Дігтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дігтів
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинський
Рада/громада Зарічанська сільська рада
Код КОАТУУ 0720581602
Облікова картка Дігтів 
Основні дані
Засноване 1570
Населення 341
Площа 1,247 км²
Густота населення 273,46 осіб/км²
Поштовий індекс 44742
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°45′28″ пн. ш. 24°13′41″ сх. д. / 50.75778° пн. ш. 24.22806° сх. д. / 50.75778; 24.22806Координати: 50°45′28″ пн. ш. 24°13′41″ сх. д. / 50.75778° пн. ш. 24.22806° сх. д. / 50.75778; 24.22806
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Відстань до
обласного центру
89 км
Відстань до
районного центру
13 км
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 44740, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Заріччя, тел. 2-34-03
Карта
Дігтів. Карта розташування: Україна
Дігтів
Дігтів
Дігтів. Карта розташування: Волинська область
Дігтів
Дігтів
Мапа

Дігті́в (пол. Dziegciów) — село в Україні, у Володимир-Волинському районі Волинської області.

Орган місцевого самоврядування — Зарічанська сільська рада. Населення становить 341 особу. Кількість дворів (квартир) — 122. З них 16 нових (після 1991 р.).


В селі функціонує церква Трьох-Святих Українського патріархату. Кількість прихожан 120 осіб. Працює початкова школа на 13 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, торговельний заклад. Клуб не працює з 2000 р.

В селі доступні такі телеканали: УТ-1, 1+1, Інтер, СТБ, Обласне телебачення. Наявне проводове радіомовлення.

Село газифіковане. Дороги з ґрунтовим покриттям в незадовільному стані. Наявне постійне транспортне сполучення з районним та обласним центрами.

Історія[ред. | ред. код]

Дігтів (раніше ще й писали Діхтів) був « Володимирського повіту Хотячівської волості при старому шляху з Володимира до сіл, що положені в долині річки Бугу. Село над річкою Гнидою або Студенкою, яка має свої джерела в селі Калусові і протікає коло сіл: Дігтева, Бискупич, Суходіл, Ласкова і впадає в місті Устилузі до річки Буг. Село ділиться на кутки: Раковиця, Кінець, Двір і урочища в полях — Бомкова долина, Загуменки, Заднє коло, Придатки, За млином, Від Низкенич, Коло криниці, Провалля, Дубина, до 1845 року був великий водяний млин. За переказом, тут була колись стара церква, яка стояла в урочищі Криниця. Село разом із Суходолами належало в 16-17 століттях поміщикові Загоровському. Ще в 1570 році Дігтів був власністю Василя Загоровського, який з Суходіл і Дігтіва платив від 20 ¼ дворищ і 27 городів і 10 город. В околицях села, над річкою, часті знахідки з доби неоліту і бронзи, а також римського періоду», — так писав Олександр Цинкаловський.

Сама назва села, можна припустити, пішла від назви кустарного промислу. Бо на базі місцевої сировини, яку виробляли, а, можливо, саме у Дігтеві чи побіля нього було відкрито виробництво дьогтю. Адже саме такі промисли і ремесла були розповсюджені на всій території Волині. У 1900 році тут налічувалося 77,8 тисячі ремісників, з яких майже 2/3 припадало на сільську місцевість. Тільки наприкінці 20-х років 20 століття почалося організоване знищення ремісництва. Проте, назва села так і залишилася — Дігтів. За сучасними даними досліджуваний нами об'єкт підпорядкований Зарічанській сільській раді, знаходиться у Володимир-Волинському районі Волинської області. Розташоване село за 13 кілометрів від районного центру та 91 кілометр — від обласного (міста Луцька).

Населення села Дігтів, а це переважно україномовне населення, складає станом на 1 січня 2011 року — 314 жителів. Перша офіційна згадка про село Дігтів датується 1583 року. Бо саме тоді, як ми вже згадували раніше у нашій роботі, цей населений пункт належав Василю Загорському, котрий був старостою Володимира- Волинського.

Відповідно паспортним даним села, площа населеного пункту Дігтева  становить 125 га. З них – 42га – відведено під хати та присадибні ділянки, а 41 га – орна земля.

Література[ред. | ред. код]

  • Борисюк Степан «Волинське Прибужжя: крізь серце й заметіль століть», — Новововлинськ, 2007 р.
  • «Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь», — Луцьк, 1998 р.
  • «Сакральне мистецтво Волині», Луцьк, — 2002 р.
  • Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся», — Канада, 1984 р. Т.1.
  • Історія України (в-цтво «Шкільний світ», № 5,6)
  • Пронько М. Історія міст і сіл УРСР у 26 томах, -Київ, 1970 р.
  • Наукова робота учнів 7 класу Нововолинської гімназії

Посилання[ред. | ред. код]