Дарахів
| село Дарахів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Рада | Дарахівська сільська рада |
| Облікова картка | Дарахів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1564 |
| Населення | 2 118 |
| Площа | 60,416 км² |
| Поштовий індекс | 48146 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′26″ пн. ш. 25°32′06″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.53500° сх. д.Координати: 49°17′26″ пн. ш. 25°32′06″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.53500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
310 м |
| Водойми | Брусинець |
| Відстань до обласного центру |
36,3 км |
| Відстань до районного центру |
13 км |
| Найближча залізнична станція | Теребовля |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48146, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, с. Дарахів |
| Сільський голова | Сивульська Марія Михайлівна |
| Карта | |
  Дарахів | |
 Дарахів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Да́рахів — село в Україні Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Село розташоване на перетині автошляхів Дружба—Бучач і Теребовля—Підгайці. Адміністративний центр колишньої Дарахівської сільської ради, якій були підпорядковані села Кам'янка і Тютьків(до 2020 року)
Із облікових даних виключений хутір Новий Тичин через переселення жителів.
Населення — 1500осіб (2019).
Географія
Через село тече річка Брусинець (пол. Darachowski potok[1]), права притока Серету.
Історія
Перша писемна згадка — 1554, згідно з даними Я. Байгера.
Село часто потерпало від набігів турків і татар, а також гноблення польських поміщиків.
1906 у Дарахові відбувся страйк селян.
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Відродження» та інші українські товариства.
26 вересня 1930 відбулася пацифікація над місцевими жителями. Зокрема, місцевий поляк кинув гранату в групу беззбройних українців, які молились на цвинтарі, в результаті чого постраждало 12 осіб.[2]
Від 5 липня 1941 до 24 березня 1944 Дарахів — під німецько-нацистською окупацією.
Мікротопоніми
Назви піль Дарахова:
- Сондушна,
- Шумна[3].
Поширені прізвища
Білинський, Гумницький, Демида, Дзілай, Добровольський, Манорек, Якубовський, Ярославський, Курочка, Кравець, Бойко, Курило, Подольський[3].
До переселення жителів із Тичина на хуторі були поширені такі прізвища: Брунер, Геттер. Жабський, Клинек, Кніппер, Крумгольц, Кундерман, Фідлер[3].
Пам'ятки
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926; мурована), дві «фігури» Матері Божої.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975: братська могила з пірамідальним обеліском і надмогильними плитами)[4], встановлено кам'яні хрести на честь загиблих за волю України та на могилі вояків УПА — братів Прусаків, насипано 2 могили радянським воїнам.
На Дарахівському кладовищі є могила лейтенанта Будура Шахабудоїмова (Загинув у 1944 р.). На могилі — обеліск пірамідальний.
- Пам'ятний знак на честь скасування панщини
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташований в центрі села.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлений 1848 р., відновлений 1990 р.).
Скульптура — 1,5 м, постамент — 1,2х0,8х0,8 м, площа — 0,0004 га.[5]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку..
Відомі люди
Народилися
- Віктор Запорожець (нар. 1960) — український лікар-хірург, громадський діяч;
- Богдан та Іван Кравчуки — українські співаки (тенори), самодіяльні композитори, педагоги;
- Василь Курило — український педагог, заслужений вчитель України;
- Роман Наконечний (1907—1944) — український музикант, педагог, заслужений артист України;
- Іларіон Пухальський — український бандурист, заслужений працівник культури України;
- Іван Чупашко (нар. 1948) — український хоровий диригент, педагог;
- Надія Цибульська (нар. 1951) — українська актриса;
- Марія Юрків — член ОУН та політв'язень сталінських таборів[6], громадська діячка. Народилася 3 липня 1926 року. Авторка «Звернення ОУН до українських вчителів»,[7] яке було розцінене радянською судовою системою як зрада батьківщини і за яке перебула 10 років в ув'язненні. Одна із засновників Братства ОУН-УПА, Спілки політв'язнів та репресованих. Зі здобуттям Україною незалежності вже старенька на той час жінка виступала на мітингах, у школах, їздила на перепоховання повстанців.
Проживали
- Володимир Питак (1979—2015) — військовик, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве)
Примітки
- ↑ Стаття Darachowski potok у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
- ↑ Скакун Р. "Пацифікація". Польські репресії 1930 року в Галичині. Львів: Видавництво УКУ, - С.85
- ↑ а б в Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971 . — стор. 174
- ↑ Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
- ↑ Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
- ↑ Галина Будівська (14 липня 2011). За шість аркушів — десять років. Український тиждень. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 21 червня 2013.
- ↑ Марія Юрків (1945). Звернення ОУН до українських вчителів. Український тиждень. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 6 липня 2013.
Література
- Darachów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 904. (пол.)
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |