівництвом доріг, мостів та споруд. Розробив численні проекти з розвитку дорожньої інфраструктури в Шотландії та інших регіонах Великої Британії. У 1818 році заснував Інститут цивільних інженерів і був його першим головою. Написав автобіографію.
На його честь названо місто Телфорд у Пенсільванії.
Біографія
Почав працювати з 15 років учнем муляра. Займався самоосвітою. У 1780 році працював на будівництві будинків у Единбурзі. У 1793 році був призначений керівником будівництва каналу Елсмир.
Проекти
Тельфорд перший став у 1800 році вживати для перекриття мостових прогонів чавунні балки, а потім їх застосовували інші інженери, наприклад Р. Стефенсон для залізничного мосту між Ліверпулем і Манчестером. Однак, чавун пізніше був визнаний непридатним для балкових мостів.[11] Натомість чавунні аркові мости набули широкого розповсюдження наприкінці 18 — початку 19 століть.
Т. Телфорд досяг значних успіхів у будівництві аркових чавунних мостів і транспортних акведуків для судноплавних каналів. Серед транспортних акведуків, спроектованих Т. Телфордом, — другий в історії чавунний акведук для Шрусберійського каналу й акведук Понткісіллте, побудований протягом 1795—1805 роками через долину річки Ді біля Ланголена для Ланголенського судноплавного каналу. Опори акведука зроблені з каменю, а лотік — з чавуну. У 2009 році акведук внесено до Світової спадщини ЮНЕСКО, він досі (2020) перебуває у експлуатації. 1812 року у Бонері збудував чавунний міст прогоном 150 футів (45,7 м).
Спроектував підвісний міст через Менай та його меншу копію — підвісний міст через Конві. Міст вів до замку Конві, побудованому у 13 столітті. Телфорд побудував підвісний міст, що завдяки стилізованим вежам вдало гармонував з архітектурою фортеці. Міст використовувався понад 130 років, поки у 1958 році не був замінений сучасним автомобільним мостом. Тепер є пішохідним мостом.
За його проектом у 1825—1828 роках було побудовано будинок комор дока святої Катерини у Лондоні.
Т. Телфорд обіймав посаду директора Дорожньої комісії у Голігеді, протягом 1815—1830 років він розвинув теорію француза Трезаге, приділяючи більше уваги використанню високоякісного кам'яного матеріалу. Він вважав, що деяких проблем, з якими стикалися дорожники у Франції, можна уникнути, якщо для нижнього шару дорожнього покриття брати каміння кубічної форми[12] Телфорд розробив свої особливості при прокладанні доріг, його метод дістав назви «бруківка Телфорда» і відомий також як «пакеляж». У Шотландії і північному Уельсі Телфорд побудував біля 1500 км доріг, крім того займався їх утриманням й вдосконаленням. Для полегшення праці на дорогах він винайшов каменедробарку особливої конструкції.
Т. Телфорд працював також у Швеції над проектом Гета-каналу, розробив початкові плани каналу і їздив до Швеції у 1810 році для нагляду за деякими роботами на початку його будівництва.
Мости побудовані за проектом Томаса Телфорда[13]
Рік | Назва / Розташування |
---|---|
Лондонський міст (пропоновано) | |
Міст Потарх | |
1792 | Міст Монтфорд[en] |
1796 | Міст Білдвас |
1796 | Акведук Лонгдон-он-Терн[en] |
1797 | Міст Конд |
1798 | Міст Б'юдлі[en] |
1801 | Акведук у Чирку[en] |
1805 | Акведук Понткісіллте |
1806 | Акведук Глен-Лой[en], Каледонський канал |
1808 | Тонглендський міст |
1809 | Данкелдський міст |
1810 | Брідгнортський міст |
1811 | Гелмсдейлський міст |
1812 | Бонарський міст |
1813 | Інвермористонський міст |
1815 | Міст Крейджеллахі[en] |
1815 | Міст Дунанс[en] |
1815 | Міст Ватерлоо |
1819 | Баннокбернський міст |
1820 | Кантлопський міст[en] |
1823 | Дамба Стенлі[en] |
1824 | Олдфордський міст[en] |
1826 | Підвісний міст через Конві |
1826 | Підвісний міст через Менай |
1826 | Міст Міф[en] |
1827 | Міст Голт-Фліт[en] |
1827 | Міст Овер[en] |
1827 | Міст Кей[14] |
1829 | Гальтонський міст[en] |
1831 | Дінський міст[en] |
1831 | Лотіанський міст |
1832 | Міст Глазго |
Твори
- Telford, Thomas; Rickman, John (1838). Life of Thomas Telford, civil engineer, written by himself: containing a descriptive narrative of his professional labours : with a folio atlas of copper plates (English) . London: Printed by James and Luke G. Hansard and Sons ... and sold by Payne & Foss ... OCLC 271476168.
Література
- Samuel Smiles. The Life of Thomas Telford; civil engineer with an introductory history of roads and travelling in Great Britain. London. 1867.
Виноски
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Thomas Telford
- ↑ https://www.westminster-abbey.org/abbey-commemorations/commemorations/thomas-telford
- ↑ https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA3342&pos=1
- ↑ https://www.rse.org.uk/cms/files/youngpeople/thomas_telford/thomas_telford_teachers_notes.pdf
- ↑ https://structurae.net/fr/personnes/thomas-telford
- ↑ https://freemasonrymatters.co.uk/famous-freemasons/famous-freemasons-thomas-telford/
- ↑ https://menaibridges.co.uk/history/menai-suspension-bridge/#
- ↑ Мост // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XX. — С. 26—40. (рос. дореф.)
- ↑ Smiles, Samuel (1867). The Life of Thomas Telford, Civil Engineer. London: John Murray. с. 331. Процитовано 27 вересня 2011. (англ.)
- ↑ Structurae: International Database and Gallery of Structures, retrieved 2009-05-27.
- ↑ Press and Journal – Article – Bridge of Keig closes amid fears. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 26 вересня 2014.
|