Березовичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Березовичі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинський
Рада/громада Березовичівська сільська рада
Код КОАТУУ 0720580801
Облікова картка Березовичі 
Основні дані
Засноване 1287
Населення 670
Площа 1,916 км²
Густота населення 349,69 осіб/км²
Поштовий індекс 44763
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°47′52″ пн. ш. 24°34′53″ сх. д. / 50.79778° пн. ш. 24.58139° сх. д. / 50.79778; 24.58139Координати: 50°47′52″ пн. ш. 24°34′53″ сх. д. / 50.79778° пн. ш. 24.58139° сх. д. / 50.79778; 24.58139
Середня висота
над рівнем моря
223 м
Відстань до
обласного центру
62 км
Відстань до
районного центру
22 км
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради 44763, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Березовичі, вул. Першотравнева, 2 , тел. 93-1-31
Карта
Березовичі. Карта розташування: Україна
Березовичі
Березовичі
Березовичі. Карта розташування: Волинська область
Березовичі
Березовичі
Мапа

Березовичі у Вікісховищі?

Бере́зовичі — село в Україні, у Володимир-Волинському районі Волинської області.

Орган місцевого самоврядування — Березовичівська сільська рада. Населення становить 670 осіб. Кількість дворів (квартир) — 200. З них 8 нових (після 1991 р.).

В селі функціонує церква «Введення в храм Пресвятої Богородиці» Київського патріархату. Кількість прихожан — 600 осіб. Працює середня школа на 320 місць, будинок культури (клуб), бібліотека, дитячий садок, лікарня, відділення зв'язку, АТС на 185 номерів, 3 торговельних заклади.

Село газифіковане. Дорога з твердим покриттям в незадовільному стані. Наявне постійне транспортне сполучення з районним та обласним центрами. Інтернет відсутній.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки села[ред. | ред. код]

Вперше село Березовичі згадується в Іпатіївському літопису під 1287 роком, коли володимирський князь Володимир Василькович пожалував його монастиреві св. Апостолів, який був розташований на західній околиці м. Володимира. У грамоті зазначено, що князь купив село у феодала Федорка. В XIII і першій половині XIV століття Березовичі входили до Володимирського князівства1, а потім разом з іншими західноволинськими селами їх захопили литовські феодали; з 1569 року село в складі Володимирського повіту Волинського воєводства відійшло до Польщі. У 1577 році в Березовичах налічувалося 172 осіб населення. Селяни виконували 4—5-денну панщину у фільварку феодала, платили грошові й натуральні чинші та податки на користь польської держави.

Становище покріпаченого селянства ще більше погіршували безперервні війни, які вела шляхетська Польща. Вони завжди супроводилися всілякими поборами і грабежами. Доведені до розпачу, селяни дедалі частіше повставали на боротьбу проти шляхти. Так, коли в 1595 році хвиля народного повстання під проводом С. Наливайка докотилася до Волині, активну участь у ньому взяли жителі Березовичів. Вони руйнували і палили маєтки феодалів, вбивали шляхту. Польські магнати придушили повстання і жорстоко розправилися з його учасниками. Ще більше посилилося соціальне і національне гноблення. Панщина досягла шести днів на тиждень з лану. Крім того, селяни повинні були в гарячу пору збирання врожаю виходити на панське поле на толоки, давати підводи, щоб возити панський хліб і дрова, а також платити численні податки. Рятуючись від гніту і сваволі шляхти, частина жителів Березовичів втекла на землі Південно-Східної України. В 1648 році в селі налічувалось тільки 46 дворів.

Повстання Хмельницького[ред. | ред. код]

Коли звістка про перемогу селянсько-козацьких військ під Корсунем і Пилявцями в 1648 році дійшла до Волині, селяни Березовичів і навколишніх сіл знову повстали проти шляхти, знову запалали панські маєтки. Багато повстанців влилося в окремі козацькі загони, які Богдан Хмельницький відряджав до різних районів Волині, щоб допомогти селянам у боротьбі проти шляхти.

Після укладення Зборівського договору 1649 року влада польських панів на Волині відновилася. Повернулася шляхта і в Березовичі. Щоб уникнути панської помсти, знущання і катувань, багато селян втекло на Лівобережну Україну. В 1650 році в селі залишилося всього 29 дворів. Власники Березовичів дедалі більше розширювали свої володіння за рахунок селянських земель. Підданих, як і раніше, примушували відробляти по 5—6 днів панщини на тиждень з волоки. Відновлені були й натуральні та грошові чинші. У селі збільшилась кількість півволочних господарств і городників. Був встановлений обов’язковий для селян помол хліба в панських млинах.

Після третього поділу Польщі в 1795 році Березовичі, як і вся Західна Волинь, ввійшли до складу Російської держави. В селі на той час було 28 дворів і 167 чоловік населення. В кінці XVIII і на початку XIX століття Березовичі належали відомим на Волині графам Чацьким.

Селяни після входу Волині в склад Російської держави вже не зазнавали релігійного гніту. Інвентарна реформа 1848 року встановила панщину 3—4 дні на тиждень і визначила розмір пішого наділу.

Результатом Першої світової війни став Ризький договір за яким Березовичі у складі Волині відійшли до Польщі. У 1921 польський уряд провів перепис населення. Згідно з ним, у Березовичах було 476 жителів, у тому числі — 351 українець, 112 поляків і 13 чоловік інших національностей.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

У вересні 1939 року Червона Армія зайняла село. Вранці 23 червня 1941 року нацисти після боїв з червоноармійцями окупували село.

Влітку 1943 року внаслідок конфліктів на етнічному грунті загинуло 14 українців та 6 поляків. Від рук польських бандитів зокрема загинули:

1. Артемюк Домка Михайлівна, 33 роки, похована на кладовищі с. Нехворощі. 2. Бойко Ананій, 48 р. 3. Бойко Катерина Максимівна, 43 р. 4. Данилюк Олександра Карпівна, 50 р. 5. Данилюк Макар Веремеєвич, 41 р. 6. Данилюк Микола Макарович, 11 р. 7. Данилюк Оксана Данилівна, 36 р. 8. Дідун Іван Миколайович, 33 р., убитий і спалений. 9. Владинська Домка. 10. Ципюк Кирило Григорович, 27 років, постріляні поляками.

18 липня 1944 року війська правого флангу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту визволили Березовичі від нацистських загарбників.

На початку 1946 року почали оселятися в селі депортовані українські сім'ї з Холмщини. Які на підставі «Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» з вересня 1944 були вивезені в південні області України, але з браку елементарних умов для життя вони були змушені шукати кращих теренів для оселення.

Серед переселених забужан багато було мешканців з Черничина.

Посилання[ред. | ред. код]