Координати: 50°45′28″ пн. ш. 24°13′41″ сх. д. / 50.75778° пн. ш. 24.22806° сх. д. / 50.75778; 24.22806

Дігтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:16, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дігтів
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Володимир-Волинський
Тер. громада Зарічанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA07020010030038702
Облікова картка Дігтів 
Основні дані
Засноване 1570
Населення 341
Площа 1,247 км²
Густота населення 273,46 осіб/км²
Поштовий індекс 44786
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°45′28″ пн. ш. 24°13′41″ сх. д. / 50.75778° пн. ш. 24.22806° сх. д. / 50.75778; 24.22806
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Відстань до
обласного центру
89 км
Відстань до
районного центру
13 км
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв Майдану, 2 А, с. Заріччя, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл., 44740
Карта
Дігтів. Карта розташування: Україна
Дігтів
Дігтів
Дігтів. Карта розташування: Волинська область
Дігтів
Дігтів
Мапа
Мапа

Дігті́в — село в Україні, у Володимир-Волинському районі Волинської області.

Розташоване село за 13 кілометрів від районного центру та 91 кілометр — від обласного (міста Луцька). Населення станом на 1 січня 2018 року — 302 жителі та 122 двори[джерело?].

Площа села складає 125 га, з них — 42га — відведено під хати та присадибні ділянки, а 41 га — орна земля.[джерело?]

Історія

Дігтів був

«Володимирського повіту Хотячівської волості при старому шляху з Володимира до сіл, що положені в долині річки Бугу. Село над річкою Гнидою або Студенкою, яка має свої джерела в селі Калусові і протікає коло сіл: Дігтева, Бискупич, Суходіл, Ласкова і впадає в місті Устилузі до річки Буг. Село ділиться на кутки: Раковиця, Кінець, Двір і урочища в полях — Бомкова долина, Загуменки, Заднє коло, Придатки, За млином, Від Низкенич, Коло криниці, Провалля, Дубина, до 1845 року був великий водяний млин. За переказом, тут була колись стара церква, яка стояла в урочищі Криниця. Село разом із Суходолами належало в 16-17 століттях поміщикові Загоровському. Ще в 1570 році Дігтів був власністю Василя Загоровського, який з Суходіл і Дігтіва платив від 20 ¼ дворищ і 27 городів і 10 город. В околицях села, над річкою, часті знахідки з доби неоліту і бронзи, а також римського періоду»

 — Олександр Цинкаловський.

Перша офіційна згадка про село Дігтів датується 1583 роком.[джерело?]

До 26 червня 2017 року село входило до складу Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 340 осіб, з яких 157 чоловіків та 183 жінки.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 339 осіб.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,71 %
російська 0,29 %

Примітки

  1. Зарічанська сільська рада Волинська область, Володимир-Волинський район. Верховна Рада України. Процитовано 15 серпня 2020.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.

Література

  • Борисюк Степан «Волинське Прибужжя: крізь серце й заметіль століть», — Новововлинськ, 2007 р.
  • «Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь», — Луцьк, 1998 р.
  • «Сакральне мистецтво Волині», Луцьк, — 2002 р.
  • Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся», — Канада, 1984 р. Т.1.
  • Історія України (в-цтво «Шкільний світ», № 5,6)
  • Пронько М. Історія міст і сіл УРСР у 26 томах, -Київ, 1970 р.

Посилання