Каспер Нагай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каспер Нагай
Помер6 грудня 1613(1613-12-06)
Сандомир, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Країна Річ Посполита
Діяльністьсвященник, богослов, місіонер
Alma materПапський Григоріанський університет
Конфесіякатолицька церква

Каспер Нагай (пол. Kasper Nahaj, лат. Gaspar Nahaius; середина XVI століття — 6 грудня 1613, Сандомир) — єзуїтський місіонер і богослов татарського (судячи з прізвиська, ногайського) походження, що спричинився, з-поміж іншого, до навернення в католицтво ряду українських православних князів, палкий проповідник унії.

Життєпис

Ще хлопчаком втрапив у полон до подільського воєводи Єжи Язловецького після розбиття якогось татарського чамбулу. Виховувався при магнатськім дворі Я. Тарновського. Відданий до школи в Переворську, де вчився упродовж семи літ граматики й гуманітарних наук, стільки ж студіював у Краківській академії, де здобув ступінь бакалавра. Слухав приватні курси філософії в Римі, пізніше долучився до ордену єзуїтів (21 вересня 1582) й, відбувши пробацію, вступив до Collegium Romanum, де упродовж 3 років вивчав богослов'я. В 1584 на запрошення латинського архієпископа Яна Димітра Соліковського до Львова прибули перші п'ятеро єзуїтів, серед них Каспер й Бенедикт Гербест. Попервах вони мешкали в архієрейському палаці, відтак у будинку, що його дала чи винайняла їм побожна львівська патриціянка Зофія Ганльова. Не маючи власного місця для молитов, монахи здійснювали відправи у «жебрацькій» каплиці катедрального собору, слухали сповіді й давали лекції: з моральної теології клірикам та катехизису всім охочим. Нагай до того ж доводивсь особистим духівником польської шляхтянки Ельжбети Сенявської. Хіротонізований 1 квітня 1586 в Кракові, після чого викликаний провінціалом до Ярослава[1][2][3][4][5][6][7].

Каспер Нагай охопив завзятою і ревною місіонерською працею терени Волині, Поділля, Галичини й навіть Молдови. Був капеланом обозовим. Підпорював будівництво львівського єзуїтського колегіуму, орденської резиденції при луцькому біскупі Бернардові Мацейовському (1592) та осередку в Кам'янець-Подільському. Переконав Станіслава Стадницького стати жертводавцем[4][8].

Саме він умовив перейти до латинства двох синів Костянтина Василя Острозького, Януша та Костянтина, тож їхній відданий православ'ю батько татарина, вочевидь, ненавидів. У 1594—1595 спільно з М. Лятерном навернув підляського воєводу Януша Заславського з родиною й волинського князя Петра Збаразького з жінкою, а в 1595 — руського воєводу Костянтина Вишневецького, чому теж посприяла перша дружина, Ганна Загоровська[9][10][11]. Плідна діяльність була належне відзначена: 4 серпня 1596 в краківському костелі св. Варвари за участі провінціала Бернардина Конфалоньєрі (лат. Bernardinus Confalonerius) Нагай склав четвертий обіт професса й тим самим увійшов до складу еліти Товариства Ісуса, чому не завадило навіть його «скіфське» поріддя[12][13].

Як засвідчує лист Станіслава Жолкевського до Яна Замойського (25.07.1594), Каспер Нагай був «здавна» обізнаний з унійною ініціативою[12]. В липні 1594 він провів таємні переговори у Бересті з київським митрополитом М. Рагозою, єпископами І. Потієм та К. Терлецьким[14]. Безпосередньо перед самим собором єзуїт прибув до Луцька, де укупі з Бернардом Мацейовським упродовж двох місяців провадив приготування. Сюди ж, до заміської резиденції в Кам'янці, явились владики-уніати. Вони, за одними даними, прийняли католицький символ віри, за іншими — «генеральну сповідь» від Нагая. Було відслужено руську літургію в латинському храмі з проповіддю К. Нагая по-польськи й латинську в православній церкві, яка закінчилась казанням по-руськи[15].

