Кес Рейверс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Кес Рейверс
Кес Рейверс
Кес Рейверс
Особисті дані
Повне ім'я Корнеліус Рейверс
Народження 27 травня 1926(1926-05-27)
  Бреда, Нідерланди
Смерть 4 березня 2024(2024-03-04)[1][2] (97 років)
  Бреда, Північний Брабант, Нідерланди[3]
Громадянство  Нідерланди
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1944–1950 Нідерланди НАК (Бреда) 98 (36)
1950–1953 Франція «Сент-Етьєн» 76 (24)
1953–1955 Франція «Стад Франсе» 47 (16)
1955–1957 Франція «Сент-Етьєн» 66 (16)
1957–1960 Нідерланди «Феєнорд» 97 (36)
1960–1962 Франція «Сент-Етьєн» 57 (15)
1962–1963 Нідерланди НАК (Бреда) 14 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1946–1960 Нідерланди Нідерланди 33 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1966–1972 Нідерланди «Твенте»
1972–1980 Нідерланди ПСВ
1980–1981 Бельгія «Берінген»
1981–1984 Нідерланди Нідерланди
1994 Нідерланди ПСВ

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Збірна Нідерландів (9 червня 1948 року). Кес Рейверс другий зліва у першому ряді.

Корнеліус Рейверс (нід. Cornelius Rijvers, нар. 27 травня 1926, Бреда) — нідерландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Під його керівництвом ПСВ (Ейндговен) здобув кубок УЄФА.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1944 року виступами за команду НАК (Бреда). За шість сезонів провів у чемпіонаті 98 матчів, забив 36 голів. Тогочасний футбол у Нідерландах був аматорським і Корнеліус Рейверс в 1950 році перейшов до французького «Сент-Етьєна», щоб грати на професіональному рівні. Загалом, у цій команді провів сім сезонів; перемагав у чемпіонаті і кубку Франції.

Два сезони провів у паризькому «Стад Франсе» і три — у роттердамському «Феєнорді». Завершив виступи у сезоні 1962/63 у складі своєї першої команди — НАК (Бреда).

Всього за 18 сезонів провів 450 лігових матчів, забив 139 голів. У кубках Нідерландів, Франції та Шарля Драго[4] — 40 матчів, 10 голів.

Виступи за збірну

У національній збірній дебютував 10 березня 1946 року. Забив один із шести м'ячів у ворота збірної Люксембурга. Був учасником Олімпійських ігор у Лондоні. До переїзду у Францію провів 19 матчів.

Вдруге став долучатися до поєдинків збірної Нідерландів через сім років, коли став гравцем роттердамського «Феєнорда». Був капітаном національної команди. Останній матч зіграв у липні 1960 року. Загалом провів 33 матчі, 10 голів.

Кар'єра тренера

Два роки працював у тренерському штабі клубу «Віллем II». У січні 1966 року отримав диплом тренера, а через декілька місяців очолив «Твенте». Протягом шести сезонів команди постійно прогресувала. У першому чемпіонаті 13-е місце, наступного — 8-е, потім — лише в першій п'ятірці. В сезоні 1968/69 команда тривалий час боролася за чемпіонство, але в підсумку залишилася третьою.

1972 року отримав запрошення очолити ПСВ (Ейндговен). Саме за часів Кеса Рейверса команда концерну «Філіпс» стала одним з трьох грандів футболу Нідерландів. Перший успіх прийшов у кубку Нідерландів 1974 (у фіналі перемогли НАК з рахунком 6:0). Наступного сезону, після 12-ти років перерви, здобула титул чемпіона. Протягом наступних трьох років команда ще двічі була найсильнішою у лізі та раз — у національному кубку.

Європейське визнання прийшло до команди у сезоні 1977/78. На шляху до фіналу кубка УЄФА ПСВ (Ейндговен) переміг у протистояннях з «Гленавоном» (Північна Ірландія), «Відзевом» (Польща), західнонімецьким «Айнтрахтом» (Брауншвейг), східнонімецьким «Магдебургом» і «Барселоною». На заключному етапі, перший матч на Корсиці завершився внічию. Вдома гравці нідерландського клуба забили три «сухих» м'яча у ворота «Бастії» і здобули трофей. Наприкінці 1979 року результати погіршилися і в січні наступного року Кес Рейверс залишив команду.

У липні став керманичем бельгійської команди «Берінген», але працював там лише до березня. Йому запропонували очолити збірну Нідерландів. З різних причин команді не вдалося пройти відбір на чемпіонат світу 1982 і чемпіонат Європи 1984. Після домашньої поразки від збірної Угорщини, у жовтні 1984 року, був звільнений з посади.

У другій половині 80-х років працював технічним директором «Твенте». Останнім місцем тренерської роботи був клуб ПСВ, який очолював протягом трьох місяців (жовтень-грудень 1994 року). Під його керівництвом клуби «ередивізії» провели 467 матчів: 251 перемога, 121 нічия, 95 поразок.

Досягнення

Як гравця

Як тренера

Примітки

Посилання