Єзуїтів — П. Скаргу, К. Нагая, М. Лятерну та Ю. Раба — запросили на унійний собор у Бересті, вірогідно, як теологічних експертів католицьких ієрархів, але справа до диспутів з опонентами не дійшла[16]. Лятерна й Нагай, як вказує Маврицій Дідушицький, «товаришували» Я. Д. Соліковському[17][18]. В листі Петра Аркудія до Клаудіо Аквавіви (10.11.1596 р.) вміщене свідчення, що після собору Каспер воротився до Луцька, де в латинській катедрі відбулася святкова літургія за участю К. Терлецького. На ній богослов виголосив свою проповідь[19].

Історик Вацлав Собеський характеризував К. Нагая яко «Христового контряничара» (пол. Chrystusowy kontrjanczar), котрий, на його думку, нібито плекав мрії звільнити Константинополь з-під влади турків-османів й відродити єдність християнської церкви[12][20].

Примітки

  1. ↑ Dzieduszycki, 1850, с. 59.
  2. ↑ Sobieski, 1934.
  3. ↑ Дмитриев, 2003, с. 276.
  4. ↑ а б Encyklopedia wiedzy o jezuitach, 2004.
  5. ↑ Barycz, 1938, с. 228, 230-231.
  6. ↑ Załęski, 1904, с. 563-566.
  7. ↑ Załęski, 1908, с. 175-176.
  8. ↑ Załęski, 1904, с. 567, 573.
  9. ↑ Дмитриев, 2003, с. 148-149.
  10. ↑ Ульяновський, 2012, с. 1065-1066.
  11. ↑ Załęski, 1904, с. 569-570.
  12. ↑ а б в Дмитриев, 2003, с. 149.
  13. ↑ Wielewicki, 1881, с. 216.
  14. ↑ Тимошенко, 2004, с. 46.
  15. ↑ Тимошенко, 2004, с. 90.
  16. ↑ Załęski, 1908, с. 33.
  17. ↑ Тимошенко, 2004, с. 92-93.
  18. ↑ Dzieduszycki, 1850, с. 134.
  19. ↑ Тимошенко, 2004, с. 96.
  20. ↑ Ульяновський, 2012, с. 1066.

Джерела

  • Barycz, Henryk (1938). Polacy na studiach w Rzymie w epoce Odrodzenia, 1440-1600. Kraków: Nakł. Polskiej Akademii Umieje̜tności; skł. gł. w ksie̜g. Gebethnera i Wolffa.
  • Dzieduszycki, Maurycy (1850). Piotr Skarga i jego wiek: Przez M. J. A. Rychcickiego. Kraków: Zakład Wyd-wa Dzieł Katolickich.
  • Załęski, Stanisław (1904). Jezuici w Polsce. T. 4, Cz. 2, Kolegia i domy założone w pierwszej dobie rządów Zygmunta III 1588-1608. Kraków: Drukiem i nakładem Drukarni W. L. Anczyca i Sp.
  • Załęski, Stanisław (1908). Jezuici w Polsce. W skróceniu, 5 tomów w jednym, z dwoma mapami (PDF). Kraków: Drukiem i nakładem Drukarni W. L. Anczyca i Sp.
  • Дмитриев М.В. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии 1595–1596 гг. — Москва : Издательство МГУ, 2003. — 319 с.
  • Короткі нариси з історії Гарнізонного храму. Частина І. Перші єзуїти. https://underpetrapavla.lviv.ua/. Підземелля Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла. 22.07.2017. Процитовано 9 грудня 2021.
  • Тимошенко Л.В. Берестейська унія 1596 р. Навчальний посібник. — Дрогобич : Коло, 2004. — 197 с. — ISBN 966-7996-81-6.
  • Sobieski, Wacław (1934). Jezuita tatarzyn (na marginesie świeżej książki o unii Brzeskiej). Myśl Narodowa. 14 (11): 146—148.
  • Nahajus (Nagaj) Kasper // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków, 2004. — С. 449.
  • Wielewicki, Jan (1881). Dziennik spraw domu zakonnego OO. Jezuitów u ś. Barbary w Krakowie od r. 1579 do r. 1599. Kraków: Czcionkami Drukarni c. k. Uniwersytetu Jagiellońskiego, pod zarządem Ignacego Stelcla.
  • Ульяновський В.І. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків / Василь Ульяновський. — Київ : ВД «Простір», 2012. — ISBN 978-966-2068-30-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каспер_Нагай&oldid=34721053